Вчинені вами звірства немислимі та диявольські. Бідні дворянські й селянські дівчата помирали мученицькою смертю, каже радник короля Угорщини Дердь Турзо, який відвідав Чахтицький замок графині 51-річної Елізабет Баторій.
30 грудня 1611-го в його підземеллях знаходить понівечені тіла та кількох іще живих дівчат зі слідами катувань укусами, переломами й опіками. Заарештовує графиню Баторій, годувальницю Ілону Йо, ключницю Доротею Шемтес, служницю Кату Бенечко й карлика Яноя Уйварі.
Графиня походила зі знатної дворянської сім’ї родичів угорського короля Стефана Баторія. В дитинстві хворіла на епілепсію і страждала від нападів головного болю. Неповнолітньою вийшла заміж за барона 20-річного Ференца Надасді. Як весільний подарунок він передав дружині Чахтицький замок і 12 сіл навколо нього, зараз це територія Словаччини. У шлюбі народилися шестеро дітей. Їх виховували годувальниці.
Подружжя славиться суворістю й нетерпимістю до найменшої непокори підданих. Ференц катує полонених, а Елізабет слуг.
“Графиня карала своїх дівчат за найменші помилки й годинами насолоджувалася стражданнями закатованих, згадувала служниця Баторій. Їх кололи шпильками й ножицями, обпікали гарячою праскою, обмотували пальці вовняною ниткою, зимовими ночами роздягали, поливали водою й виганяли. Господиня отримувала задоволення від побиття служниць за незначні порушення”.
Коли Ференц помирає, вдова стає ще жорстокішою. Наказує ловити дівчат-підлітків із місцевих селян і забирати нібито на службу в замок. За допомогою служниць Елізабет розважається, катуючи дівчат кліщами, голками, бритвами, ножами.
Замовляє ковалям залізну клітку з лезами всередині. За найменшого руху в’язні різали себе. Для графині створюють жіночу фігуру в натуральну величину з гострими шипами. Її ставлять біля жертв, щоб різала їхні тіла до смерті, “обнімаючи”. Дівчата іноді гинуть у першу ніч тортур. Деяких змушує їсти м’ясо померлих.
Селяни починають здогадуватися про долю зниклих. Називають графиню кривавою Елізабет. Говорять, що вона п’є кров або ж купається у ній.
Змушує їсти м’ясо померлих
Слуги таємно ховають трупи в полях. Батькам кажуть, що їхні доньки загуляли з чоловіками і втекли. 1610-го чотири тіла не закопують, а викидають у лісі під замком. Їх впізнають. Починають скаржитися на графиню дворянам і священникам.
“Вивчає окультні науки й практикує диявольські речі. Використовує кров дівчат як засіб для краси й безсмертя”, пише в листі угорському королю Матяшу І лютеранський священник Іштван Мадьярі.
Монарх доручає раднику провести розслідування. Коли дізнається про злочини графині, хоче стратити її без суду. Але Дердь Турзо наполягає провести процес, бо вбивця знатна дворянка.
Засідання відбувається в замку Битчанський Град. Стає найгучнішим судовим процесом. Беруть участь суддя Верховного суду Теодозій Суло та 20 нотаріусів. Звинувачують у вбивстві від 60 до 600 людей. Елізабет Баторій не привозять у залу. Допитують свідків і постраждалих, іноді по 35 людей за день. Досліджують останки жертв.
Слуг графині засуджують до смерті, вирок виконують негайно. Їм відривають пальці розпеченими щипцями, а потім спалюють на багатті. Елізабет Баторій замуровують в одній із кімнат її замку. Залишають невелике вікно щоб передавати харчі. Вона помирає за три з половиною роки.
“Під час окупації німецько-фашистськими загарбниками багато калмиків зрадили батьківщину, вступали до організованих німцями військових загонів для боротьби проти Червоної армії, створювали банди й протидіяли органам радянської влади. Наказуємо калмиків переселити в інші райони СРСР, а Калмицьку АРСР ліквідувати”,
йшлося в указі президії Верховної Ради СРСР 27 грудня 1943-го. Понад 120 тисяч калмиків у залізничних вагонах для транспортування худоби відправили в Сибір і Середню Азію. Були реабілітовані й отримали змогу повертатися в рідні місця 1989 року
127 колон оточували храм давньогрецької богині Артеміди в місті Ефес на західному узбережжі сучасної Туреччини. Звели в IV ст. до н. е. Вважали одним із семи чудес Стародавнього світу. В будівлі стояла статуя Артеміди з золота та слонової кістки. Храм виконував роль ринку й релігійного закладу. Занепав із поширенням християнства. 31 грудня 1869 року англійський археолог-аматор Джон Вуд виявив його руїни на глибині 7 метрів
31 грудня 1695-го в Англії запровадили податок на вікна. Гроші передавали на потреби армії. Бідняки почали замуровувати їх і домальовували на стінах назовні. Утворилися квартали без вікон. Застояне повітря спричиняло хвороби. Видатки на медицину виявилися більші, ніж прибуток від податку. Його скасували 1851-го.
30 грудня 1066 року натовп взяв штурмом королівський палац у місті Гранада сучасна Іспанія. Територію контролювали мусульмани, але головним візиром при дворі еміра став єврей Юсуф ібн Нагрела. Його запідозрили у зраді та розіп’яли. Почали грабувати й убивати євреїв. Загинули майже 4 тис. людей. Після цього євреї масово емігрували в інші європейські країни.
2 січня 1971-го під час футбольного матчу між командами “Рейнджерс” і “Селтік” на стадіоні “Айброкс” у шотландському Глазго в тисняві загинули 66 уболівальників. Ще 200 травмувалися. Це сталося наприкінці матчу, коли люди стали залишати трибуни. На сходах виникла тиснява й частина їх обвалилася. Почалася паніка. Людей задавили або затоптали, коли вони впали. Стадіон на три роки закрили на реконструкцію.