Купила сукню – і не відчула радості. Отримала комплімент – і подумала: “Та вони просто так”. Зробила проєкт – і вже наступного дня знову у відчутті “недостатньо”.
Це не про жадібність і не про амбіції. Це про внутрішню порожнечу, яку нічим не вдається заповнити. Чому ми постійно відчуваємо голод – до визнання, пояснила Gazeta.ua психологиня Ірина Шеньє.
Всередині – діра. Ззовні – досягнення
Це має вигляд успіху. А всередині – тривога. Це схоже на реалізацію. Але глибоко – виснаження. Що б ви не зробили – цього ніби завжди недостатньо.
І скільки б не дали – хочеться ще. Бо щось у середині – не наповнилось.
“Це стан, коли емоційна потреба залишається неусвідомленою – і тому нереалізованою. Ми підміняємо її зовнішніми діями, речами, цілями. Але внутрішня “діра” не заповнюється – вона тільки ширшає”, – пояснила Шеньє.
Чому з’являється це відчуття постійного “мало”
Часто його коріння – в дитинстві. Коли нас не помічали. Коли любов давали “за досягнення”. Коли за найменшу помилку карали мовчанням.
І тоді виникло базове переконання:
“Мене люблять, тільки якщо я хороша”,
“Я маю заслужити, щоб бути потрібною”,
“Мене не можна любити просто так – тільки за щось”.
“У дорослому житті ці програми запускають нескінченний забіг: ще трохи – і нарешті буде добре. Але “добре” ніколи не настає. Бо ви не дозволяєте собі відчути: “вистачає”, – додала експертка.
Як зрозуміти, що ви живете у стані пустоти
Після будь-якого досягнення – відчуття пустоти;
Постійне внутрішнє “підганяння”: треба більше, краще, швидше;
Труднощі з прийняттям компліментів або вдячності;
Відчуття, що вас “недостатньо люблять”, “недостатньо підтримують”, “не так дивляться”;
Навіть у стосунках – відчуття самотності або голоду.
Що з цим робити
1. Назвіть цю порожнечу – і перестаньте з нею боротися
Замість “мені просто не щастить” або “я ще не досить” – скажіть:
“Я зараз у контакті зі своєю потребою в теплі/визнанні/любові”.
“Порожнеча посилюється, коли ми її ігноруємо. Але коли ми визнаємо: “мені бракує” – ми вже не в пастці, ми у виборі”, – сказала психологиня.
2. Почніть відстежувати не “досягнення”, а “відчуття”
Кожен день завершуйте питанням:
– Що я сьогодні відчула приємного?
– Що мене торкнуло?
– Коли я відчула контакт із собою або світом?
Це повертає від зовнішнього марафону – до внутрішнього дому.
3. Потренуйте фразу: “Мені вистачає”
Навіть якщо не віриться – говоріть:
– “Цього зараз досить”;
– “Я зробила достатньо”;
– “Я вже наповнена”
“Це як новий софт для мозку. Спершу незручно, потім – стабільно. Бо звичка бути голодною – теж лише звичка”, – підкреслила Шеньє.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сила відмови: як сказати “ні” і не зруйнувати стосунки
І найважливіше: найглибші порожнечі – не про те, чого не дали інші. А про те, чого ми самі собі не дозволили. Справжнє наповнення – не в “ще одній меті”, не в “ще одному марафоні”, не в “ідеальній версії себе”.
Справжнє наповнення – в моменті, коли ти кажеш собі:
“Я не маю бути іншою, щоби мати право на любов”.
“Порожнеча не заповнюється. Вона – трансформується. Через увагу. Через турботу. Через повернення до себе – не ідеальної, але живої”, – підсумувала Шеньє.
Спробуйте сьогодні ввечері не бігти за новим. А обійняти те, що є. І себе в ньому. Бо саме з цього моменту починається наповнення. Тепле. Тихе. Справжнє.
Війна загострила багато наших внутрішніх страхів. І тіло – одне з перших страждає під тиском стресу, емоційного голоду та соціального осуду. У сучасному світі, де стандарти краси змінюються швидше, ніж сторіс в Instagram, все ще чимало людей носять у серці важкі комплекси через зайву вагу.
Комплекс зайвої ваги – це не про цифри, це про біль. Найперше, що варто зрозуміти: комплекс – це не про тіло, це про ставлення до нього, сформоване зазвичай у дитинстві або під впливом оточення. Часто люди з нормальною вагою почуваються “товстими” через критичні слова батьків, глузування у школі або токсичні коментарі партнерів.