13 жовтня визначили лауреатів премії Шведського банку в галузі економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля. Цьогоріч переможцями стали Джоел Мокір, Філіпп Агьон та Пітер Говіт за пояснення інноваційного економічного зростання.
Одна половина премії була присуджена Джоелу Мокіру за визначення передумов сталого зростання завдяки технологічному прогресу, повідомляється на сторінці премії у соцмережі Х. Інша половина – спільно Філіпу Агьону та Пітеру Говіту за теорію сталого зростання завдяки творчому руйнуванню.
“Протягом останніх 200 років, вперше в історії, світ став свідком сталого економічного зростання. Це дозволило величезній кількості людей вийти з бідності та заклало основу нашого процвітання. Цьогорічні лауреати премії з економічних наук, Джоел Мокір, Філіп Агьон та Пітер Говіт, пояснюють, як інновації надають імпульс для подальшого прогресу”, – йдеться у повідомленні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Нобелівка” з фізики цьогоріч дала старт новому поколінню квантових технологій
Мокір використовував історичні джерела як один із засобів для виявлення причин, через які сталий ріст став новою нормою. Він продемонстрував, що для того, аби інновації успішно слідували одна за одною в самогенераційному процесі, нам потрібно не тільки знати, що щось працює, але й мати наукові пояснення, чому це так.
Агьон і Говіт також досліджували механізми, що лежать в основі сталого зростання. У статті 1992 року вони побудували математичну модель так званого творчого руйнування: коли на ринок виходить новий, кращий продукт, компанії, що продають старі продукти, зазнають збитків.
“Інновація представляє щось нове і тому є творчою. Однак вона також є руйнівною, оскільки компанія, чия технологія стає застарілою, витісняється з ринку”, – сказано в дописі.
Цьогоріч лауреатами Нобелівської премії з хімії стали розробники металоорганічних каркасів. Нагороду отримали хіміки з Японії Сусуму Кітагава, Великої Британії Ричард Робсон та США Омар Ягхі.
Науковці розробили нову форму молекулярної архітектури, де іони металів функціонують як наріжні камені, з’єднані довгими органічними (на основі вуглецю) молекулами. Разом іони металів та молекули утворюють кристали з великими порожнинами всередині.