Нещодавно оприлюднені Архівним центром національної безпеки США стенограми розмов між колишнім президентом Штатів Джорджем Бушем та президентом Росії Владіміром Путіним за період 2001-2008 років проливають світло на еволюцію їхніх відносин. Ці документи показують різку трансформацію: від тісної співпраці до відвертої конфронтації, що передбачила майбутні глобальні конфлікти.
На початку 2000-х років Путін позиціонував себе як близький союзник Буша, об’єднаний спільними антитерористичними поглядами. Під час першої особистої зустрічі у Словенії у 2001 році Буш навіть вигукнув: «Ти саме той тип людини, якого я хотів би бачити поруч із собою в окопі». Обидва лідери висловили взаємну повагу та бажання налагодити міцні зв’язки.
На цій зустрічі обговорювалися ключові аспекти американсько-російських відносин: стратегічна стабільність, договір про протиракетну оборону, питання нерозповсюдження зброї, ситуація в Ірані та Північній Кореї, а також розширення НАТО. Путін тоді розповів Бушу про свої релігійні переконання та підкреслив важливість боротьби з тероризмом.
Буш, зі свого боку, зауважив, що вважає Росію частиною західного світу, але водночас висловив занепокоєння щодо обмеження свободи ЗМІ та військових дій у Чечні. Президент Росії ухилився від прямої відповіді на питання про ЗМІ, натомість виклав власну інтерпретацію розпаду Радянського Союзу. Він стверджував, що СРСР «добровільно» змінив світ, віддавши «тисячі квадратних кілометрів території», включаючи Україну, Казахстан та Кавказ, що, на його думку, було зроблено «партійними босами».
Путін також порушив питання про членство Росії в НАТО, заявивши про її «відстороненість» від Альянсу. Він згадав, як у 1954 році Радянський Союз подавав заявку на вступ до НАТО, але отримав відмову. «Чому необхідне розширення НАТО? Ми відчуваємо себе відстороненими від НАТО», — цитують документи російського лідера.
Згодом, під час зустрічі в Овальному кабінеті, діалог зосередився на нерозповсюдженні ядерної зброї та співпраці щодо Ірану та Північної Кореї. Буш висловив занепокоєння щодо ядерної програми Ірану, заявивши: «Нам не потрібно багато релігійних фанатиків з ядерною зброєю». Путін, у свою чергу, детально виклав російське бачення проблеми та запитав про розробку США малої ядерної зброї.
Щодо Північної Кореї, Путін поділився своїми спогадами про комуністичне минуле: «Я був членом Комуністичної партії. Я вірив в ідеї комунізму. Я був готовий померти за них. Це довгий шлях до внутрішньої трансформації». Ці розмови демонстрували певну близькість позицій з ключових питань безпеки.
Однак до 2008 року, на останній зустрічі Буша і Путіна в Сочі, тон розмови кардинально змінився. Ця зустріч відбулася після Бухарестського саміту НАТО, де загострилася напруженість через прагнення США «запросити» Україну та Грузію до Альянсу. Незважаючи на люб’язність господарів та гостей, уникнути розбіжностей не вдалося.
Путін висловив рішучий опір вступу України та Грузії до НАТО, попереджаючи про майбутній «довгостроковий конфлікт». Він заявив, що Росія покладатиметься на «антинатовські сили» та «постійно створюватиме проблеми» в Україні. «Я хотів би підкреслити, що вступ до НАТО такої країни, як Україна, створить для вас і для нас довгострокове поле конфлікту, довгострокову конфронтацію», — наголосив тоді російський лідер.
Президент Росії також назвав Україну «штучно створеною» державою. Він стверджував, що вона не «побудована природним чином», а її території були передані від Польщі, Румунії, Угорщини та Росії, включаючи Крим у 1956 році. Путін також заявив, що значна частина українського населення «сприймає НАТО як ворожу організацію».
«Це створює для Росії загрозу розміщення військових баз та нових військових систем поблизу. Країна може просто розколотися», — попереджав Путін. Цікаво, що у відповідь Буш висловив захоплення здатністю російського президента донести свою точку зору: «Одне з того, що я в вас поважаю, — це те, що ви не побоялися сказати це НАТО. Це дуже гідно поваги».
Для Путіна розпад СРСР, який він назвав «найбільшою геополітичною катастрофою XX століття», став ключовим чинником формування його світогляду. Він вважав, що ця подія перетворила країну, яка була рівною Америці, на державу, що «занурилася в бідність і приниження».
Аналітики вважають, що ця історична образа лежить в основі нинішньої політики Росії, спрямованої на скасування результатів Холодної війни та повернення статусу «великої держави». Розсекречені стенограми показують, як ранні попередження Путіна про «створення проблем» в Україні з часом перетворилися на реальні дії, що мають далекосяжні наслідки для світової безпеки. Експерти також зазначають, що Путін прагне підірвати НАТО зсередини, ведучи «кампанію в сірій зоні» з метою уникнути відкритого конфлікту.