Протистояння президента та столичного міського голови виходить на новий виток. Нещодавно вони обмінялися черговими ударами: спочатку парламент створив комісію, яка має контролювати діяльність київської влади, а відтак і Київрада заснувала подібну комісію у себе.
Як пояснив депутат Київради від “УДАРу” Дмитро Білоцерківець, їхня комісія – “майданчик для продуктивної комунікації та взаємодії центральної та міської влади на благо Києва”. Вона, мовляв, має показати, що столиця відкрита “до продуктивної та ґрунтовної співпраці” – без “маніпуляцій, політичних заяв, гучних ефірів про те, що “все пропало”, – зазначив він.
Щодо нібито катастрофічної ситуації у столиці і що “усе пропало”, то Кличко вважає, що депутати ВР, орієнтовані на президента, дестабілізують ситуацію, розповідаючи про київські мости, які “ось-ось впадуть”, про незадовільний стан метро та інфраструктури. Утім, Віталій Володимирович “всепропальство” почав першим.
Саме Кличко заявив наприкінці 2023 року, що Україна на чолі із Володимиром Зеленським “котиться до авторитаризму”. “У якийсь момент ми більше не будемо відрізнятися від Росії, де все залежить від примх однієї людини”, – зазначив він в інтерв’ю німецьким журналістам. На цей момент звернуло увагу Financial Times і назвало слова Кличка “безпрецедентною публічною критикою президента з початку повномасштабного вторгнення”.
Критика, можливо, і безпрецедентна, але конфлікт між столичною та центральною владою має давні корені. Про них ми сьогодні і розповімо.
Історія десятирічної давнини
А почнемо ми навіть не з Зеленського, а з часів більш давніх.
Отже, у 2014 році Віталій Кличко мав шанси поборотися за посаду Президента України. Але від боротьби він відмовився. Версія, яку згодом підтвердили деякі її фігуранти, гласить: під час знаменитого “віденського кавування” за участю олігарха Дмитра Фірташа, топові політики України поділили сфери впливу: Порошенко мав іти в президенти, Кличко – в мери Києва.
Підсумок відомий: обидва виграли дострокові вибори, а Кличко виграв їх ще й вдруге (2015-го року) та втретє (2020-го). Тривалий час значимих конфліктів між четвертим мером та п’ятим президентом не виникало. Про охолодження їхніх стосунків заговорили 2020-го – коли Кличко відкинув пропозицію “Європейської солідарності” балотуватися у мери Києва від цієї партії. Мер заявив тоді, що у нього є власна політсила – “Удар”, і висуватиметься він від неї.
Але тертя між Кличком та Порошенком тьмяніє на тлі конфлікту мера з президентом Зеленським. Перші тривожні для Кличка дзвіночки прозвучали вже влітку 2019-го.
Тодішній голова Офісу Президента Андрій Богдан зазначив, що не хотів би, щоб з київського бюджету крали. Це пролунало як своєрідне обвинувачення на адресу Кличка. Бо нібито саме через крадіжки (такий контекст) постала потреба розділити крісла міського голови та голови КМДА. Богдан наголошував: він за те, щоб віддати другу посаду іншій людині.
У конфлікті з Богданом Кличко обрав рефері. Ним став Рудольф Джуліані. 31 серпня 2019 року київський міський голова опублікував у фейсбуці своє фото з екс-мером Нью-Йорка (та адвокатом Дональда Трампа). Формально мова йшла про обмін досвідом двох міських голів, та фактично – на Банкову був відправлений сигнал: Кличко має потужних покровителів.
Але це не спрацювало: 4 вересня 2019-го на закритому засіданні уряду відставка Кличка з посади голови КМДА була підтримана, про що згодом розповів журналістам тодішній прем’єр Олексій Гончарук.
У той самий день Кличко зібрав брифінг, на якому роз’яснив, що Кабмін не може просто так його звільнити. А щодо обвинувачень Богдана, то мер назвав їх “байками зі склепу”. І план Богдана провалився. Соратник Зеленського згодом сам втратив посаду значно швидше, ніж того бажав Кличкові.
Жодного спокою для мера
Після звільнення Богдана з Офісу Президента Кличко міг спокійно видихнути. Новий глава президентської адміністрації Андрій Єрмак зарив сокиру війни, але натомість делегував до команди столичного голови кількох своїх людей. Причому мер Києва зізнався, що начебто сам просив, щоби Єрмак “підкинув” йому когось зі свого оточення.
