Кожен художник має знайти свій напрямок
Малюю з 5 років. У шостому-сьомому класі на подарунки однокласники замовляли мені портрети дівчат, які їм подобалися. Під час навчання в ліцеї розмальовувала стінгазети, оформлювала зошит із зарубіжної літератури. На той момент це було хобі, не бачила перспектив у мистецтві. Тому вищу освіту обрала не художню.
Певний час займалася манікюрним мистецтвом, розписувала тіло мехенді (перманентний малюнок хною, що тримається на шкірі в середньому два тижні. Країна), робила ескізи татуювань. Після закінчення університету спробувала працювати за спеціальністю менеджмент туризму. Виявилося, що офісна робота не моє. Я творча людина. Радію, що зрозуміла це рано. Переломним моментом став декрет. Коли сину було кілька місяців, вирішила реалізовуватися. Знайома розповіла про техніку, яка стрімко розвивається у Сполучених Штатах Америки й Австралії, резінарт. Це робота з епоксидною смолою. Шість років тому в Україні таким не займалися. Я ризикнула і створила свою першу картину в цій техніці. Вона досі зберігається в дівчини, яка розповіла про вироби з епоксидної смоли.
У школі, університеті, вагітною малювала картини олійними фарбами. Це був класичний живопис на полотнах. Щоб ним займатися, потрібно навчатися щонайменше чотири роки. Тоді вдасться створити достойний портрет, натюрморт. Тепер мене більше приваблює абстрактний живопис. Тут фантазія може грати в будь-якому напрямку. Людина без художніх навичок малює й у неї виходить. Це інтуїтивний живопис, який завжди унікальний.
У картинах проявляється характер того, хто малює. Коли людина замкнута, несмілива, то вона до останнього не може дібрати кольори. Просить допомогти. Коли активна, енергійна обирає яскраві відтінки, швидко орієнтується.
У картинах проявляється характер того, хто малює
На початку творчого шляху стартового капіталу не мала. Розуміла, що потрібна реклама. Вирішила замовити її у блогера. Витратила 500 гривень із заощаджень. Це була реклама таці з епоксидної смоли оригінального та недорогого декору для дому ручної роботи. Реклама спрацювала. Відтоді розпочала активно вести інстаграм, брати рекламу в блогерів. Кошти з проданих робіт вкладала у справу. Було багато замовлень перед Новим роком на подарунки. Коли побачила перспективу в тому, чим займаюся, відкрила студію за кошти від продажу робіт. Також фінансово допомогли батьки, чоловік.
Починала працювати в комірчині 2 на 2 метри між поверхами будинку, в якому мешкала. Заливала вироби смолою під час денного сну дитини. Так тривало протягом літа. Взимку в комірчині працювати вже не могла, бо приміщення не опалювалося. А смола має застигати за кімнатної температури. Вдалося орендувати кімнату площею 7 квадратних метрів, але й цього було замало. Тому знайшла приміщення на 26 “квадратів”, де вміщалося до шести людей. Там облаштувала студію, проводила майстер-класи. Нещодавно переїхала у власне приміщення. Це студія з більшою квадратурою, продуманим плануванням, вентиляцією, осушувачем повітря, окремою кімнатою з матеріалами, сучасним естетичним дизайном.
Найчастіше замовляють годинники та картини з епоксидної смоли. Вони стали моєю родзинкою. Значно менше роблю дрібного декору підставок, столиків. Тепер це не цікаво. Хоча на початку творчого шляху приділяла таким виробам багато уваги. Ціна залежить від вартості матеріалів. Найдорожче коштуватиме виріб з епоксидної смоли. Найдешевше акрилова абстракція на пластиковому полотні. Наприклад, годинники від 30 сантиметрів коштують 2 тисячі гривень. Менших не роблю.
Виготовлення годинника займає тиждень. Спочатку замовляю матеріали, чекаю їх два-три дні. Далі заливаю перший шар годинника, наступного дня приклеюю цифри та знову заливаю, якщо попереднє покриття просохло. Далі шліфую, зачищаю, роблю отвори і вставляю годинниковий механізм. Ще одна доба потрібна, щоб перевірити справність годинника. Вставляю батарейку і стежу за часом.
Чотири роки тому відкрила магазин з асортиментом матеріалів для виготовлення годинників, картин з епоксидної смоли. На той момент не було єдиного місця, де б усе це продавали. Шукала матеріали в будівельних гіпермаркетах, ходила на ринок. У своєму магазині почала пропонувати артбокси з усіма заготовками від рукавичок до епоксидної смоли. В наборі також був онлайн-урок із виготовлення виробу зі смоли вдома. Але це займало чимало часу розфасувати, запакувати бокси, завезти їх на пошту.
