Казала мені мати, що все мине ті патли, ті гулянки, та музика. Стану “нормальний”, з’явиться сім’я. Ну от, у 40 років став “нормальний”, і сім’ю маю. Лише музики не кинув.
Алкоголь мені не потрібен. Блокує думки, стирає спогади, не приносить радості. Без нього краще.
Найстрашніше небуття. Мабуть, так і треба карати всіх ворогів людства.
В армію пішов із першою повісткою. Зловтішався з тих, хто “косить”
Ще в утробі матері чув, як вона грає “Місячну сонату” Бетховена. Народившись, шукав ту мелодію. Коли торкався рояля, в мене наче входило повітря крізь шкіру в легені та серце.
Мати привчала до класики, батько давав слухати платівки найкрутіших західних рок-гуртів. Так я і став музикантом.
На гітарі навчив грати хресний. Одразу з п’ятого акорду, найважчого. Нотної грамоти досі не знаю. Вивчу, коли матиму 70. Так і говоритиму: “О, а тут я ре співав!”
В армію пішов із першою повісткою. Зловтішався з тих, хто “косить”. Ці 1,5 року допомогли скласти себе докупи.
Коли зрозумів, що таке інтернет, перестав колекціонувати платівки й касети. Вони тільки збирають пил і крадуть простір.
Мистецтво виводить людину із замкнутого кола, в якому вона вариться, вириває із системи. А ті, хто не в системі, творять силу.
Коли вперше почув свій голос на записі, він видався дуже противним. Пробував експериментувати співав і говорив посміхаючись, міняв тональності. Лише згодом прийняв це.
Хіба можна казати, що є погана музика? Вона або подобається, або ні.
Не було принципу співати українською. Просто іншою співати не міг.
Без політики не може існувати ні музика, ні спорт
Без політики не може існувати ні музика, ні спорт, ні будь-що інше. Краще оголосити свою позицію, ніж плисти, як гівно по річці.
У Карпатах живуть духовним, а не матеріальним. Гуцули багаті й ніколи не будуть поневолені. Треба в них учитися.
Натхнення це коли назовні вириваються думки, приглушені побутом, інформаційним шумом, допінгами. Коли приходить цей момент, треба його ловити. Натхнення може бути лише позитивне. Бо негативу й так багато довкола.
Починати з нуля не страшно. Навпаки, це свідчить, що людина сильна.
Вивчав три історії. В молодших класах радянську, в середніх перехідну, у старших українську. Мав що порівнювати. Так і зрозумів, що війна невідворотна.
Війна триває вісім років. Обрати сторону неважко, ворог давно відомий. Якщо ж тобі байдуже ти егоїст і хворий.
Маємо боротися. На нашому боці закон і правда. Та й відступати вже нема куди.
Не люблю, коли кажуть: “Я знаю краще”. Така позиція не дає вибору й можливості переосмислити.
Чому християнину не можна помолитися Будді? Чому не можна похрестити дитину в різних конфесіях, щоб вона сама обрала свою, коли підросте? Заборони й умовності тільки відштовхують. Я не зневірився в Богові, я зневірився у церкві.
В Івано-Франківську 60 церков і 13 дитячих садків. Це питання духовності чи нерухомості?
З праху людини можна зробити багато хороших речей
Не обов’язково вірити лише в Бога. Мені подобається вірити в Сонце, Вітер, Землю, Воду. Спілкуюся з ними, молюся їм.
Якось запитав священника, що гірше пекло чи “нічого”. Хіба таке вже страшне пекло, якщо навіть злочинець там існує? А коли по той бік “нічого” то й тебе нема. Священник нічого не відповів.
Кремація найкращий варіант після смерті. З праху людини можна зробити багато хороших речей посадити дерево, намалювати картину. Земля ж не для мертвих, для живих.
Рідного батька дуже бракувало. Не було відвертих розмов, підказок, батьківських установок. Можливо, тому до певного віку мені бракувало чоловічих рішень. Приймав їх “методом грабель”.
Кажуть, класно бути рокером. Гулянки, купа дівчат навколо. Але й у мене було перше кохання, стосунки, розбите серце.
Не було такого: от, мені скоро 40, нагулявся, пора одружуватися. Шукав спілкування і розуміння.
Діану знав давно, мали спільну компанію. Якось узимку прийшов до неї з пляшкою шампанського. Змусив сидіти на холоді та кілька годин слухати мої божевільні думки. Відтоді ми разом.
У подружжя мають бути дрібні секрети одне від одного. Це тримає в тонусі й підтверджує довіру.
Любов різна. Для когось звичка, для когось терпіння або довіра. Вона міняється. Росте, розвивається, перероджується. Любов ніколи не залишається першим коханням.
Шлюб це святе. Не варто вступати в нього незрілим, необдумано та під тиском.
Десь у глибині душі мріяв про пацана. Щоб продовжив рід, бо я останній Ярош. Але тішуся, що в мене донька. Я ж знаю, що донечки більше люблять батька.
Мене не пустили на пологи. Щодня вручали списки з переліком ліків і речей, які треба купити. Я обурився, подав до суду. Але мені натякнули, що цапами-відбувайлами зроблять лікарів і звичайних працівників. Забрав заяву.
Щасливим треба бути щодня. Тішитися дрібницями
Мали домовленість: народжується син ім’я вибирає дружина, донька я. Назвав Софією. Гарне ім’я, має багато значень і всіма мовами звучить однаково.
Відчуття батьківства приходить поступово. Ідеш в магазин зі списком, в якому не те, що зазвичай. Перевіряєш дату виробництва молока чи суміші. Переставляєш у кімнаті меблі, щоб було зручніше. Прокидаєшся від того, що дитина плаче. І раптом хтось питає: “Ну ти ж у курсі, що ти вже батько?” Ну так. Батько.
Донька вирішить сама, якою їй бути. Наше завдання зараз навчити ходити лише вперед і не падати.
Діана має доньку від попереднього шлюбу. Ми товаришуємо. Люблю поговорити з Настею, допомагаю чим можу. Та не прагну замінити батька, бо він у неї є.
Зрілість це коли починаєш бажати щастя іншій людині та радіти її успіхам.
Щасливим треба бути щодня. Тішитися дрібницями. Нещасливі породжують спаплюжену, темну енергію. Вони приречені.
Всі мої помилки важливі. Без них я не я.