“Постійно відчуваю провину перед загиблими. Я винен у тому, що залишився живий. Весь час питаю себе: “Чому вижив саме я? Чому вони загинули?” Мабуть, мені пощастило. Іншого пояснення не знаходжу”, писав Давид Столяр. 19-річним врятувався з потонулого в Чорному морі 24 лютого 1942-го судна “Струма”. Разом із ним на кораблі перебували 769 євреїв-біженців, які тікали з Румунії в Палестину.
Румунським євреям дозволили виїжджати до Палестини за умови, що їхнє майно та гроші перейдуть у власність держави. Квиток на стару 46-метрову баржу для худоби “Струма” коштував до 30 тис. румунських лей $1,7 тис. на нинішні гроші. У трюмі встановили багатоярусні нари, на борту цистерну для води. Екіпаж складався з досвідчених моряків-болгар на чолі з українцем Григором Горбатенком.
“Хто не купив заздалегідь квитка змушені платити у 12 разів дорожче. Як за вартість каюти першого класу трансатлантичного лайнера”, писав доньці у США пасажир “Струми”.
12 грудня 1941-го судно виходить із порту Констанца під прапором нейтральної Панами. Корабель перевантажений, одразу ламається двигун. Із берега викликають механіків. Ремонтують, і “Струма” дістається до Стамбула. Там двигун знову виходить із ладу. Але турки готові відбуксирувати баржу до місця призначення. Територією Палестини опікується Велика Британія. Туреччина просить дозволу на доставку євреїв-біженців. Їй відмовляють.
“У Палестині ці люди не потрібні. Серед біженців зі “Струми” немає фахівців необхідних професій. І взагалі, ми не хочемо проникнення нацистських агентів під прикриттям біженців”, оприлюднюють заяву британського міністра закордонних справ Ентоні Ідена.
За квиток платять у 12 разів дорожче
Турки не дозволяють біженцям сходити на берег. До баржі приставляють катер охорони. За кілька днів у євреїв вичерпуються запаси їжі. Капітан Горбатенко дозволяє видавати мінімальні пайки із запасів судна. “Даю слово, що ми будемо з вами до кінця. Зробимо все можливе, щоб ви дісталися цієї Палестини!” каже.
У трюмах поширюються захворювання. Люди зшивають простирадла, пишуть на них SOS та заклики “Допоможіть!” івритом, англійською й турецькою мовами. Вивішують на бортах.
Про біженців пишуть провідні світові газети. Благодійники доставляють на “Струму” харчі й медикаменти. Чиновник єврейського походження організовує напівлегальну евакуацію до лікарень кількох дітей і вагітної Медеї Саламович. За 70 днів на берег вдається зійти 20 людям.
Отримавши чергову відмову від британців, турецький уряд постановляє вивести “Струму” в Чорне море. 23 лютого кілька моторних баркасів відбуксировують її з протоки Босфор і залишають у відкритому морі. Майже добу “Струма” дрейфує вздовж узбережжя Туреччини. Команда намагається відремонтувати двигун.
На світанку судно вибухає й починає тонути. Сотні пасажирів опиняються у воді. Давиду Столяру вдається вхопитися за шматок палуби. Ще кілька людей рятуються так само. Моряк розповідає хлопцю, що бачив торпеду, яка йшла на судно. Він побіг до капітана, але щойно взявся за ручку дверей його каюти, пролунав вибух.
“Усі вірили, що прийде допомога, адже ми бачили турецький берег. Мабуть, влада спеціально не розпочинала рятувальної операції. Чекали, поки всі біженці потонуть”, згадував Столяр. Через 12 годин після катастрофи його єдиного виловили турецькі моряки.
Британська преса написала, що судно напоролося на міну. Італійське радіо повідомило, що “Струму” потопила радянська субмарина. Того дня в акваторії Чорного моря перебував підводний човен Щ-213. Та доказів його причетності до знищення “Струми” не було.
Давид Столяр зміг потрапити в Палестину, записався добровольцем у британську армію і брав участь у боях у Північній Африці. Після Другої світової поселився у США. Помер 2014-го.
“Нехай розквітнуть 100 квіток, хай змагаються 100 шкіл”,
сказав китайський лідер Мао ЦЗЕДУН (18931976) під час зустрічі з письменниками, науковцями та митцями в Пекіні 27 лютого 1957-го. Заявив про початок кампанії гласності й готовності влади вислухати критику. Та влітку свободу друку і висловлювань згорнули. Інтелігенцію почали цькувати, багатьох відправили в села для “перевиховання працею”
5 мільйонів доларів отримала Іспанія від США за півострів Флорида площею майже 200 тис. кв. км. Нині це $69 млн. Угоду уклали 22 лютого 1819-го. Перед тим американські плантатори почали самочинно обробляти землі Флориди. Іспанці не могли протистояти цьому, бо в їхніх колоніях спалахували революції. Флорида стала 27-м штатом країни
24 лютого 1807 року Папа Римський Пій VII (17421823) підписав буллу про відновлення Галицької митрополії. Вона існувала у XIIIXIV ст., потім стала підпорядковуватися Києву. Після поділу Речі Посполитої 1772-го Галичина і Західне Поділля відійшли до Австрії, а решта українських земель із Києвом Російській імперії. Там почали перетворювати греко-католиків на православних. Виникла потреба створення нового центру греко-католицької церкви. Очолив Галицьку митрополію 51-річний Антоній Ангелович.
26 лютого 1952-го британський прем’єр-міністр 58-річний Вінстон Черчилль під час виступу в парламенті заявив, що держава створила базу для виробництва атомних бомб. Військові провели успішні випробування ядерних боєголовок біля берегів Австралії. За два роки винищувачі королівських військово-повітряних сил озброїли атомними бомбами. Велика Британія стала третьою державою, що володіла таким видом зброї. Раніше її створили США і СРСР.
27 лютого 425 року імператор Феодосій II (401450) заснував Константинопольську Вселенську вищу школу для підготовки державних, військових і церковних службовців. У середині IX ст. заклад реорганізували в університет. Став одним із найдавніших у світі. В ньому працювали десятки найкращих викладачів права, риторики, філософії, медицини та граматики. Найскладнішим предметом вважали візантійську риторику.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”.