13 грудня православні віряни відзначають свято Андрія Первозванного. Він був першим учнем Ісуса Христа та приніс християнську віру на українські землі.
Предки шанували апостола, адже вірували, що він проповідував в околицях Києва. Сьогодні люди ворожили на майбутнє.
У народі день Андрія ще називають Калита. Це свято вважали парубоцьким, адже їм дозволяли бешкетувати. Дівчата у ніч з 12 на 13 грудня ворожили, щоб дізнатися ім’я судженого та свою долю.
Молодіжні обряди розпочинали на свято Катерини, 7 грудня. Під час гулянь на Андрія, які називали вечорницями, дівчата та хлопці збиралися, щоб знайти пару для подружнього життя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Прадід виробляв пряники і продавав на Контрактовій ярмарці”: у найстарішому будинку Києва живе сьоме покоління власників
Колись кожне село мало свою хату для вечорниць. Молодь збиралася там увечері 12 грудня. Рідні брати та сестри на ті самі вечорниці ходити не могли.
Дівчата приносили у будинок продукти: сир, масло, яйця, борошно, фрукти – та допомагали господині готувати страви. Хлопці приносили наливку і солодощі. Господиня вдень варила узвар і картоплю на вареники.
Після заходу сонці приходили парубки. Вони розповідали цікаві історії, жартували. Опівночі дівчата починали ворожіння, а юнаки робити “збитки” – ставили опудала на дорозі, якою повертатимуться додому подруги, знімали ворота, розмальовували шибки, завішували їх папером.
Друга назва свята походить від популярної гри на Андрія. Калита – це великий корж із білого борошна, який печуть усі дівчата разом. Тісто вимішують за чергою – від найстаршої до наймолодшої.
Поливають солодку булку медом, прикрашають сушеними вишнями чи родзинками та випікають так, щоб не можна було вкусити. У дірку в середині калити просовують нитку та підвішують до стелі у центрі хати. Один парубок бере коцюбу між ноги та намагається так укусити коржа. Інший, пан Калетинський, смикає за протилежний кінець мотузки, щоб завадити.
Ворожіння на Андрія:
1. Дівчина знімала свій чобіт та кидала його подалі із заплющеними очима і стояла на місці. У який бік чобіт носком упаде, звідти наречений шукатиме.
2. На папірцях ім’я хлопців писали, а потім перемішували їх у шапці. Який папірець випав – так і судженого зватимуть.
3. “Я тебе, дзеркало, питаю, з ким я свою долю злучити маю? З’єднати з Іванком прошу, бо його в серденьку ношу”, – промовляла дівчина до дзеркала у темрявіз із запаленими свічками. У відображенні можна побачити обличчя коханого.
4. Дівчата вибігали на вулицю і зупиняли першого зустрічного чоловіка. Яке ім’я у перехожого, таке ж буде і у майбутнього чоловіка.
5. “О Святий, добрий Андрію, я лишень на тебе маю надію! Дуже хочу знати, звідки нареченого маю виглядати?”, – казали на вулиці та прислухалися до гавкоту собак. З якого боку почують, звідти і буде наречений.
Народні прикмети:
– Ясний і морозний день – буде добрий урожай.
– Сніг випав і не тане – буде лежати до початку квітня.
– Вогонь у печі горить червоним полум’ям – буде мороз.
– Якщо сніг у цей день ляже – затримається ще на сто днів.
– Кішка вилизує хвіст, лапи і тіло – чекай ясного морозного дня.
День Ангела сьогодні відзначають Андрій та Іван. На іменини вся сім’я повинна відвідати церкву, причаститися, замовити і читати молитви святому покровителю. У цей день потрібно провести трапезу вдома в тихій атмосфері.