У Франції стало несподіванкою обрання спікеркою Національних зборів представниці від центристів, президентської політичної сили. Бо політиків Макрона на виборах підтримали ліві та соціалісти, їм і мав би дістатися цей пост. Тож президента Франції запідозрили у сепаратній угоді з правими.
Нічні вибори
У ніч на 19 липня Національні збори Франції обрали своїм спікером центристку з пропрезидентської партії Яель Брон-Піве. Політикиня обіймала цю посаду минулої каденції, тому результати голосування викликали здивування, адже відтоді політичний ландшафт у країні зазнав змін.
За Брон-Піве віддали свої голоси 220 депутатів, а за її конкурента, комуніста Андре Шассеа 207. Таким чином, перевага переможниці була мінімальною. Визначитися зі спікером вдалося тільки у третьому турі голосування, аж коли правий претендент Франсуа Жювель зняв свою кандидатуру.
Передбачливість і зрада
Світові ЗМІ припустили, що виник альянс президента Емманюеля Макрона з правими. Зокрема, видання Politico звернуло увагу, що Яель Брон-Піве підтримали депутати однієї з правих партій.
Відтепер центристи Макрона, які зберегли за собою одну з ключових посад, можуть спробувати сформувати уряд. Такий їхній політичний кульбіт у Зборах різко засудили ліві.
“Ціною угоди з республіканцями, подробиці якого дізнаємося пізніше, центристи від Єлисейського палацу відновили свої позиції у Зборах після трьох послідовних поразок на європейських та парламентських виборах. Це остаточне заперечення демократії”, – заявив перший секретар Соціалістичної партії Олів’є Фор.
Про угоду опосередковано свідчить той факт, що Маркон у вівторок, 16 липня, нарешті прийняв відставку прем’єра. Отже, на той момент він був упевнений у зміцненні позицій центристів у Зборах. А ще 10 липня він звертався із закликом до консерваторів працювати спільно заради Франції, що могло бути завуальованим запрошенням до консультацій про альянс.
Лівим нічого не залишається, як піти в опозицію. Вони натякають, мовляв, політична криза у Франції ще не завершена. Утім, соціалісти та комуністи хапаються за можливість “виторгувати” посаду голови уряду. Всезагальна конфедерація праці (одна з лівих партій) оголосила про наміри провести демонстрацію у Парижі з вимогою до Макрона призначити прем’єра від лівих. “Треба нарешті поважати демократію”, – зазначила секретар об’єднання лівих сил (“Новий народний фронт” – “ННФ”) Софі Біне.
Незадоволення правих
Але і праві не у захваті від такого голосування. Принаймні, на словах. Лідер правої групи у Зборах Ерік Чіотті заявив, що “198 мільйонів французів виключені з демократичних дебатів”. Він закликав Емманюеля Макрона піти з посади достроково.
І це попри непоганий зиск правих від угоди з Макроном. Французькі ЗМІ з посиланням на кулуарні чутки стверджують, що консерваторам відійде посада голови парламентського комітету з питань фінансів а також одного із віце-спікерів та деякі інші важливі посади у Зборах. Якщо це справді так і частина правих погодилася на тактичний альянс із центристами, то у Макрона з’являється можливість задовольнити й лівих посадами у новому уряді.
Обурення лівих
“Альянс не може покладатися виключно на правих. Необхідно налагодити діалог із лівими силами, які є профранцузькими, а не бунтівними, щоб розширити центристський боок”, – вважає депутат Марк Феррачі. Вони (праві) мають погодитися на компроміс, щоб дати чітку відповідь на занепокоєння французів, заявила колишня прем’єрка Елізабет Борн.
“Ми програли битву, а не війну”, – багатозначно зреагувала на голосування депутатка Зборів від лівих Марін Тондельє. Інша депутатка, Марін Обрі, поставила під сумнів легітимність обрання Брон-Піве через участь у ньому 17 міністрів з уряду Атталя. Розрив між Шасселем та Піве склав 13 голосів, отже, голоси міністрів могли бути вирішальними.