За таких умов здавалося, що спокій Кличку гарантований. Але ні. Починаючи з травня 2021 року, комунальні підприємства міста стали навідувати правоохоронці із ордерами на обшук та готовими підозрами.
Першими під роздачу потрапили КП “Київзеленбуд”, “Спецжитлофонд”, “Київавтодор”, “Київміськсвітло”, “Київпастранс”, а також департаменти соцполітики, містобудування та архітектури і департамент земельних ресурсів КМДА. Після слідчих дій близько десятка посадовців отримали підозри у скоєнні корупційних злочинів.
Кличко відкинув тоді будь-які звинувачення на власну адресу або на адресу своїх підлеглих. “Робиться це з однією метою – спаплюжити мою репутацію та створити підґрунтя, щоб усупереч Конституції призначити головою КМДА зальотного ставленика, а не того, кого обрали кияни”, – говорив він 16 серпня 2021-го.
Тоді ж, улітку останнього передвоєнного року, група “Рейтинг” провела соціологічне опитування, з якого випливало, що Віталію Кличку довіряє більше респондентів, аніж Володимиру Зеленському (53% проти 42%). Ці цифри принагідно прокоментував керівник “Рейтингу”, соціолог Олексій Антипович. Він порадив Кличку вступати у боротьбу за президентське крісло просто зараз, якщо той, звісно, до такого сценарію готовий.
І той до поради Антиповича дослухався. Подейкували, що американські політтехнологи, які “вели” мера на останніх виборах, затрималися з ним і продовжили працювати. Все це прекрасно знали на Банковій: у червні 2021-го президент послав попереджувальний сигнал Кличку, а також кільком іншим мерам, котрі активно бунтували проти карантинних обмежень.
Зеленський зазначив тоді, що міські голови не можуть бути в опозиції до центральної влади.
Далі була війна…
А через півроку – на початку 2022-го – коронавірус для українців втратив будь-яке значення. Почалося повномасштабне вторгнення, під час якого столичні проблеми на кшталт того, що за всю каденцію Кличка (а вона триває вже майже десять років) не збудовано жодної станції метро, відійшли на другий план. Хоча станції метро якраз дуже стали би у нагоді як додаткові бомбосховища. Бо із цим у столиці – проблеми.
І проблеми не тільки з відсутністю належної кількості надійних укриттів. 1 червня 2023 року у Києві сталася трагедія, коли люди – під час ракетної атаки – не змогли потрапити до бомбосховища. Тоді загинуло троє киян, причому просто на порозі укриття, яке їм ніхто не відчинив. Кличко назвав те, що сталося, “збігом обставин”, у якому винний людський фактор.
В інтерв’ю “Лівому берегу” він зазначив, що влада Києва виділила на облаштування бомбосховищ близько 2 млрд грн, проте райони, на балансі яких перебувають ці об’єкти, освоїли лише 10% коштів. “Ми давали завдання районам визначити ці бомбосховища, вони надавали списки, надавали адреси, які ми вносили до карти укриттів, і вони також подавали заявки на гроші, які їм потрібні для облаштування”, – сказав він.
Мер впевнено переклав відповідальність на “райони”, адже саме вони, сказав він, “є розпорядниками коштів”. “Якщо бомбосховище, укриття перебуває на балансі районів, вони, тобто кожен голова району, є балансоутримувачем, розпорядником коштів”, – підкреслив Кличко. А хто, мовляв, розпоряджаться коштами, той і будує або ремонтує укриття.
Таке пояснення, вочевидь, не сподобалося президенту. Іронізуючи над боксерським минулим Кличка, Зеленський попередив його про “нокаут”. “Відповідатимуть всі, реакція буде тверда… Нам Росії, цих ворогів мало, у нас є, бачите, ще і внутрішні…”, – прокоментував він.
На тлі того, що глава держави прямо назвав главу столиці “внутрішнім ворогом”, тьмяніють інші скандали, котрі також сталися у 2023-му. Зокрема, той, що був пов’язаний із закупівлею до бомбосховищ сковорідок та барабанів.
Укриття “по барабану”
У тому ж таки червні 2023-го чи не найбільш обговорюваною “київською” темою були державні закупівлі для укриттів. Громадськість вибухнула, коли стало відомо, що замість меблів або питної води столичні чиновники придбали електричну сковорідку за 720 тисяч гривень. А ще – 300 шкіряних барабанів майже на один мільйон гривень – буцімто для психологічного розвантаження тих, хто перебуватиме у сховищі.
