Понад 150 фільмів покажуть на 54-му Київському міжнародному кінофестивалі “Молодість”. Триває з 25 жовтня до 2 листопада у столичному кінотеатрі “Жовтень” і в Будинку кіно. До програми увійшли українські та закордонні повнометражні й короткометражні стрічки. Про цьогорічну “Молодість” розповідає програмер фестивалю Богдан Жук.
Що вирізняє КМКФ “Молодість” на тлі інших українських кінофестивалів?
– По-перше, це єдиний міжнародно акредитований кінофестиваль в Україні. По-друге, “Молодість” присвячена дебютному кіно та молодим талантам.
Це велетенський кіноогляд. Головний конкурс має три секції: студентське, короткометражне дебютне та повнометражне дебютне ігрове кіно. Крім цього, є документальний конкурс для повнометражних дебютів. Намагаємося відібрати молоде кіно з усього світу так, щоб воно відображало різноманітність форм, жанрів і творчих підходів.
Також у нас багато перших і других фільмів режисерів у позаконкурсних програмах. Особливу увагу звертаємо на продовження кар’єр тих кінематографістів, які дебютували на нашому фестивалі.
Важливий для нас і національний конкурс – огляд короткометражного кіно, знятого в Україні за останній рік. Це умовний портрет того, чим живе наша індустрія в умовах, не сприятливих для того, щоб творити кіно. Окрім того, українські фільми є в позаконкурсній програмі “Українські прем’єри” та інших секціях. Наприклад, світова прем’єра стрічки “Запах бузку” Романа Кургана відбудеться у програмі “Форма”, що фокусується на експериментальному кіно.
Як проходив процес формування цьогорічної програми?
– Формування програми було для нас досить складним, бо і програмний директор, і один із програмерів на військовій службі. Водночас вони, на щастя, мають змогу долучатися і до відбору, і до організації фестивалю.
Нам на фестиваль подають приблизно дві тисячі фільмів. Частину стрічок присилають дистриб’ютори та міжнародні sales-компанії. Інші картини самостійно десь знаходимо: чи то на пітчингах та інших подіях, чи то на різних фестивалях. Ми намагаємося розцінювати кінематографічні якості, професійність роботи, наративи, що висловлюються. Часом бачимо певні тенденції у світовому кіно та пробуємо відображати їх у нашій селекції.
Що об’єднує фільми, які можна побачити на “Молодості” цього року?
– Якщо дивитися на українські фільми, то більшість із них знято в копродукції. Це продиктовано тим, що в Україні менше можливостей фінансування та отримання підтримки на кіновиробництво, а за кордоном таких можливостей стає більше.
Наприклад, у нас у програмі “Українські прем’єри” є фільм спільного виробництва Франції, Угорщини та України “Оксана” про одну з головних героїнь руху Femen Оксану Шачко. Мажоритарна копродукція там саме французька, як і режисерка Шарлен Фав’є. “Задоволення” Алекс Бурунової в тій же секції – теж українська копродукція, але з Грецією, Італією та США. Це показники того, що українські команди все більше підключаються до виробництва стрічок із різних країн.
Ще один глобальний тренд – фільми про те, що наш світ нині у вогні
Інший тренд стосується саме фільмів про Україну. Дедалі більше закордонних режисерів звертаються до нашої теми, але не завжди висвітлюють її достатньо повно, з уважністю та чутливістю. Коли кінематографісти глибоко не занурюються, з’являються стрічки із сумнівною якістю та поверховим підходом. Тому хоч бачимо багато робіт, які іноземці знімають про нашу війну, лише деякі відбираємо до програми. Одна з них – “Якщо ми більше не зустрінемося” в документальному конкурсі. У стрічки три цікаві співрежисери, для яких це перше документальне кіно, але вони вже відомі фігури. Серед них є американець Бо Віллімон – сценарист серіалів “Картковий будинок” та “Андор” і номінант на “Оскар” за сценарій фільму “Березневі іди”.
Ще один глобальний тренд – фільми про те, що наш світ нині у вогні. Мені здається, все більше людей, зокрема кінематографістів, констатують, що треба щось серйозно змінювати, бо людство просто руйнує свої життя та планету.
Ключове завдання “Молодості” – відкривати нові імена в кіно. Наскільки це вдається? Як оцінюєте результативність фестивалю в цьому сенсі?
– Участь у фестивалі є сприятливою для майбутнього режисерів і дає їм перспективи в роботі над наступними фільмами.
У державних кіноінституціях практично всієї Європи є певні стандарти та вимоги щодо участі у фестивалях. Тобто якщо режисер подається зі своїм проєктом на фінансування умовно у Франції в Національний центр кіно, то один із важливих елементів у цій заявці – показ його попередніх робіт на фестивалях, серед яких є, зокрема, й “Молодість”. Існує перелік пріоритетних фестивалів, участь у яких дає більше шансів отримати фінансування. Франція тут як приклад, але таке правило діє в більшості європейських країн. Крім того, “Молодість” є кваліфікаційним фестивалем, наприклад, для британських фільмів – на преміях BAFTA та BIFA, на нагороді Австралійської кіноакадемії та інших.
Потрапляючи на “Молодість”, режисери також отримують можливість спілкування та нетворкінгу. Люди, які тут знайомляться, часто потім співпрацюють. Деякі фільми буквально народжуються на фестивалі. Наприклад, у цьогорічному міжнародному конкурсі є стрічка “Господар у домі” албанського режисера Андаміона Муратая. Десять років тому проєкт його фільму переміг у пітчингу повнометражних дебютів Boat Meeting на “Молодості”. Ця перемога та отримання призу посприяли тому, що автор хоч і через певний час, але отримав можливість підтримки та часткового фінансування й тепер нарешті закінчив роботу над стрічкою.
