Гренландія в епіцентрі напруги: напружені переговори з США та тінь віцепрезидента Венса

Home Популярне Гренландія в епіцентрі напруги: напружені переговори з США та тінь віцепрезидента Венса

На тлі амбітних заяв президента США Дональда Трампа щодо придбання Гренландії, делегація Данії та Гренландії прибула до Вашингтона. Метою було врегулювання ситуації через дипломатичні канали. Однак, замість очікуваних спокійних переговорів, делегація зіткнулася з несподіваним і напруженим розвитком подій.

Міністр закордонних справ Данії Ларс Люкке Расмуссен разом зі своїм гренландським колегою вирушили до столиці США. Їхньою метою було проведення сприятливих переговорів з державним секретарем США Марко Рубіо. Однак їхній план зіткнувся з непередбаченою зміною стратегії Білого дому.

Замість Рубіо, переговори очолив віцепрезидент США Джей Ді Венс, відомий своєю критичною позицією щодо Європи. Це рішення викликало занепокоєння серед європейських дипломатів. Багато хто розглядає Венса як супротивника, а не союзника в трансатлантичних відносинах.

Венс вже здобув репутацію «заклятого ворога» європейського континенту. Його жорсткий вплив на президента Трампа лякає багато європейських урядів. Дипломати відкрито висловлюють, що віцепрезидент не є союзником у жодних питаннях.

Президент Трамп чітко артикулював своє бажання отримати контроль над Гренландією. Він посилається на міркування національної безпеки США. Трамп не виключає як дипломатичного шляху, так і військового втручання, якщо переговори виявляться безрезультатними.

Ставки у цій геополітичній партії значно вищі, ніж доля невеликого острова з 57 тисячами мешканців. Агресивна риторика Вашингтона турбує союзників по НАТО. Данія попереджає, що подібні дії можуть зруйнувати повоєнний західний Альянс та міжнародний порядок.

Зустріч у Вашингтоні в середу, 14 січня, відбулася згідно з найоптимістичнішими очікуваннями. Американська сторона була відвертою, проте вдалося уникнути відкритої конфронтації чи «оголошення війни». Також не сталося публічного приниження, на відміну від минулорічного інциденту за участю українського президента Володимира Зеленського.

Обидві сторони чітко виклали свої аргументи, погоджуючись на продовження діалогу. Для подальшого обговорення буде створено робочу групу. Її завданням стане пошук можливого компромісу між Данією, Гренландією та адміністрацією Трампа.

Міністр закордонних справ Данії Ларс Люкке Расмуссен після «відвертої» розмови констатував очевидні розбіжності. «Дискусія не була настільки успішною, аби американські колеги відмовилися від своїх амбіцій», – зазначив він. Расмуссен підкреслив необхідність поважати «червоні лінії», встановлені Данією та Гренландією.

Невеликою, але важливою перемогою для Данії стало переведення питання Гренландії з простору соціальних мереж у русло офіційної дипломатії. Це дозволяє деескалювати напругу та шукати рішення через належні канали. Стримування потоку провокаційних дописів від прихильників Трампа вважається важливим кроком.

Нападки Венса на європейських партнерів та критику щодо їхньої відмови співпрацювати з ультраправими пам’ятають у Європі. Він також обурено висловлювався про «плату Америки за європейську безпеку». Натомість, держсекретар Марко Рубіо вважається європейськими чиновниками «надійним» партнером, що поділяє пріоритети Європи, зокрема щодо безпеки та війни проти України.

Деякі європейські чиновники бачать у участі Венса певну перевагу, адже він «приймає рішення» і має прямий вплив на Трампа. Проте в інших столицях Європи зростає тривога щодо його потенційного президентства. Ідеологічна ворожість Венса до Європи може становити ризик не лише для Гренландії, а й для НАТО та України.

Дипломати ЄС зазначають, що Трамп не бажає інвестувати в території, які йому не належать. Попри це, США вже мають широкий доступ до Гренландії згідно з чинними угодами. Данія та її союзники підкреслюють, що немає предмету для переговорів, окрім повного суверенітету, який вони не можуть віддати.

Європейські уряди тепер повністю усвідомлюють серйозність погроз Дональда Трампа щодо Гренландії. Політики активно шукають стратегії, щоб зупинити ці територіальні амбіції. Доля острова та майбутнє трансатлантичних відносин залишаються під питанням.