Столичний мер пояснив це тим, що барабани були іграшками для дитячих садків, які чомусь “притягнули” до укриттів. Розслідуванням справи зі сковорідками та овочерізками зайнялася і Київрада, і прокуратура, проте про його результати наразі невідомо геть нічого. Проте відомо те, що дев’ятеро з десяти голів РДА Києва пов’язані з партією “Слуга народу”. Можливо, саме тому на тему сковорідок президент не висловлювався та інцидент ніяк не коментував.
Додамо також, що з 21 жовтня 2022 року Києвом разом із Кличком керує Сергій Попко – його президент призначив начальником Київської міської військової адміністрації. На думку самого Кличка та його симпатиків, Попко виконує єдину “військову” функцію – перетягує від Кличка на себе вплив у Києві.
Певна правда у цьому є, про що свідчить один курйоз. 5 грудня 2023 Попко відзвітував про ліквідацію наслідків снігопаду в Києві. В оприлюдненому від його імені релізі повідомляється, що “спеціальна техніка та бригади ручного прибирання розчищають дороги, шляхопроводи, тротуари та зупинки громадського транспорту”. І це при тому, що снігопаду у столиці вже кілька днів як не було.
Водночас і Київська міська державна адміністрація, яку очолює мер Кличко, теж прокоментувала ситуацію з ліквідацією наслідків негоди. “У Києві триває обробка вулиць – залучено 283 одиниці дорожньої техніки “Київавтодору”, – йшлося у повідомленні КМДА.
Тоді “битва зі снігом”, вважаймо, завершилася внічию, бо ані Кличко, ані Попко її не виграли через відсутність, власне, снігу. Мер натомість переключився на інший фронт та заповзявся критикувати президента. В інтерв’ю швейцарському виданню “20 Minuten” він став на бік тодішнього головкома ЗСУ Валерія Залужного та пригадав Зеленському його запевнення, що війни з Росією не буде.
“Люди бачать, хто ефективний, а хто ні. Були і є численні очікування. Зеленський заплатить за помилки, які він зробив”, – сказав Кличко. Він не підтвердив, але й не спростував свої президентські амбіції, про які його запитали журналісти. Лише зазначив, що під час війни говорити про це неприйнятно.
Відкритий фінал
Згодом і була створена комісія, зі згадки про яку починалася ця стаття. Щоправда, як пояснив виданню “Главком” один з її членів, депутат-“слуга народу” Віталій Безгін (у складі комісії переважно представники президентської фракції), мотив створення ТСК був суто господарським. Жодного політичного підґрунтя тут нема, переконував Безгін своїх візаві.
“Був ефект накопичення. Останнім тригерним моментом стала історія з київським метрополітеном, який як стратегічний об’єкт було позбавлено шести станцій. Можна сказати, що це був спусковий гачок, але не причина сама собою”, – пояснив депутат.
За словами Безгіна, ТСК займається збиранням фактажу та оцінкою ситуації в столиці. “Є кілька моментів, які нас турбують і потенційно можуть мати ознаки бездіяльності. Це питання мостів, шляхопроводів, які перебувають в аварійному стані, про що всі знають і про що сам мер публічно неодноразово заявляв”, – сказав він. А далі, мовляв, буде видно.
“На виході я хочу отримати конкретні проєкти рішень щодо законодавчого вирішення проблем, конкретної моделі управління”, – зазначив нардеп, додавши, що висновки ТСК можуть спонукати до коригування вже готового проєкту закону “Про столицю”.
Відтак цілком очевидно, що на руках однієї (президентської) сторони є козирі проти іншої, “мерської”. Метро, мости, бомбосховища – тут складно щось заперечити, кажучи про безвідповідальність міської влади. І хай навіть центральна влада не менш безвідповідальна у всьому тому, що стосувалось підготовки до війни, провадити дискусію у стилі “сам дурний” – ідея контпродуктивна.
Але чим завершиться нинішнє протистояння опонентів, не можуть знати навіть вони самі. Тим паче, коли проведення виборів відтерміноване у зв’язку з дією воєнного стану. От тільки президентський рейтинг Кличка (на відміну і від 2014-го, і від 2021 року) нині становить лише 1%. Його потяг пішов, адже нові часи породили нових героїв. У критиці Банкової столичний голова знайде радше моральну сатисфакцію, що, втім, аж ніяк не наблизить його самого до президентської посади.