Моя функція робити суспільство зручнішим для життя.
У мене немає кар’єри. Є робота.
Найбільша небезпека журналіста згуба душі. Коли піддаєшся спокусі і починаєш працювати не за стандартами.
Сидимо якось із братом у кімнаті, батько кричить: “Хлопці, ходіть-но сюди вас по телебаченню показують”. Прибігаємо, а там показують шимпанзе.
Отримав двійку з математики. Щоб батьки не дізналися, вдав, ніби на мене напали хулігани. Сам собі набив синця, а щоденник пошматував.
Мріяв стати археологом. Але переміг на міській олімпіаді. Так з’явилася нагода вступити на факультет міжнародних відносин в університет.
Після навчання п’ять місяців перебивався випадковими заробітками. Найстабільніший розвантажування вагонів на станції Петрівка. Зустрів на вулиці старшого товариша, який працював у газеті. Сказав, шукають людей, які добре знають українську й англійську. Я написав три матеріали на пробу. Два з них опублікували.
Чи часто я пробачаю? Мене більше турбує, чи пробачають мені.
Не ходжу до сповіді. Найсуворіше людина судить себе сама.
Незвиклий до якості її не оцінить
Не пробачу насильства над беззахисними. Я за доцільність дій, але інколи вища доцільність може полягати в недоцільності.
На зіркову хворобу страждають ті, кому бракує підстав, щоб їх вважали зірками.
Журналіст ризикова професія. З інженером потрібно говорити по-одному, з філософом по-іншому, з водійкою тролейбуса ще по-іншому. Потрібно не налаштовуватися, а перелаштовуватися.
Для тих, у кого ще небагато досвіду, алкоголь найлегший спосіб зняти напруження.
Незвиклий до якості її не оцінить.
Я проти вживання іншомовних слів там, де можна використати українські.
Винайшов тест: коли опиняюся серед молодих журналістів із різних регіонів, то запитую їх, що таке копанка. І за відповіддю можна визначити, з якої частини України походить людина. Якщо каже, що це саморобна шахта житель Донбасу. Відповідає “футбол” то ця людина з Галичини. Коли говорить “ставок” скоріш за все, це виходець із Центральної України. А підвал називають копанкою на Поділлі.
Засудити завжди легше, ніж зрозуміти. І це тривожить
Пропагандист колишнім буває. Я ж є.
Писав тільки про те, у що вірив. Ніколи не хвалив політики Компартії, бо бачив її несправедливість. А от щодо планової економіки та однопартійної системи цілком поділяв ці тези.
Працівників медведчуківських каналів можна пробачити. Принаймні спробувати зрозуміти.
Ми живемо в уявному світі, який дає нам відчуття безпеки. А коли приходить ворог, виявляється, що це не так.
Засудити завжди легше, ніж зрозуміти. І мене це тривожить.
Двічі їздив працювати за кордон. Обидва рази знав, що повернуся. Частково це була втеча від українських проблем, моїх зокрема. Хотілося комфортного перебування у професійному середовищі.
наприкінці дев’ятого класу закохався в однокласницю. Позичив у неї конспект із російської літератури та списав останні його сторінки своїми недолугими віршами. Вона була така делікатна, що не дала мені навіть знаку, чи прочитала їх.
Люблю людей самостійних, здатних діяти, які мислять. Відштовхує пошук вигоди винятково для себе.
Кохання це готовність відкритися людині в усьому, в чому ти не зізнаєшся навіть собі. Коли відчуваєш, що ти їй більше не можеш бути корисним, кохання зникає.
Мав близького товариша, який п’ять разів одружувався і ще тричі подавав заяву на шлюб. Бо тоді нареченим дозволяли купити килим і кришталь.
Смерть існує, доки ми живемо. Щойно людина помирає, вона припиняє навіть знати, що жила.
Найбільше боюся життя, сповненого болю. Коли не можеш нічим зарадити. Я бачив таких людей.
Проводив тренінг для громадських активісток. Від однієї історії так вразився, що пожертвував весь гонорар. То була організація батьків дітей, які померли від раку.
Не треба в магазині чекати, якою мовою з тобою привітаються. Заходиш і одразу говориш: “Добрий день”. Велика ймовірність, що відповідь буде українською.
Результат компромісів часто виявляється неочікувано корисним
Коли наші в аеропорту збираються летіти на курорт, черга переважно російськомовна. Коли зустрічаєш у Лондоні людей, які працюють на будівництві або збирають полуницю, вони зазвичай спілкуються українською. Кажуть, це регіональне. Думаю, соціальне теж.
Зрада це страшенний моральний біль для того, хто зрадив.
Ніколи в метро не ховаю обкладинки книжки, яку читаю. Нехай люди бачать, що там. Практично завжди вона україномовна.
Найкращу пораду в житті “будь уважний” я отримав від Сашка Шульги, свого співробітника. Він прокидався о 4:30, їв повний обід “перве, друге і узвар” і пішки йшов через пів Києва на роботу. Зберіг той сільський звичай наїстися зранку, бо треба працювати в полі, аж доки принесуть обід.
Курю з 10-го класу. Найдовше відтоді протримався без курива 13 днів. Брав участь у зйомці програми “Останній герой” на безлюдному острові в Тихому океані. В нас усе тоді повідбирали.
Люблю отримувати гроші за чесно виконану працю. Це одне з мірил корисності мого життя.
Кінцевий результат компромісів часто виявляється неочікувано корисним.