Поки на сході України точаться кровопролитні бої за кожен клаптик землі, паралельно розгортається інше, не менш складне протистояння. Йдеться про дипломатичну боротьбу між Україною та Росією за прихильність та розуміння президента США Дональда Трампа. Ця невидима війна за свідомість американського лідера має вирішальне значення для майбутнього конфлікту.
Минулої неділі, 28 грудня, Дональд Трамп заявив, що президенти Володимир Зеленський та Владімір Путін прагнуть укласти мирну угоду. Американський лідер навіть стверджував, що сторони перебувають на “завершальній стадії переговорів”. Однак насправді прямі переговори між Києвом та Москвою по суті ще навіть не розпочалися.
Обидві сторони активно ведуть діалог з Трампом та його адміністрацією, прагнучи уникнути сприйняття їх як перешкоди на шляху до миру. Водночас, Владімір Путін не демонструє жодних ознак відмови від своїх максималістських вимог, що включають територіальні поступки України, зокрема на Донбасі. У Києві та багатьох європейських столицях панує переконання, що Путін прагне не миру, а капітуляції України та її постійної дестабілізації.
Оскільки Росія поки не змогла досягти своїх цілей військовим шляхом, переговори з, імовірно, поступливим Трампом видаються Кремлю привабливим варіантом. Головним завданням Володимира Зеленського є запобігти повному переходу Трампа на бік Путіна. Це завдання виявилося надзвичайно складним.
Протягом цього року Трамп вже тричі схилявся до позиції Москви. Однак щоразу Україна та її європейські союзники докладали зусиль, щоб повернути американського президента до більш зваженої позиції. Після того, як у листопаді Білий дім підтвердив підтримку мирного плану з 28 пунктів, розробленого за участю Росії, українська сторона активно працювала над тим, щоб адаптувати його умови. Метою було зробити план менш вигідним для Москви.
Українська дипломатія продемонструвала дивовижну вправність, пояснюючи американській команді реалії на місцях. При цьому українські переговорники завжди прагнули виглядати конструктивними та відданими ідеї Трампа щодо досягнення миру. Володимир Зеленський спритно запропонував перетворити спірні території на Донбасі на демілітаризовану спеціальну економічну зону. Ця пропозиція обумовлювалася дзеркальним відведенням російських військ у разі виходу українських підрозділів.
Такий крок був широко розцінений як значна поступка з боку України. Проте, по суті, це означало б, що Москва відмовиться від контролю над територіями, які офіційно вважає російськими, і виведе війська з районів, за захоплення яких було пожертвувано сотнями тисяч життів. Цей варіант видається малоймовірним для Кремля.
Представник Єлисейського палацу у п’ятницю, 26 грудня, зазначив, що Росія наразі “не має чітких перспектив угоди з американцями”. Попри всі дипломатичні зусилля, Україна та її європейські партнери не можуть бути повністю впевнені у постійній підтримці Трампа. Досягнення єдиної позиції по обидва боки Атлантики залишається ключовим викликом.
Перед зустріччю з Трампом у Мар-а-Лаго Володимир Зеленський заявив, що українці та американці на 90% згодні з переглянутою мирною пропозицією. Після переговорів він повторив цю заяву, підкресливши, що “ще є над чим працювати”. Тим часом, Владімір Путін також веде власну інформаційну війну. Він, зокрема, дивним чином встигає проводити тривалі розмови з президентом США перед кожною зустріччю Трампа і Зеленського.
У суботу, 27 грудня, Путін виступив із черговими перебільшеними заявами про військові успіхи Росії. Він стверджував, що його війська захопили міста Мирноград та Гуляйполе, хоча ці заяви згодом були спростовані українськими військовими. Однак у Мар-а-Лаго Трамп знову повторив, що Україні краще поступитися територіями в межах мирної угоди, ніж втратити їх на полі бою “найближчими місяцями”. Фактично, це було повторенням кремлівської версії про “неминучість” перемоги Росії.
Трамп вкотре тепло відгукнувся про російського диктатора. Як зауважив військовий аналітик Мік Раян: “Путін є колонізатором у реальному світі та в умах людей. Він успішно і глибоко колонізував розум Трампа”. Росія відхилила загальні умови мирної пропозиції, переглянутої американськими та українськими переговірниками. Проте РФ звинувачує Україну та європейських союзників у зриві початкового 28-пунктного плану, а не відкидає мирні ініціативи Трампа.
Трамп і Путін також домовилися про створення двох робочих груп з питань України. Це сприймається багатьма як спосіб затягнути мирний процес, а не довести його до завершення. Європейські країни сподіваються, що після узгодження мирного плану між Києвом і Вашингтоном та його передачі Москві, Росія буде викрита як справжня перешкода для миру. Як зазначив Володимир Зеленський минулої п’ятниці: “Якщо Росія не погоджується, це означає, що тиск недостатній”.
Здається, Трампа ще потрібно переконувати, і кінця цій дипломатичній боротьбі поки не видно. Як, на жаль, і кінця російській агресії.