14 серпня 1916 року, між австро-угорською армією та українськими січовими стрільцями з одного боку та російською імператорською армією з іншого, почалися бої за гору Лисоня. Їх називали “найтяжчими та найкривавішими змаганнями з москалями за весь час існування легіону УСС”.
Передумовою до битви стали події, що відбулись за декілька місяців до того. У червні 1916-го російські війська Південно-Західного фронту провели наступальну операцію, відому як Брусилівський прорив. Їм вдалося прорвати оборону австрійців, однак встановити повного контролю над Галичиною, як 1914-го, вони не змогли.
На час прориву січові стрільці перебували біля річки Стрипи на Тернопільщині та не вели бойових дій, але 12 серпня їх перевели у село Потутори – тепер Тернопільського району. Наказали облаштувати позиції довкола гори Лисоні, висота якої становила 399 м. Поряд розташувалися частини угорців, німців та турків. Усім повідомили, що у разі прориву росіяни матимуть відкритий шлях до Львова і далі на захід.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Європейський скандал”: росіяни 1914 року розграбували Львів
Бої почалися за добу. Росіяни одразу накрили дві сотні першого куреня УСС потужним артобстрілом. Через це стрільці залишили позиції, а військове командування розцінило їхні дії як зраду. Українців відкликали із бойової лінії в сусіднє село Посухів, а командувача Антона Вариводу змусили подати у відставку. Втім бої не вщухали, росіяни спрямували атаку на Бережани, і вже 2 вересня стрільців знову кинули у бій. Першою йшла сотня Романа Сушка.
“Побачивши москалів, сотня рвонула з яру під гору. На чолі вибігли старшини й підстаршини. Чети розвинулися в одну мить у боєву лінію і пішли за своїми провідниками по смерть. У декілька хвилин лягли всі команданти чет і половина підстаршин. Вороги билися завзято. Котрий втратив кріс боровся камінєм, різав ножем, а не піддавався”, – йшлося у книзі “Українські січові стрільці” 1935 року.
Роман Сушко потрапив полон до росіян. Попри невдачу інші сотні стрільців 4 вересня спільно з німецькими й угорськими частинами перейшли у наступ. Зупинили росіян та відбили усі позиції на горі Лисоня.
За 12 діб аналогічний наступ провели росіяни – захопили турецькі позиції на Диких Ланах поблизу Посухова. А 29 вересня атакували усіма силами в районі Лисоні, розбили угорців біля Потутор. У цьому бою січові стрільці опинилися в цілковитому оточенні. Частині вдалося прорватися, а решта потрапили в полон. Серед полонених був і поручник Андрій Мельник – майбутній голова Проводу Українських Націоналістів.
Дослідник Степан Ріпецький сформував список зі 133 загиблих стрільців під час боїв на Лисоні та Потуторах.
Легіон Українських січових стрільців створили у Львові 6 серпня 1914 року. Став окремим українським добровольчим формуванням у складі австро-угорської армії часів Першої світової.
Питання про його створення перед австрійським командуванням поставила міжпартійна організація “Головна Українська Рада”. Отримавши схвалу, вона звернулася до українського народу із закликом вступати в лави УСС. На нього відгукнулися 28 тис. добровольців.
Збори мали відбутися у Стрию, однак через важкі бої в Галичині дістатися міста змогли лише 10 тис. осіб. Налякані кількістю і маючи сумніви щодо лояльності, австрійці й поляки дозволили сформувати легіон лише з 2,5 тис. осіб, яких поділили на 10 сотень по 250 стрільців.