Холодні відносини між Європою та президентом США Дональдом Трампом, ймовірно, будуть тимчасовими.
США знову повертаються до своєї традиційної політики “Дикого Заходу” – рішучої та індивідуалістичної, орієнтуючись на прагматизм. У той же час, Європа продовжує посилювати технократичний підхід у своїй політиці. Про це пише геополітичний стратег і політолог Марк Бролін у колонці для The Telegraph.
Він зазначає, що хоча розбіжності між США та Європою виглядають значними, вони, ймовірно, є тимчасовими. Прогнози щодо розриву НАТО, що вигідні Росії, насправді не є реалістичними, оскільки ця криза може виявитися корисною для обох сторін.
За словами Броліна, довгі роки відносини між США і Європою трималися на застарілих механізмах післявоєнної безпеки, коли Європа значною мірою залежала від американських гарантій. З кінцем холодної війни загроза з боку Росії вже не є такою актуальною. Росія залишається загрозою лише для країн, як Україна, Грузія та Молдова, але її глобальний вплив наразі значно зменшився.
Путін, хоч і продовжує говорити про повний контроль, насправді не має таких сильних позицій, як це може здатися на перший погляд. Європа має достатньо потужних країн, здатних протистояти загрозам Росії без особливої допомоги США.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЄС попередив про жорстку відповідь на запроваджені Трампом мита
США вважають стратегічно важливим зосередитися на Китаї, що є їхнім головним геополітичним конкурентом. Водночас економічна та військова взаємозалежність між США та ЄС залишається сильною, незважаючи на різні політичні підходи.
Попри поточні суперечності, Трамп не може собі дозволити остаточно відштовхнути європейських партнерів, оскільки це зашкодить стратегічним інтересам США. Європейські країни все більше інвестують у свою оборону, що підвищує їхню цінність для Америки.
Позиція Трампа з економічних питань часто суперечить думкам впливових республіканців, і з часом це може викликати нові політичні конфлікти. Ринкові сили також можуть стримувати його від посилення торгового протекціонізму.
З обох боків Атлантики відбуваються політичні зміни, що сприяють зближенню. Європа рухається до націонал-популістських рухів, а у США, ймовірно, після 2026 року вплив Трампа почне слабшати.
Хоча в короткостроковій перспективі є певні втрати через нинішній розкол, в довгостроковій перспективі трансатлантичний альянс може стати ще міцнішим, орієнтуючись на прагматизм, а не на старі догми.
Європа, ймовірно, зможе більш впевнено протистояти Росії в найближчі роки, а контроль Путіна буде слабшати. Бролін вважає, що це варто врахувати і Білому дому, оскільки ситуація в Росії не така стабільна, як здається.
Президент Дональд Трамп висловив своє “глибоке розчарування” через те, що Владімір Путін гальмує його зусилля щодо припинення війни в Україні. Його невдоволення зросло після того, як Путін поставив умови для досягнення миру, серед яких – усунення Володимира Зеленського з посади президента та створення перехідного уряду в Україні.
Це дає Трампу великий потенціал для тиску на Москву. Якщо Путін відмовиться від мирних переговорів, Трамп може здійснити кампанію максимального тиску, яка ослабить Росію.