Різдво Христове – одне з найважливіших християнських свят, що традиційно відзначається 25 грудня. Сучасний світ навіть веде відлік часу від уявного року народження Ісуса з Назарету. Проте історичні дослідження свідчать, що реальна дата народження Спасителя залишається однією з найбільших загадок давнини.
Ісус із Назарету відомий як єврейський проповідник і релігійний лідер I століття. Для мільйонів послідовників ісламу він шанований пророк. Християни ж бачать у ньому Бога-сина та Месію, пророкованого в Святому Письмі.
Незважаючи на глобальне святкування, точні свідчення, які могли б достовірно датувати народження Ісуса, практично відсутні. Історики зазначають, що традиційний погляд на цю дату не має достатнього обґрунтування. Зокрема, такого поняття, як “нульовий рік”, ніколи не існувало в давніх календарях.
Канонічні Євангелія від Матвія і Луки, написані через покоління після життя Ісуса, дають деякі історичні прив’язки. Однак ці тексти суперечать одне одному щодо часу його появи на світ. Євангеліє від Матвія пов’язує народження з періодом правління Ірода Великого.
Натомість Лука стверджує, що Ісус народився під час перепису населення, проведеного римським намісником Сирії Квірінієм. Цей перепис відбувся у 6 році нашої ери. Проте цар Ірод помер приблизно на сім-десять років раніше, що створює значну хронологічну невідповідність.
Більшість науковців схиляються до версії, пов’язаної з правлінням Ірода Великого. Враховуючи його смерть, вважається, що Христос народився між 6 та 4 роками до нашої ери. Деякі теорії навіть припускають, що Вифлеємська зірка могла бути кометою, помітною у 5 році до нашої ери.
Цікаво, що святкування Різдва Христового не було поширеним серед ранніх християн. У перші століття існування християнства більше уваги приділялося Великодню, а згодом і Богоявленню. Лише у ІІІ столітті нашої ери з’являється перша відома згадка про святкування народження Христа 25 грудня, що належить Іполиту Римському.
Знадобилися десятиліття, щоб Різдво стало невід’ємною частиною християнської традиції. Приблизно в той же час почалися дискусії щодо справжньої дати народження. Євангелія не містять чітких вказівок, але найімовірнішою порою року називають зиму або весну.
З XII століття дослідники почали помічати зв’язок між 25 грудня та римським святом Sol Invictus – Непереможного Сонця. Це свято відзначалося одразу після зимового сонцестояння, символізуючи подовження днів. Його повна назва, Dies Natalis Solis Invicti, означала “День народження непереможного Сонця”, що й досі відгукується в італійській назві Різдва – Natale.
Дата 25 грудня також тісно пов’язана з давніми святами зимового сонцестояння, поширеними по всій Європі та Близькому Сході. Багато дохристиянських культур відзначали найкоротший день року (21 або 22 грудня) як важливий рубіж. Вони святкували “відродження” сонця та повернення життя застіллями, вогнями та веселощами.
Християнство формувалося у світі, пронизаному цими давніми традиціями та символами. Замість повного скасування, Церква часто переосмислювала знайомі елементи. Існуючим святам надавалося нового, християнського значення, інтегруючи їх у нову релігійну парадигму.