Думки у виданні The New York Times оглядача Брета Стівенса
Пропозиція президенту Франції Еммануелю Макрону. Якщо ви переконані, що війна в Україні приречена на кривавий глухий кут, і хотіли б спонукати Київ розпочати “мирні переговори” з Москвою, в результаті яких за РФ залишаться великі ділянки завойованої територій, чому б не дати приклад? Публічно запропонуйте повернути Ельзас Німеччині як доказ, що ви теж вважаєте, що територіальний суверенітет має бути предметом торгу.
Ще одна пропозиція канцлеру Німеччини Олафу Шольцу. Якщо ви збираєтеся просувати перспективу тісніших зв’язків України з НАТО, але не повноправного членства, як спосіб підштовхнути Київ до дипломатичного врегулювання з Москвою, чому б не запросити кілька батальйонів російської бронетехніки на околиці Берліна? Це покаже, що ви теж готові скоригувати результат 1991 року, щоб пом’якшити образу, жадібність та параною Кремля.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Західні літаки на озброєнні України зможуть вражати цілі в РФ” – Джеффрі Фішер
Це безглузді пропозиції. У цьому й справа. Ті, хто зараз стверджує, що президент Володимир Зеленський має бути “реалістом” чи “прагматиком”, тобто, що має не добиватися повного відходу Росії з усіх окупованих українських територій, пропонують рішення, яке вони ніколи самі не схвалять. Їхні власні країни у звичайних умовах це відкинуть, не кажучи вже про боротьбу за національне виживання.
Ось чому, коли війна в Україні триває вже другий рік, я вдячний Джо Байдену. Звинувачуйте його в багатьох питаннях, особливо в поступовому підході до озброєння України, але в найсерйознішому питанні нашого часу він має рацію. “Апетити самодержця не можна вгамувати”, – заявив він у Варшаві.
Це не голос затхлої моралі. Це досвід, далекоглядність, військовий реалізм та політична обережність.
Досвід, бо світ дуже добре пізнав Володимира Путіна за 23 роки його перебування при владі. Ми знаємо, що він не дотримується умов будь-яких угод, якими пов’язана Росія. Знаємо, що в минулому він робив непровоковані вторгнення і, якщо його не зупинити, знову почне їх у майбутньому.
Врегулювання шляхом переговорів створить більше проблем, ніж вирішить
Передбачення, бо врегулювання шляхом переговорів створить більше проблем, ніж вирішить. Іран побачить, що ядерний шантаж працює. Китай отримає урок, що якщо є обмеження на те, що Америка та наші союзники готові зробити для України, яка воює сама за себе і має сухопутний кордон з НАТО, то межі того, що ми готові зробити, будуть набагато різкішими для Тайваню. Росія дійшла б тоді висновку, що хоча її вторгнення було незграбним, вона, проте, завоювала територію, заморозила війну і через кілька років змогла ще раз напасти на Україну.
Урок першого року війни в тому, що Москву можна перемогти
Урок першого року війни у тому, що Москву можна перемогти. Російська армія зазнала поразки у боях за Київ, контрнаступі під Харковом та в боях за Херсон. Українці зробили все це без допомоги західних танків, дронів Predator чи винищувачів F-16. Уявіть, як швидко вони могли б перемогти, якби всі ці речі були в них у достатній кількості.
Щодо розсудливості, то відкриті роздуми щодо необхідності можливих переговорів завдають шкоди солідарності та моральному духу України, які є ключовими чинниками її виживання та успіху. Переважна більшість українців хоче повернути собі всю територію, захоплену Росією, включаючи Крим. Наскільки прагматично чи реалістично вимагати, щоб Зеленський ігнорував бажання свого народу, відмовлявся від його жертв, чи відмовлявся від українців, які ще живуть під російською окупацією?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скандал в Міноборони і найгірший міністр: Артур Переверзєв про проблеми у відомстві
Заклики до переговорів також підривають громадську підтримку України у США. Коли справа доходить до зовнішньої політики, американці радше заплатять великі гроші за великі справи та високі принципи, ніж за дрібні справи та “реальну політику”. Озброювати та фінансувати Київ у його боротьбі за свободу та незалежність проти злого тирана велика справа. Озброювати та фінансувати його заради хисткого перемир’я справа невелика.
Цей політичний факт має розбурхувати уми зовнішньополітичної команди Байдена. Громадська підтримка України слабшає, особливо серед республіканців.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Головний удар з боку РФ буде найближчими тижнями” – Олег Жданов
Президент Байден любить говорити, що США будуть підтримувати Україну стільки, скільки потрібно. Але термін цієї обіцянки може закінчитися 20 січня 2025 року, якщо він не виграє другий термін. Він зобов’язаний своєю спадщиною не ризикувати потенційно найбільшим історичним досягненням свого президентства у передвиборних перегонах наступного року.
Ось чому його адміністрації немає сенсу уповільнювати постачання зброї в Україну чи робити важкі натяки на те, що Україна навряд чи колись поверне собі Крим. Мета Байдена на 2023 рік має бути ясною та прямою перемога України. Він може досягти цього за рахунок швидкої поставки революційної військової техніки у поєднанні з дипломатичним наступом, під час якого ми пропонуємо членство України в НАТО, якщо Росія не піде з України. Можливо, це навіть могло дати Путіну можливість здатися.
Після року війни я, як ніколи, впевнений, що Байден зробить правильний вибір. Це більше, ніж можна сказати про Макрона, Шольца та інші бліді тіні того, що вважається державною мудрістю у вільному світі.
Переклад Gazeta.ua