8 квітня 1947 року на Сонці зафіксували найбільшу пляму. Вона сягала до 18 млрд кв. км.
Сонячні плями є областями виходу до фотосфери сильних магнітних полів. Потемніння фотосфери в плямах зумовлено придушенням магнітним полем конвективних рухів речовини. Як наслідок – відбувається зниження потоку перенесення теплової енергії в цих областях.
Кількість плям на Сонці є одним з головних показників магнітної активності.У центрі плями магнітні лінії спрямовані майже перпендикулярно до поверхні, а з наближенням до краю вони нахиляються до його поверхні. У центрі магнітні лінії є досить заплутаними й саме це перешкоджає розвитку грануляції в центральних областях плями.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Телескоп Hubble зробив унікальне фото туманності
Ближче до краю лінії магнітного поля впорядкованіші й нахиленіші до поверхні Сонця. Відповідно, стає можливим рух зарядженої плазми, що виносить конвекція з надр Сонця.
Кількість сонячних плям на поверхні світила не є сталою. Вона змінюється з 11-річним сонячним циклом. У рік максимуму активності спостерігають понад 100 плям, у мінімумі – декілька. Час існування плями може коливатися від кількох годин до кількох місяців.
Сонячні плями – темні області на Сонце, температура яких знижена приблизно на 1500 К, порівняно з оточуючими ділянками фотосфери.