НСХУ найбільша творча організація країни в умовах війни з росією веде активне творче життя, реалізуючи численні проєкти як культурно мистецькі, так і соціально- гуманітарні. Власне, це є відповіддю митців, чимало з яких продовжують творити під ракетними обстрілами, без комфортних умов у фактично в неопалювальних майстернях, на численні виклики часу.
Докладніше про це ми поговорили з головою НСХУ, заслуженим художником України Костянтином Чернявським.
Пане Костянтине, цього року закінчується Ваш чотирирічний термін перебування на посаді голови НСХУ. В чому Ви вбачаєте свій основний здобуток?
На момент обрання мене на посаду голови НСХУ в 2021 році спілка була у тяжкому в тяжкому фінансовому стані. На це були причини. Такі як накопичення боргу зі сплати податку на землю, фінансову напругу через практичну повну відсутність кількості орендарів внаслідок пандемії коронавірусу тощо. Зазначу, що 2020 рік в фінансовому сенсі був надзвичайно складним. Це було спричинено, зокрема, наслідками введення в дію урядової постанови № 1209, згідно з якою творчі спілки були зобов’язані сплачувати за комунальні послуги за однаковим тарифами з великим бізнесом.Така ситуація була станом на 2021 рік. І з цим бекграундом мені довелося мати справу, коли я очолив НСХУ. Водночас, я мав чіткий бізнес-план розбудови та оновлення Спілки. Вже наприкінці року цей план було започатковано. Зокрема, почали працювати з інвесторами, розробили чіткі механізми проведення капітального ремонту фонду майстерень, творчо-виробничих комбінатів по всій країні. На жаль, війна перекреслила наші плани та перспективи, і цей процес довелося призупинити.
Не зважаючи на всі скептичні оцінки моїх опонентів основним здобутком є беззаперечний факт – за час моєї каденції нам вдалося зберегти майно Спілки в повному обсязі. Жоден метр нашої власності не було продано попри численні фінансові виклики.
Найбільшим викликом, напевне, були події лютого 2022 року, початок повномасштабного вторгнення, коли, напевне, вся діяльність Спілки, включаючи виставкову, була під загрозою?
Я пам’ятаю перші дні повномасштабного вторгнення. Страх, тривога, розпач настрої, які тоді домінували в столиці. В період з 22 по 26 лютого я був в Будинку художника, фактично один. Всі думки були зосереджені на тому, як забезпечити належну охорону будівлі (це ми спільними зусиллям з Нацполіцією, силами тероборони зробили), а також організувати евакуацію колег зі східних та південних регіонів. Маю на увазі Харків, Херсон, Маріуполь та інші. Доводилось залучати волонтерів для того, аби організувати вивезення творів, зокрема, з музейних колекцій міст, які першими потрапили під російський наступ. Нам вдалося гідно пройти цей виклик.
Вже на початку літа ми повернулися до активної виставкової діяльності. В червні стартував мистецький проєкт “Нескорена Україна”, який ми реалізували за сприяння Міноборони України.
Серед вже добре відомих проєктів “Незламні міста-герої”, “Маріуполь-нескорений”, “Нескорене прикордоння”, “Полум’яний тил” тощо. Спочатку більшість з цих заходів було спрямовано на допомогу ЗСУ, ВПО, ми їх здійснювали там, де дозволяла безпекова ситуація, безперечно. Крім того, ми проводили чимало заходів за кордоном. Маючи на меті показати ті жахіття, які принесла на українську земля війна, а з іншого боку героїзм, незламність українців. Чимало творів було продано на аукціонах, в тому числі за кордоном, всі кошти від реалізації надавались на підтримку наших колег, які залишились без засобів для існування внаслідок війни.
Які кроки були здійснені в контексті застосування санкцій щодо росії та білорусі?
