fbpx

“Шевченко заслужив чвертьфінал. Але його треба було змінювати”

Головна Сторінка » “Шевченко заслужив чвертьфінал. Але його треба було змінювати”

Головною подією 2021-го у футболі стала фінальна частина Євро. Мала відбутися торік, але її перенесли через пандемію коронавірусу. Про чемпіона Європи, а також інші події говоримо із 37-річним Леоном Вурґафтом, журналістом інтернет-порталу ua-football.com

Ліонель Мессі виграв Золотий м’яч-2021 з одним титулом чемпіона Південної Америки. Італієць Жоржиньйо з “Челсі” виграв Лігу чемпіонів і Євро. Такий вердикт остаточна дискредитація трофея?

 Я не фанат індивідуальних відзнак. Вважаю, що вони не мають сенсу у футболі. Виняток тренерська. Але якщо дискутувати про це, нагороду повинна отримувати людина, яка привела свою команду як лідера до значного досягнення. Для бомбардирів є інші нагороди. Роберт Левандовський 2021 року не виграв нічого значного ні з клубом, ні з національною командою. А в збірній Італії та “Челсі” не було яскравих лідерів. Тому не вважаю траге­дією вручення нагороди лідеру чемпіона Південної Америки. Але, як на мене, Мессі заслужив три Золоті м’ячі зі своїх семи. Трофея 2021-го не заслужив ніхто.

Збірна України на Євро дійшла до чвертьфіналу. Видатне досягнення чи збіг обставин?

 Результат завжди досягнення. За рівнем гри Україна його не заслужила, та я не вірю в удачу й випадковості. У збірній кілька років працювали як слід ґрунтовно будували, заклали фундамент гри. А у вирішальні миті зіграв ще й характер. Те, що команда не розвалилася під час невдалих матчів групового турніру проти Нідерландів та Австрії, програла їм із різницею в один м’яч, а потім вигризла перемогу у Швеції, ознака характеру та хорошої атмосфери в колективі.

Завжди вважав збірну України одним із найбільших лузерів у Європі. Командою, яка не вміє боротися. І те, як вона чіплялася на Євро, приємно здивувало. Саме тому вона заслужила на участь у чвертьфіналі.

Після Євро відбулася зміна тренера. Замість Андрія Шевченка став Олександр Петраков. Як це позначилося на результатах команди?

 На краще. На Євро збірна витиснула із себе все, пожертвувавши початком відбору на Кубок світу (вдома зіграли внічию з Фінляндією та Казахстаном. Країна). Загалом останнім часом була помітна криза тренерської ідеї. Тому зміна наставника була потрібна та передбачувана. А Петраковим, на відміну від більшості журналістів, які чомусь ще до призначення відкрили на нього полювання, я задоволений. Насамперед результат у першому раунді є. І навіть без поразок. Та й гра в деяких його матчах була найкраща у виконанні збірної за останні два роки.

Національна українська команда відмовилася від стерильного контролю м’яча, почала грати швидше, контратаки цікаві, й чимало з них через короткий пас. Вона створює багато, значно більше загрожує воротам. А реалізацію та оборону реально підтягнути.

Чи зможе Петраков вивести Україну до фінальної частини Кубка світу?

 У першому стиковому матчі гратимемо в Шотландії. Тамтешня збірна бойовита, діє інтенсивно, стадіон дасть їй підтримку. Але команда сира.

Вельс потенційний подальший суперник подібний за стилем. Має бонуси Аарона Ремзі та Ґарета Бейла. Але обидва постійно травмовані. Австрія, з якою теж можемо зустрітися, найталановитіша з чотирьох, із двома десятками гравців з німецького чемпіонату. Але осінню частину відбору на Кубок світу провалила, посіла четверте місце. І про ейфорію, історичне досягнення на Євро, де вийшли в 1/8 і програли майбутньому чемпіону тільки в додатковий час, вже забули. Вимагають відставки тренера.

Усі чотири збірні в українській гілці мають низький запас міцності. Тому в них чимало залежить від поточних чинників форми, настрою, травмованих. Тож передбачити важко.

Євро виграла збірна Італії. Це пік для команди чи вона може розвиватися далі?

