Напередодні парламентських виборів у Грузії, що відбудуться 26 жовтня, видається, що їхній результат неясний, а внутрішні проблеми дедалі загострюються. Жовтневі грузинські вибори можуть стати своєрідним політичним тестом для всього пострадянського простору. Схоже на те, що на Грузії росіяни хочуть протестувати варіант мирної угоди між Україною та Росією: території в обмін на лояльність. Як результат – Грузія ціла, але вся проросійська.
Путін робив усе для підкупу правлячої в Грузії партії “Грузинська мрія” на чолі з пропутінським місцевим мільярдером Бідзіною Іванішвілі
В останні роки Путін робив усе для підкупу правлячої в Грузії партії “Грузинська мрія” на чолі з пропутінським місцевим мільярдером Бідзіною Іванішвілі. Зараз сьомим прем’єрміністром від владної партії “Грузинська мрія”, якій би більше пасувала назва “Московська мрія” – став 45-річний Іраклій Кобахідзе.
Ця “Московська мрія” зробила усе для того, щоб перетворити Грузію на непривабливого кандидата на членство в Європейському Союзі. Таку поведінку проросійського прем’єра можна визначити як зрадницьку, враховуючи, що Російська Федерація ніколи не була і не буде другом для Грузії.
Грузинські опозиційні партії “Ахалі”, “Гірчі – більше свободи”, “Дроа”, “Єдиний національний рух”, “Лело – для Грузії” та “Стратегія Агмашенебелі” намагаються знайти баланс між зовнішньою та внутрішньою політикою, щоб на парламентських виборах усунути від влади проросійський уряд прем’єрміністра Іраклія Кобахідзе.
…Путін готується задіяти в Грузії всю проросійську агентуру для того, щоб за допомогою прирученого Кобахідзе, нібито демократичним шляхом привести Грузію до повного підпорядкування Російській Федерації
У Москві сподіваються на те, що європейське майбутнє Грузії вже не світить. Втім, Служба зовнішньої розвідки Росії наприкінці серпня попереджала, що США нібито готують там “кольорову революцію”. Хоча насправді – це Путін готується задіяти в Грузії всю проросійську агентуру для того, щоб за допомогою прирученого Кобахідзе, нібито демократичним шляхом привести Грузію до повного підпорядкування Російській Федерації.
Тому відстеження підготовки і перебігу парламентських виборів у Грузії надзвичайно важливе для України. Адже у жовтні Кремль буде застосовувати в цій країні прийоми та методи, які здатен буде згодом перенести в Україну. Путін завжди повторює вже апробовані раніше схеми, тому варто уважно стежити за тим, що робитиме Москва, щоб залишити при владі Іраклія Кобахідзе.
Нинішній уряд явно не репрезентує грузинський народ, і якщо грузинська опозиція діятиме під час парламентських виборів єдиним фронтом, то з’явиться великий шанс не допустити Іраклія Кобахідзе та його “Московсько-грузинську мрію” знову до влади. Російські агенти не мають далі керувати державою, 20 відсотків території якої окупувала Москва, і при цьому ще й вибудовувати з нею дружні відносини.
Неймовірно важко бути сусідом Російської Федерації, якою керує диктатор Путін, що прагне відродити радянську імперію. “Грузинська мрія” залякуватиме виборців страхом того, що сталося в Україні. Наголошуючи, що попри все, Грузії вдалося уникнути нового вторгнення Росії, і це вони зараховуватимуть до своїх найбільших політичних активів. Крім того, прихильники прем’єра Кобахідзе наполягатимуть: перспектива членства в Євросоюзі – це не більше, як порожня обіцянка. Адже ніхто не буде кооптувати країни, які нікому не потрібні на Заході, а от “прагматична співпраця” з Москвою є гарантією того, що Грузії вдасться уникнути поглинання своїм агресивним сусідом.
Путін діє в Грузії самовпевнено і нахраписто. Поки що вторгнення російських танків він замінив вторгненням російських грошей. І переконаний, що й цього разу в нього все вийде. Російський диктатор вважає, що грузини знову поведуться на облудні обіцянки “Грузинської мрії”, яка вкотре запевнятиме їх, що демократія і свобода без російського газу та нафти не здатні змінити їхнє життя на краще.
На прикладі Грузії Путін хоче продемонструвати Україні та Молдові, які прагнуть членства в Євросоюзі, що Росія здатна придушити будь-які західні впливи біля своїх кордонів…
На прикладі Грузії Путін хоче продемонструвати Україні та Молдові, які прагнуть членства в Євросоюзі, що Росія здатна придушити будь-які західні впливи біля своїх кордонів, і не збирається відступати від цієї своєї стратегічної мети. Він хоче вживити у свідомість грузинів через своїх ставлеників в цій країні, що для них має бути важливішою особиста безпека. А свобода, демократія та права людини – це лише ефемерні поняття, вигадані на Заході, і які абсолютно не відповідають сьогоднішнім потребам суспільства.
Якщо в Грузії знову програють демократичні сили, то на її просуванні в бік Заходу можна буде надовго поставити крапку. У той же час, путіністи в цій країні намагаються перевести політичне змагання між промосковськими та демократичними силами в розряд дискусії між реалістами та ідеалістами. Перші – головним аргументом висувають твердження, що маленька Грузія, яка не гратиме за путінськими правилами, знову зазнає вторгнення і будь-який опір буде придушений.