Всі ми знаємо, скільки горя та страждань принесла на українську землю російська воєнна агресія. І виходили з того, що санкції в культурно-мистецькій площині мають бути складовою загальної санкційної політики України та наших міжнародних партнерів (в фінансово-економічній, спортивній сферах тощо), які на міжнародному рівні зробили чимало на цьому шляху. Одразу після початку повномасштабного вторгнення ми наполягали на всебічній ізоляції Союзу художників росії, що офіційно підтримав війну, та Союзу художників білорусі, який не засудив російську агресію, від світових культурно-мистецьких процесів. Ці тези я висловив на конференції WORD ART DAY/ARTISTS ON THE RUN, що відбулась за ініціативи Міжнародної європейської асоціації спілок художників (International Association of Art – IAA) в квітні 2022 року. Саме тоді НСХУ було прийнято до IAA.
Нам вдалося домогтися виключення союзу художників рф та призупинення членства союзу художників рб в IAA (це була моя основна вимога). Безумовно, це сприяло усуненню країни-агресорки та її сателіта від участі в міжнародних культурно-мистецьких заходах.
Як вплинуло членство в IAA на діяльність НСХУ?
Безперечно, це розширило наші можливості. Всі члени Спілки отримали підтримку від Європейської асоціації. Насамперед це дало чимало преференцій воєнним мігрантам з мистецького середовища. Звісно, це стосується, в першу чергу, жінок, які з родинами масово виїжджали за кордон після початку повномасштабного вторгнення. Це допомога в соціалізації, комунікаціях з колегами з інших країн, проведенні виставкової діяльності за кордоном, реалізації картин тощо. Українцям було надано можливість безкоштовно купувати квитки у закордонних музеях, що для митців дуже важливо.
В які країни виїхало найбільше українських митців?
Безперечно, це Польща, Німеччина, країни Балтії, Словаччина, Болгарія, Велика Британія. Повномасштабна війна триває вже понад 3 роки. І настрої сприйняття українського мистецтва змінюються. Адже, якщо на початку 2022 року були одні ціни на українські твори мистецтва, то зараз можна спостерігати певну втому, перенасичення українською темою. Це впливає і на цінову політику творів, звісно. Дуже важливою є відповідна репрезентація, професійна промоція сучасного українського мистецтва високого професійного рівня, його інтеграція в світовий та європейський культурний контекст. Якщо нам вдасться це зробити, то й ціни на твори будуть відповідати їхньому рівню, що дуже важливо.
Повертаючись до соціально-економічних реалій. Чи плануєте звертатися до уряду, наполягати на перегляді норм постанови № 1209?
Ви торкнулись чутливої теми. Ще на початку 2021 року ми провели чимало зустрічей, пресконференцій, мітинг під Кабінетом Міністрів України. Ми підготували звернення до тодішнього уряду, яке підписали видатні діячі мистецтва. Ми наполягали на перегляді постанови, внесення коректив у частині сплати за комунальні послуги на рівні з комерційними установами.
Ми просили про повернення до старої норми тарифікації для творчих спілок на рівні зі споживачами. На жаль, до нас тоді не дослухались.
Ми також наполягали на збільшенні фінансування творчих спілок (видатки -380 тисяч гривень на рік не передбачають розвиток, цієї суми не вистачає навіть на забезпечення основного завдання виставкову діяльність на всеукраїнському рівні, в інших містах, окрім столиці).
Нам вдалося домогтися виключення союзу художників рф та призупинення членства союзу художників рб в IAA
Саме перед повномасштабним вторгненням, до речі, нам вдалося домогтися збільшення фінансування творчих спілок в держбюджеті, зокрема, було передбачено 2400 млн на НСХУ. Але через події лютого 2022 року це не було виконано. Знову спрацював старий добре відомий за 30 років принцип культура не на часі…. А відтак, і фінансування галузі.
Сьогодні це питання як інколи актуальне. І ми покладаємо сподівання на новий уряд, в якому чимало нових облич і людей з прогресивними сучасними поглядами. Днями ми зустрічалися з т.в.о Міністерки культури та стратегічних комунікацій України Тетяною Бережною, де обговорювали чимало питань, зокрема, й рівень тарифів за комунальні послуги, які є непосильними для більшості митців. Зустріч була плідною, ми побачили повне порозуміння з боку Тетяни Бережної та досягли консенсусу в більшості питань.
