Армії бракує мобільної техніки
Такий автомобіль, як “Мамай”, насамперед потрібен для розвідки та диверсійних груп. Машина, якою можна під’їхати і зненацька вдарити по ворогу. Планували спочатку зробити електричне авто, що може перевозити до восьми бійців. Але проєкт виходив дорогий, інвесторів не було. Вирішили почати з простішого традиційного бензинового авто спорядженої маси 680 кілограмів. Наприклад, військовий автомобіль “Дозор-Б” будується за принципом БТРа. Кузов зварюється з бронеплит без використання каркасів. У нас несною частиною є просторовий каркас із профільних труб.
Планували саме багі (пустельні патрульні, швидкохідні штурмові машини. Країна) щось утилітарне й без зручностей: нічим не зашитий каркас, двигун, підвіска. Але багі переважно двомісні, а наша машина розрахована на п’ятьох. Фактично це вже автомобіль: є дах, вітрове скло і навіть склоочисник. Передбачено місце для кріплення кулемета, міномета, двох Javelin. Є багажник для патронів, трапи для болота, паливний бак на 45 літрів. На швидкість так і не протестували, бо акцент зробили на прохідності, надійності під час їзди бездоріжжям.
Перший автомобіль купив військовий для своєї групи на фронт у Луганську область. Базова модель коштує 230 тисяч гривень. А далі залежно від побажань покупців можна доробляти. Уперше на доводку пішло два тижні: хлопці приїжджали, дивились і коригували. Сидіння ззаду спочатку було для двох осіб, зробили для трьох. Встановили інфрачервоне підсвічування, підставку під телефон, металеві сидіння замість пластикових. Спереду з’явився багажник під запаску.
Паралельно на мініконвеєрі збираємо ще вісім авто. Закуповуємо матеріали на наступну партію. Як правило, щоб почати роботу, погоджуємо технічне завдання із замовником. Але часто люди не можуть чекати, питають про готові машини. Тому частину виготовляємо за власний кошт.
Машину можна було скидати з літака
Найкраще, що може бути, це зі стандартних агрегатів зібрати машину, яка має нерутинні характеристики. У “Мамаї” проводимо паралелі з ЛуАЗівською “Волинянкою”. Була модель 967-ТПК транспортер переднього краю, яка вміла плавати. Машину можна було скидати з літака. Цивільний варіант випускали до 2004-го, військовий зник раніше.
Це мій 20-й проєкт як головного конструктора. Автобуси, вантажівки, легковики різниці великої немає. Найскладніше, коли треба зробити щось швидко. 2018 року збирали електричний автомобіль SOLIS. На проєктування й утілення ідеї витратили сім місяців. Найпершою розробкою був малий автобус на шасі ГАЗель, розрахований на 18 пасажирів. Виготовили 180 штук. Один автобус купив російський ГАЗ, скопіював і тепер випускає під власним іменем.
Мати власний джип наші військові могли давно
Концепція “Мамая” в голові крутилася кілька років, реалізували за два місяці. Коли промальовував конструкцію, через поспіх використав манекен середнього зросту 1,75 замість 1,95. Місце водія вийшло затиснутим. Довелося піднімати дах. Сидіння регулюється, але впиралося в силову трубу, її теж довелося змінювати. Були також помилки із задньою підвіскою. Усе вирішувалося буквально на колінах: у інженерів робочі місця прямо в цеху. Машина вийшла висока і прохідна, це дає змогу долати значні перешкоди. Я стрибнув на ній через купу каміння. Щодо поведінки на бездоріжжі, то можливості вищі, ніж у серійних позашляховиків. Коли потрапили в півметрову яму, виїхали з неї без лебідки і сторонньої допомоги. Але для використання усіх цих резервів водію треба подолати власний страх і психологічні бар’єри.