Нове вторгнення Путіна в Грузію як Дамоклів меч висить над головою грузинського суспільства, тож ідеалісти добре розуміють, що не можуть розраховувати на велику допомогу з боку Заходу. Оскільки сумнівно, що НАТО, як і у випадку з Україною, введе для захисту Грузії свої війська. А всі засудження в ООН та інших міжнародних організаціях, Кремль просто ігноруватиме.
Партія “Грузинська мрія”, яку в 2012 році заснував олігарх Іванішвілі, вдало грає на спогадах грузинів про катастрофу 2008 року, та внутрішньому політичному розколі між людьми похилого віку й молоддю. Все складається таким чином, що харчові пайки для пенсіонерів та незаможних селян знову можуть стати вирішальним фактором політичного вибору багатьох грузинів.
Путін може запропонувати Грузії фаустівську угоду. Держава залишається незалежною, можливі навіть перемовини щодо виведення російських військ з Південної Осетії. Але грузини припиняють свої намагання стати членами НАТО і ЄС
Після жовтневих парламентських виборів, якщо переможуть промосковські сили, Путін може запропонувати Грузії фаустівську угоду. Держава залишається незалежною, можливі навіть перемовини щодо виведення російських військ з Південної Осетії. Але грузини припиняють свої намагання стати членами НАТО і ЄС. Бо якщо Путін не може мати союзників, він вдовольниться травмованими васалами.
Зараз кремлівські пропагандисти почали поширювати тези: Грузія залежить від Росії майже в усьому: в енергетиці, ринку для грузинських товарів і послуг та туризмі. Війна з Росією буде руйнівною для Грузії, так само, як вона руйнівна для України. Тож чому б представникам Заходу не залишити грузинів самим розбиратися з Росією – щось подібне росіяни озвучували і перед початком Великої війни 2022 року в Україні.
Такими російськими наративами вони підштовхують Грузію до дотримання обережної, прагматичної лінії у своїх відносинах з агресивною сусідкою. А, мовляв, підтримка прозахідних партій – це не що інше, як провокування конфронтації з Російською Федерацією, що не призведе у підсумку ні до чого доброго.
При цьому в Москві запевняють, що сучасне керівництво Грузії намагається врятувати країну від західного порядку денного, оскільки грузини добре вивчили всі попередні уроки. “Грузинські мрійники” й далі переконують своїх прихильників у тому, що їхні опоненти з демократичних партій стурбовані лише своїми власними інтересами, а не інтересами простих людей. Тому потрібно стати на бік тієї політичної сили, яка підтримує мир та процвітання, продовжуючи економічну співпрацю і вигідні угоди з Росією.
Але попри те, що згідно з опитуваннями громадської думки, більшість громадян Грузії все ще демонструють переважну підтримку приєднання до ЄС і НАТО, ситуація щодо результатів парламентських виборів досі залишається невизначеною. Якщо переможуть демократичні сили, грузинський уряд стане виразником того, що хочуть люди – повороту на Захід.
…Сполучені Штати мало що зможуть зробити, не ризикуючи вступити у відкриту війну з Росією, яка має ядерну зброю
Та після цього відразу постає питання – як захистити демократичний вибір грузинського народу? Адже режим Путіна готовий на все, щоб країни, які він вже давно вважає своїми васалами, не вступали в НАТО і ЄС. І тут постає фундаментальна проблема: Сполучені Штати мало що зможуть зробити, не ризикуючи вступити у відкриту війну з Росією, яка має ядерну зброю. Як Америка та Європа можуть впоратися з цим надскладним викликом – потрібно прораховувати наперед вже зараз.
Тим більше, що Грузія займає надзвичайно важливе стратегічне положення поруч із Вірменією та є транспортним вузлом між Іраном, Туреччиною та Азербайджаном. В Москві можуть порахувати, що маршрут комерційного транспортування руди, нафти та газу може опинитися під загрозою. І існує небезпека, що росіяни кинуться виправляти цю ситуацію з усією жорстокістю, на яку вони здатні.
Існує ймовірність, що проросійська партія “Грузинська мрія” взагалі не допустить хоч якийсь шанс на чесне волевиявлення народу
Проте наявний ще один серйозний ризик на парламентських жовтневих виборах. Існує ймовірність, що проросійська партія “Грузинська мрія” взагалі не допустить хоч якийсь шанс на чесне волевиявлення народу. І це головна загроза, котра проглядається напередодні доленосних виборів. Немає сумнівів, що проєвропейська коаліція партій могла б перемогти, якби вибори проводилися прозоро і чесно. Та з огляду інтереси Москви – проведення чесних виборів уявляється малоймовірним варіантом.
Тому не можна виключати, що партія “Грузинська мрія” та всі ті, хто за нею стоїть, спробують повторити варіант фальшування на виборах у Венесуелі. Намалювавши “мрійникам” 51 відсоток народної підтримки, а всій коаліції демократичних сил, відповідно, 49 відсотків. Адже у ставлеників Іванішвілі й надалі залишатиметься адміністративний ресурс. І хто може гарантувати, що вони не використають його в жовтні на повну потужність? Тому все може відбутися за принципом – хто рахує, той і перемагає.
До парламентських виборів у Грузії залишається не так вже й багато часу. Питання полягає в тому, чи готові грузини зробити свій остаточний історичний вибір на користь інтеграції з Європою та Заходом?