Вже розпочато процес підготовки пропозицій для внесення коректив до згаданої постанови уряду в частині тарифів за опалення творчих майстерень. Головне, що в нас спільне бачення щодо перспектив розвитку галузі і Спілки, зокрема, в нинішніх військових умовах.
У вас чимало опонентів, які вам закидають, зокрема, намагання продати Львівську кераміко-скульптурну фабрику…
Мені дійсно це закидають, що не відповідає дійсності. Ця фабрика неодноразово була об’єктом не дуже законних дій з боку деяких ділків, що не є секретом. З боку керівництва товариства “Акрополь”, якому вона належала, зокрема пана Ростислава Оленчина, який, як відомо, готував документи для відчуження.
Націю, яка під час війни здатна створювати високе мистецтво, не зможе здолати жоден ворог
Ця фабрика, заснована Андрієм Шептицьким не просто об’єкт, це культурний центр з потужними виставковими можливостями. І наше спільне завдання разом з Львівською організацією НСХУ не лише зберегти майно фабрики, а й створити на її базі сучасний мистецький центр (проєкт розроблений головою Львівської організації НСХУ Ігорем Гавришкевичем, зокрема, передбачає залучення інвестицій). Над цим зараз спільно працюємо.
Чи плануєте висувати свою кандидатуру на з’їзді спілки, який має відбутися цього року?
Моя кандидатура вже висунута секцією художньої критики та мистецтвознавства Київської організації НСХУ. Для мене важливо, що колеги мені довіряють та підтримують, і я планую балотуватися, щоб завершити ті ініціативи з розвитку Спілки, втіленню яких, на жаль, завадила війна.
Що Ви, безпосередньо, маєте на увазі?
Надзвичайно важливим аспектом, на якому маємо зосередити зусилля, є фінансова міцність. Моє головне завдання, передбачене в програмі розвитку НСХУ, з якою йду на вибори на посаду голови, зробити Спілку фінансово міцною та стабільною. Маємо відмовитися від попередньої моделі, коли і Спілка, і її осередки існували винятково за рахунок здачі в оренду приміщень. Пандемія коронавірусу, підкреслюю, засвідчила, наскільки це неефективно, ризиковано та нестабільно. Адже, як тільки зникли орендарі, діяльність Спілки було значно обмежено.
Які механізми Ви бачите для реалізації цих завдань?
Це комплексне завдання. Маємо грамотно працювати з інвесторами, меценатами, залучати позабюджетні кошти, спонсорів, активізувати співпрацю з меценатами, вміти вигідно реалізовувати твори митців. Ці твори мають високий попит в світі, що яскраво засвідчила війна.
Спілка має працювати, як сучасний бізнес-інноваційний хаб, для цього маємо чимало можливостей, в першу чергу, через впровадження диверсифікованих джерел фінансування.
Така трансформація, переконаний, розширить можливості для художників, включаючи інтеграцію до світового артринку.
Що потрібно зробити насамперед, на Вашу думку ?
Вважаю, необхідно поновити інститут державних закупівель творів мистецтва для колекцій музеїв. Ми маємо величезну прогалину в зв’язку з тим протягом понад 30 років українське мистецтво не поповнювало колекції музеїв. Це пов’язано з тим, що державні музеї не мають для цього відповідного фінансування. Думаю, потрібна державна програма, яка б одночасно вирішувала декілька завдань, з розвитку й популяризації культури та мистецтва, соціальної підтримки художників тощо.
Спілка має працювати, як сучасний бізнес-інноваційний хаб
Наступним серйозним кроком на рівні держави має бути розробка та реалізація проєктів з оздоблення інтер’єрів та екстер’єрів в об’єктах соціального призначення вишах, школах, лікарнях і т.ін. Ми над цим вже працюємо. Маємо меморандуми про співпрацю з Центральним військовим госпіталем Міноборони України, Київською міською клінічною лікарнею № 12, військовими госпіталях Києва, Чернігова та інших міст, де представлені твори митців-членів Спілки. Це й популяризація мистецтва, а головне арттерапія, елемент психоемоційної реабілітації поранених.