“Молодість” є кваліфікаційним фестивалем
На фестивалі майже щороку є пітчинг. Нині ми не проводимо Boat Meeting для повнометражних проєктів, але влаштовуємо пітчинг перших і других короткометражних ігрових фільмів Raw Pitch. Ще в нас є індустрійна секція. Учасники та відвідувачі фестивалю можуть долучатися до майстер-класів і дискусій, отримувати нові знання, навички та, знов-таки, контакти. Це унікальні можливості, які дає “Молодість”.
Які найгучніші новинки будуть на фестивалі цього разу?
– Найгучніші новинки це про програму “Фестиваль фестивалів”, яка традиційно збирає учасників і призерів різних міжнародних кінооглядів. Тут у нас є одразу два фільми Раду Жуде – “Континенталь ’25”, який отримав “Срібного ведмедя” на Берлінале, та “Дракула”, що брав участь у кінофестивалі в Локарно. Фільм “Плоди опунції” Рогана Парашурама Канаваде був переможцем кінофестивалю Sunny Bunny, а до цього переміг у міжнародному конкурсі ігрового кіно на “Санденсі”. “Гість” Вітаутаса Каткуса здобув приз за режисуру в Карлових Варах.
“Просто випадковість” Джафара Панагі – переможець Каннського кінофестивалю. “Під хмарами” Джанфранко Розі – лауреат спецпризу журі у Венеції. А “Пілліон” отримав приз за сценарій у секції “Особливий погляд” Каннського кінофестивалю. Це повнометражний дебют режисера Гаррі Лайтона, який шість років тому зі своїм коротким метром “Мисливці на пташок” брав участь у програмі Sunny Bunny, яка тоді ще була в межах “Молодості”.
Це все великі хіти, але програмою “Фестиваль фестивалів” усе не обмежується. Наприклад, у “Спеціальних подіях” є фільми відомих режисерів, яких ми традиційно показуємо й кожна нова робота яких стає подією. Серед них – “Пол” Дені Коте, “Магеллан” Лава Діаса, “Курочка” Дьордя Палфі, “Що тобі каже ця природа” Хон Сансу.
В інших програмах, можливо, менш гучні стрічки, але не менш цікаві. Наприклад, у міжнародному конкурсі повних метрів є фільми, нагороджені на різних фестивалях. “Халамидник” Гарріса Дікінсона отримав приз FIPRESCI й нагороду найкращому актору в секції “Особливий погляд” у Каннах. Одну з ролей у стрічці зіграла українська акторка Карина Химчук. “Корисний привид” Рачапума Бунбанчачока – переможець Тижня критики Каннського фестивалю. “Блакитна чапля” Софі Ромварі – лауреат призу за дебют у Локарно. З іншого боку, в тому ж міжнародному конкурсі є світові прем’єри. Це два українські фільми – “Наш дім у вогні” Олесі Білецької та “Втомлені” Юрія Дуная, а також “Три етапи” Марлен Ґрінберґ з Аргентини.
Ще наголосив би на стрічці “Голофікшн”, яка мала світову прем’єру на Венеційському кінофестивалі. Монтажний фільм Міхала Козаковского досліджує репрезентацію Голокосту у світовому ігровому кіно. Тут зібрано фрагменти із сотень фільмів, які обертаються навколо цієї теми. Це цікава й неординарна робота, яка виокремлює різні тенденції та шаблони в тому, як зображують Голокост.
Також у нас є спеціальні покази українських архівних фільмів. Один із них – це програма студентського кіно майстерні Володимира Денисенка 19701980-х від Довженко-Центру. А інший – програма з роботами студентів університету Карпенка-Карого 19982005 років, яка репрезентує цікавий, але не досліджений період в українському кіно.
Що можете сказати про репрезентацію саме сучасного українського кіно на “Молодості”?
– Робити кіно стає важче, а фільмів виходить менше, зокрема й дебютів. Це загальна тенденція в українському кіно, пов’язана і з провалами у фінансуванні від Держкіно в попередні кілька років, і з недофінансуванням Українського культурного фонду.
З іншого боку, на нашому фестивалі все одно чимало українських фільмів. Окрім національного конкурсу, в якому майже 20 коротких метрів, у нас є ще низка повних метрів. Радісно, що вони створюються. Але знов-таки, частина з них – це спільне виробництво з іншими країнами, і в деяких стрічках мажоритарна копродукція є не українською. Тобто фінансування більше йде закордонне.
Найкращим принципом відвідування будь-яких кінофестивалів є йти на фільми, про які нічого не знаєш
Отже, можна говорити про великий ризик того, що українського кіно найближчими роками буде дуже мало, бо його просто не підтримують.
Водночас хотілося б, щоб готові стрічки, які вже виходять, зокрема й у нашій програмі, підтримували глядачі своєю увагою, відвідуванням та обговоренням. Щоб це було справді актуальною темою та звучало в нашому публічному просторі.
З якої програми радите починати ознайомлення з “Молодістю”? Чи у вас є порада, як максимально продуктивно й цікаво відвідувати фестиваль?
– Немає універсального набору порад. Для мене найкращим принципом відвідування будь-яких кінофестивалів є йти на фільми, про які зовсім нічого не знаєш. Я в такий спосіб відкриваю для себе щось абсолютно нове.
Якщо хтось хоче подивитися найбільші фестивальні хіти з усього світу, то це програма “Фестиваль фестивалів”. Якщо вас цікавить дебютне кіно, то це наш головний міжнародний конкурс. Якщо ж більш експериментальне, то можна піти на “Форму”. Тоді як “Опівнічний сеанс” – для тих, кому подобається жанрове кіно, як-от трилери, жахи, містика, еротика або суміш цих жанрів. А “Скандинавська панорама” – це фільми з нордичних країн.