Після 2014 року стало зрозуміло, що для мобільності нашої армії бракує техніки. Щоб можна було швидко евакуювати поранених, доставляти боєприпаси й перевозити розвідгрупи. Я офіцер запасу автомобільних військ, знаю, на чому їздять наші воїни. Зазвичай це техніка радянського зразка й перероблені пікапи, які купують волонтери за кілька тисяч доларів. Хоча мати власний джип наші військові могли давно. 1999-го таку модель створила у Львові команда розробників під керівництвом мого батька. Щось на зразок американського Hummer: більша від УАЗа і трохи менша за ГАЗ-66. Були власні незалежні підвіски, мости й роздатка повністю унікальні. Але виготовили тільки кузов, далі перестали фінансувати.
Потреба є не тільки в джипах на 3,5 тонни, а й у вантажівках на 36 тонн. Ніша до КРАЗа незаповнена взагалі. Та й він не може задовольнити потреби. Стосунків держави з підприємством не розумію. Доходить до абсурду. Замовляють білоруські МАЗи, а КРАЗ простоює. Для перевезення ракетних комплексів потрібні спеціальні автомобілі з колісною формою 8 на 8. Їх теж немає. Нині використовують чеську Tatra. ЗАЗ збирає південнокорейські трактори. У результаті по автомобілях для армії повний провал завозимо, як правило, вживану техніку. А це позаминуле століття. ГАЗ-66 розробка 1960 років, але там ще є фордівські рішення 1930-х. Фактично антикваріат. До 2019-го якийсь рух відбувався. Потім закупівлю автомобільної техніки для армії зупинили.
Пріоритет не броня, а швидкість і мобільність
Організувати виробництво військової техніки в Україні можливо. Але тепер Чернігівський автозавод зупинився, там після обстрілів виникли проблеми. У Черкасах продовжують робити автобуси, “Електрон” у Львові працює. “Часів Яр” на Донеччині зупинився. На ЛАЗі років 20 тому було все, щоб виробляти вантажівки та легкові автомобілі. Але корпоративні права на завод продали племіннику Чуркіна, який був представником Росії в ООН. Російський уряд видавав тоді безкоштовні кредити для купівлі підприємств в Україні, їх потім закривали.
В американців легка техніка поширена. Використовують спеціальні багі, які поміщаються у транспортний літак і можуть перевозити до 10 осіб. Мода на такі авто почалася, коли американці застосували їх під час операції “Буря в пустелі”. Техніка має бути легка та маневрена. Пріоритет не броня, а швидкість і мобільність. Якщо зазирнути в минуле, то першим таким автомобілем був джип Willys: наполовину авто, наполовину багі. І до сьогодні десь в Азії ще випускають до нього кузови. Наша розробка це легкий тактичний автомобіль. В Ізраїлі також є напрацювання в цьому класі, але американці традиційно попереду. Мають найпрогресивніші машини з електричним приводом на 550 кінських сил.
По автомобілях для армії повний провал завозимо, як правило, вживану техніку
Умовно можна говорити про три напрямки легкових авто для військових. Перший надлегкі багі на два-чотири посадкові місця, які межують із квадроциклами. Потім власне легкі багі 600700 кілограмів. Далі автомобілі спорядженої маси 1,52,5 тонни. Бронеавтомобіль “Дозор-Б” це вже інше, там повна маса 67 тонн. Ніби й легкова машина, а за навантаженням на осі ближча до вантажівки. “Дозор” розробили в Харкові, а випускали у Львові. Потім припинили. Польща купила на нього ліцензію, і ми вже в неї закуповували ці машини. Повний абсурд. Розробили, але не змогли втілити через надмірну забюрократизованість системи військових замовлень. Хоч би який класний проєкт був, але його нереально втілити. Неможливо внести банальні зміни. Двомісні багі випускають у Кривому Розі й Чернівцях. Були спроби налагодити виробництво у Вінниці. Але серійно так і не почали виробляти.
Порівнювали “МамаЙ” із британським багі компанії Ariel, модель Nomad. У неї хід підвіски 260 міліметрів, у нас 320. Кліренс у них 350, у нас 400. А що більші ходи підвіски, то краще зчеплення коліс із дорогою, то більші ями можна проїхати. За місяць почнемо модифікувати модель, буде потужніший двигун. У списку додаткових опцій анонсували електричний привід на передню вісь. Але поки що це дорого. Батареї коштують, як нинішнє авто.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”