Один з пріоритетів створити центри арттерапії в лікарнях у різних регіонах України, безпосередньо, тих, що розташовані поряд з лінією фронту.
Ще один важливий аспект, на якому хотів би наголосити ( і це є одним з моїх пріоритетів, як керівника) захист прав та інтересів митців. Йдеться як про права, безпосередньо, художників, так і їхнє забезпечення під час продажу робіт. Це дуже важливо. Образно кажучи, саме Спілка має стати правовим щитом митців у цих чутливих питаннях.
В цьому контексті хотів би згадати правовий прецедент, пов’язаний з негативним досвідом у зв’язку з перебуванням на посаді юриста особи, яка була звільнена саме через зловживання довірою митців. Добре, що ми вчасно це виявили і усунули цього пана із займаної посади. Адже його діяльність могла мати негативні для Спілки та нашого іміджу наслідки.
Але є й сприятливі тенденції, попри всі внутрішні та зовнішні виклики українське мистецтво продовжує активно розвиватися…
Саме так. Творчість українських митців, яскрава, креативна, надихаюча, викликає захоплення в усьому світі. Останніми роками спостерігається зростання інтересу на українські тренди. Українське мистецтво автентичне, самобутнє, яскраве, різноманітне. Маємо цілу плеяду митців, членів Спілки, творчістю яких ми пишаємось. Це Анатолій Криволап, Іван Марчук, Віктор Сидоренко, Михайло Гуйда, Олег Тістол, Анатолій Кущ, Віра Баринова-Кулеба, Оксана Чепурна, Андрій та Марія Пікуш, Тіберій Сільваші, Віктор Ковтун, Ігор Гавришкевич, Анатолій Горбенко, Борис Кузьма, Жанна Кадирова. Націю, яка під час війни здатна створювати високе мистецтво, не зможе здолати жоден ворог.
Чимало митців боронять країну в лавах ЗСУ. Можливо, маєте ініціативи з популяризації їхньої творчості?
Ми активно над цим працюємо. Чимало з наших колег захищають країну на фронті і продовжують творити, фактично, під ракетними обстрілами, ризикуючи власним життям. Навіть термін з’явився “окопний живопис”, назва якого є більш ніж красномовною. Натомість, творчість художників у прифронтових містах, таких як Харків, Миколаїв, Херсон, Чернігів, Одеса теж приклад сили духу та незламності. Варто згадати серію Віктора Ковтуна “Харківські хроніки” і цикл етюдів, присвячених Чернігову, створених Віктором Онищенком в найтяжчі моменти російського нападу.
Кого серед митців, які перебувають на фронті, Ви могли б назвати?
Фактично, в кожній організації є художники, які захищають країну, в складі ЗСУ. Серед них Володимир Гурін, Сергій Герасименко, волонтер Сергій Сметанкін (працює біля лінії фронту), Артем Шевченко, Володимир Вакуленко, військовий капелан та іконописець Микола Мединський, Ігор Талалай, Роман Кравчук, Василь Теличко-Еверт, Сергій Бурбело. На жаль, понад 100 митців, серед яких є й члени НСХУ, загинуло від рук російських окупантів.
Пам’ять про їхній подвиг та популяризація творчого спадку не лише професійний, а й громадянський обов’язок. Саме тому ми започаткували низку спеціальних проєктів, зокрема, “Артспротив митці на фронті”, який вже побачили в різних регіонах України.
На черзі продовження цієї та нові культурно-мистецькі виставкові ініціативи, які ми презентуємо до Дня захисника України. Це буде не лише спробою відтворити героїзм українських захисників у боротьбі з російськими окупантами, а й творчим внеском у майбутню перемогу, яка є головною метою нашого артспротиву!