Золота середина
Ще цікавішим видається голосування у Зборах на тлі формування Бюро Європарламенту. Там депутати застосували так званий “санітарний кордон” проти консерваторів. Згадується і “єдиний фронт” проти правих та ультраправих перед другим туром парламентських виборів у Франції, коли французькі ліві навіть знімали своїх кандидатів для послаблення консерваторів.
Готуємося до консерваторів
Непослідовні дії президента Франції стають зрозумілішими, якщо зважити на контекст.
1. Розвиток передвиборчої кампанії у США. Шанси Донадьда Трампа на перемогу зростають, тому у Європі готуються до можливого реваншу консерваторів. З огляду на активізацію угорського прем’єра Віктора Орбана та правих сил, церемонитися з лібералами та лівими вони не збираються. Тому Емманюелю Макрону критично важливо заручитися підтримкою французьких консерваторів. До виборів у США небагато часу, у разі чого легко буде відіграти назад і повернутися до альянсу з лівими або задовольнити їх частково нині, що президент Франції намагається зробити.
2. Макрон неодноразово закликав провести літню Олімпіаду у Парижі “спокійно”. З огляду на посилені навчання силових структур та інциденти (напад невідомого на поліцейського), питання безпеки ігор актуальне. Особливо якщо зважити на участь російських спортсменів під нейтральним прапором у спортивних та політичних колах країни-агресорки досі точаться дискусії, чи не доцільно взагалі бойкотувати Олімпіаду у Парижі. Кремль формально дозволив спортивним федераціям визначатися самостійно, але пропагандистські пабліки зі старту оцінюють умови участі росіян як приниження. Для президента Франції, у котрого вибори у 2027 році, критично важливо не допустити будь-яких провокацій, особливо тих, які можуть мати політичні наслідки. Мінімум частина французьких правих симпатизує РФ, а ще консерватори – майстри влаштовувати масові акції та інші ексцеси. Тому логічним є крок Макрона назустріч правим потрібна спокійна Олімпіада. І назустріч лівим – потрібна політична рівновага.
Ще одна війна на горизонті
Утримати рівновагу важливо для президента Франції ще й тому, що
назріває нова “гаряча точка” – Вірменія. Макрон на полях саміту Європейської політичної спільноти, що проходила у Великій Британії, зустрівся з вірменським прем’єром Ніколом Пашиняном та з канцлером ФРН Олафом Шольцем. Це відбулося після зриву неофіційних перемовин між Пашиняном та президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим, у чому сторони звинуватили одна одну. Тлом до них стала заява Макрона про поставки зброї Вірменії: “Відповісти на прохання суверенної країни, яка хоче озброїтися, відчуваючи, що може піддатися агресії з боку іншої держави, це нормально. І я ніколи не чув від прем’єра Пашиняна, щоб у нього був який-небудь план війни чи агресії”.
Після цих слів та зривів МЗС Азербайджану звинуватило президента Франції у виправданні політики мілітаризації Вірменії та в упередженій позиції щодо Азербайджану. Загалом, за словами прес-секретаря зовнішньополітичного відомства країни Айхана Гаджизаде, Франція пробує створити напругу в регіоні “та перешкоджати мирному процесу”.
Президент Франції висловився і по Україні: приєднався до заклику британського прем’єра Кіра Стармера посилити протидію “тіньовому” російському флоту, що дозволяє обходити санкції. Від себе він пообіцяв збільшити підтримку нашої країни.
Для таких широких планів конче потрібна внутрішньополітична єдність, яка, до того ж, зіграє на користь Макрону на виборах 2027 року. Нам новий потужний політичний прорив французького президента піде на користь, оскільки і він, і нова спікерка Зборів, завжди палко підтримували Україну та засуджували дії РФ на нашій території.