Такої безнадії й не пам’ятаю, скаржиться знайома волонтерка Тетяна. Ніяк не вдається зібрати гроші на автомобіль на покровський напрямок. Соцмережі не показують зборів. Фейсбук кілька разів попереджає, що от-от видалить сторінку з кількатисячною аудиторією. Не допомагають ні посилання на збори далеко в коментарях, ні розіграші призів, ні паузи у проханнях. Збір стоїть. Тетяна переживає, що автомобіль хтось перекупить або хлопці просто не впораються без нього.
Бракує відчуття єдності. Немає певності, що допоможуть і підхоплять, коли треба буде. У колеги загинув син на початку 2023-го. Недавно заявили їй на роботі, що тепер усім важко, а не тільки їй. Порівняли можливі блекаути і втрату дитини. Я від люті навіть обурюватися не могла. Наступного дня сказала все, що думаю. То відповіли, що я неврівноважена. Хочеться, щоб ми всі разом робили все, що можемо. Пасіонарії догоряють. Хтось має їх підмінити хоча б трошки. Все одно ж ми довго без діла сидіти не можемо.
За два дні збір на автівку закрито. Є кілька великих переказів. Хтось переказав 50 тис. грн. Зі шкільного ярмарку передали 12 тис. Організували його батьки автівку купують для частини, де служить чоловік учительки.
Як думаєш: якщо Зеленський говорить про вступ до НАТО, то йому ж щось мали пообіцяти? перепитує знайомий військовий Андрій. Домовляємося, куди відправити передачу, попереднє відділення “Нової пошти” закрили. Працювати там надто небезпечно.
Напередодні між іншим говоримо, що той план мусить містити пункт про мобілізацію. І демобілізацію. Після гучних скандалів із торгівлею інвалідностями влада мусить якось прореагувати.
Можливо, це якраз один із тих секретних пунктів. Не хочуть давати інформацію ворогу, не знаю, кого більше заспокоюю. Просто не все одразу.
Обговорюємо список потрібного: батареї, шини, запчастини. Шини потрібного розміру годі знайти всі перевзувають військові “корчі”. Доки країни-партнери дозволять бити ракетами вглиб території ворога, хлопці намагаються втриматися на Курщині. Нарешті знаходимо потрібні значно дорожче, ніж планували.
Совісно вже просити. Весь час щось треба, виправдовується Андрій. Просто не з усім встигаємо давати собі раду. А не завжди може почекати до наступної зарплати. Машини мають бути на ходу. Це аксіома.
Різницю, майже 3 тис. грн, збираємо за 1,5 год.
За кілька днів отримую звіт дрони працюють, автомобіль перевзутий.
Дякуємо за все! Працюємо, кажуть молоді хлопці на відео.
По обіді отримую посилання від знайомої. У групі, де діляться рецептами, бот із закритим профілем розписує, як стало важко й доводиться майже голодувати. Риторику підхоплюють іще кілька таких самих профілів. Складається враження, що скаржаться геть усі. Дорого, важко, надії немає, треба закінчувати війну на будь-яких умовах. Пишуть грамотно, вже немає дурниць про “пекельні борошна”.
За якийсь час пост видаляють. Модераторка нагадує про ІПСО і каже, що тимчасово набір у групу закривають через засилля ботів. Увечері у групі відкривають розпродаж соусів, щоб зібрати на РЕБ синові однієї з учасниць. Та обіцяє банку варення кожному, хто задонатить.
Багато донатити не можу, виправдовується дружина онкохворого Ірина. Ми живемо на дві мінімальні пенсії, але хоча б трошки переказую. Та у відділенні сказала, що не платитиму за безкоштовне направлення. Якось повелося, що всі платять, хоч ніби вголос ніхто й не вимагає. Чоловік із нами в палаті обурювався, що синові інвалідності після поранення не давали. Я так надихнулася боротися. Це ж не вони мають відстоювати тут усе.
Направлення отримали без проблем.
Для мене нічого не змінилося. Воюємо, підсумовує Андрій. Росія мусить бути переможена. Гірше було б, якби обіцяли перемогу за два-три тижні. Сподіваюся, політики роблять усе, щоб втілити цей план. Росіяни хочуть, щоб нас жер страх, і все для цього роблять. Залякувати вміють. Але це пункт нашого плану перемоги не боятися. Усе складно вже давно. Але ж якось тримаємося досі. Чекаємо наших ракет і допомоги.
Тетяна збирає на черговий дрон.
Нині такий час, що яскравіше бачиш тільки погане. Здатися нині зрадити тих, хто бився і б’ється. Найменше, що можемо робити, збирати на необхідне й морально триматися. Хочу піти допомогти сітки плести. Там дівчата засмучуються теж, що черга очікування величезна, а рук бракує.