 Зі збірною Італії сталося те саме, що й зі збірною України. Закладений фундамент, чудова атмо­сфера, структура гри, потім криза тренерської думки, кидання всіх сил на Євро й успіх на характері. Відбірковий турнір на Кубок світу показав, що зміни потрібні. Команда не змогла виграти групу й змагатиметься у стикових матчах. Вона, як і Україна пізнього Шевченка, збилася на стерильне володіння м’ячем. Гру “адзуррі” вже читають. Реалізація в Італії жахлива. Гравці аж ніяк не зірки. Це показують їхні виступи за клуби. Тому збірна завжди повинна витискати із себе максимум, багато думати. Справжній рівень Італії значно нижчий за досягнення на Євро.

“Барселону” очолив новий тренер Хаві. Він здатен вивести команду з кризи?

 Здатен. Питання куди й наскільки високо. Запроваджує жорстку дисципліну, стежить за харчуванням гравців та їхньою поведінкою в повсякденному житті. Змінив весь штаб лікарів, дієтологів. Це правильні кроки. Але лише перші. Гравців для його стилю футболу в команді мало, загальний стан клубу жахливий. Доводиться підійматися з дна. І настане час, коли ці перші термінові “ліки” виявляться недостатніми. Тоді мова піде про тренерський талант Хаві. Зараз ніхто не скаже, який він.

“Ювентус” дев’ять разів поспіль ставав чемпіоном Італії, але провалює другий сезон, навіть змінивши тренера. Чому?

 Із клубом відбувається все погане. Таке враження, що його керівництво типові кризові менеджери. Коли знадобилося витягувати його із сьомих місць і повертати гідність вони знали, що робити. Коли мова пішла про великі гроші, перемогу в Лізі чемпіонів, вони виявилися некомпетентними. Авантюри з Роналду та з переходом на атакувальний футбол коштували чимало грошей та очок. Фінансовий стан клубу не кращий, ніж у “Барселони”, і його рятують інші компанії власника родини Аньєллі.

Хочеться, щоб Ранґнік запровадив свою філософію в “Манчестер Юнайтед”

Тепер вони намагаються зіграти в минуле. Повернули Массіміліано Аллеґрі майстра оборони. Але нині італійська серія “А” грає в інший футбол атакувальний. Логічно, що в такій лізі “Ювентус” почувається чужорідним тілом. Аллеґрі визнав, що команда не вміє оборонятися, вигризати результат. А для “Ювентуса” це вирок.

Головна українська фігура в Італії Руслан Малиновський з “Аталанти”. Він уже самоствердився на Апеннінах?

 Тільки-но здається, що так, як відступає трохи назад. Повага до уродженця Житомира в Італії серед фахівців і вболівальників чимала, може перейти до гранда. Його удари здалеку в цій лізі запам’ятають надовго. Адже з часу приходу в “Аталанту” забив такими більше ніж будь-хто в лігах серед п’ятірки кращих, за винятком Мессі. Малиновський один із найяскравіших, найрозумніших, найпомітніших гравців ліги. В команді, яка залишиться в історії взірцем для всіх клубів не історичних грандів. Так, йому бракує стабільності. Але як і більшості провідних гравців у серії “А”. Проблема одна немає трофеїв. Команда програє вирішальні матчі.

Керівництво англійського “Манчестер Юнайтед” змінило тренера: Оле-Ґуннар Сульшер пішов, Ральф Ранґнік прийшов. До чого це призведе?

 Симпатизую Ранґніку. Хотілося, щоб це була нова філософія. Щоб німець побудував свою систему пошуку та виховання маловідомих гравців, налагодив надінтенсивну гру з високим пресингом, якого в нього свого часу вчилися Юрґен Клопп і Томас Тухель нинішні головні тренери “Ліверпуля” й “Челсі”. Але важко повірити, що “Манчестер Юнайтед” хоче так кардинально змінитися. Занадто великий вплив там мають агенти й економісти. Футбол там не на першому місці. Наприклад, посада Ранґніка після цього сезону взагалі незрозуміла.

Індикацією слугуватиме ім’я нового постійного тренера з літа. Якщо ним стане креатура Ранґніка, тоді можна буде говорити про філософію, концепцію, новий шлях. До того ні.