У певний момент магазин вирішила закрити. Натомість зосередилася на викладацькій діяльності та творчості. Після повномасштабного вторгнення онлайн-уроки особливо актуальними стали для українців, які вимушено виїхали за кордон. Для них це спосіб відвернути увагу. Крім того, можливість навчитися робити вироби на продаж.
Нині матеріали для своїх виробів замовляю в Україні. Співпрацюю з перевіреними постачальниками. З’явилося багато онлайн-магазинів із величезним асортиментом фурнітури, фарб, смоли. Доставка швидка. Раніше такого асортименту взагалі не було. Магазини пропонували палітру з дев’яти кольорів. А я їх змішувала, щоб добути певний відтінок рожевого чи фіолетового. Тепер палітра нараховує майже 100 кольорів. Купуєте будь-який, що цікавить, додаєте до смоли і творите картину.
Творча робота має сезонність
У техніці резінарт я самоук. Глобального навчання не проходила. Коли починала працювати, курсів із роботи з епоксидною смолою ще не було. Техніка тільки починала розвиватись у країнах Європи. Переглядала фото готових робіт, шукала ролики в ютубі. Приблизно розуміла, які матеріали можна поєднувати, мала базові навички із змішування кольорів. Двічі приїздила в Київ до колег. Але це більше був обмін досвідом між майстрами-практиками, ніж навчання.
Епоксидна смола вибагливий продукт. Любить чистоту, не терпить підвищеної вологості. Крім того, вона токсична в період, коли заливаємо картину. Після повної полімеризації, що займає в середньому один-три дні, смола стає безпечною. Її використовують у суднобудуванні, машинобудуванні, медицині. Обов’язково надіваю респіратор. Інколи в ньому незручно, спекотно. Але це запорука здоров’я. На майстер-класи зі смоли не беру дітей і вагітних. Їм пропоную попрацювати з акрилом.
Сама з собою сперечаюся, чи потрібне мистецтво людям під час війни. Не могла перебороти себе і провести перший майстер-клас після 24 лютого 2022-го. Організувала захід у червні, коли повернулася в Україну з Болгарії. Тоді було багато запитів на майстер-клас, а я сама відмовляла людей. Вважала, що не на часі. Водночас люди кажуть, що набридло відкладати життя на потім. Тепер хочуть робити те, що подобається, цінують кожну хвилину.
Творча робота має сезонність. Улітку менше замовлень. Більше проводжу артівентів у ресторанах чи на природі. Організовувала дівич-вечір із психологом на березі річки. Разом малювали картини, а психолог аналізував їх. На завершення вечора милувалися заходом сонця. Артбранчі проводжу в ресторані зі смаколиками, келихом ігристого. Тепер такі заходи також мають благодійну складову, збираємо кошти на потреби армії.
Смола протримається в Україні ще декілька років. Нині вона на піку популярності. На її місце прийдуть об’ємніші техніки. Буде попит на скульптурні вироби вази, посуд. Тепер тренди тяжіють до мінімалізму. Хоча не всі поспішають змінювати інтер’єр під впливом тенденцій. Люди прислухаються до класики. Водночас годинник зі смоли з натуральним камінням ідеально вписується у класичний інтер’єр.
Працювала над проєктом для готелю в Кам’янці-Подільському. Замовили величезні 2-метрові картини зі смоли. Це була колекція з чотирьох виробів, які складалися в одне ціле. Важко було заливати, адже смола тужавіє протягом однієї години. А влітку ще швидше. Потрібно зробити одну картину за годину. Це було справді складно, але цікаво.
Ще один унікальний проєкт, з яким довелося працювати, кімната з епоксидної смоли. Працювала місяць щодня. Не брала інших замовлень. Покривала епоксидною смолою стіни, розмальовувала фарбами стелю. На стіні з дерев’яного зрубу промальовувала малюнок акриловими фарбами. Смола стікає, не тримається на вертикальних поверхнях. Залити нею стіни було бажанням власниці будинку. Це виявилося важко фізично.
Часто буває, що не все вдається зробити з першого разу. Заважають погодні умови, наприклад, злива весь день. Висока вологість не дає створити ідеальне глянцеве покриття. Або ворсинка впала, або камінчик заплив не туди. Доводиться переробляти. Дефекти бачу не одразу, а лише наступного дня, коли покриття підсохне.
Нещодавно магазин переплутав і продав мені два однакові компоненти. Мали бути затверджувач і епоксидна смола. Мені поклали дві смоли чи два затверджувачі. Я залила багато годинників. Наступного дня заходжу у студію, а там усе липне, розтеклося на стіл. Перші хвилини не розуміла, як взагалі це відмити. Далі видихнула й почала працювати, бо терміни підтискали. Якщо бачу недоліки на власних виробах, завжди переробляю їх.
З 200 годинників, які відправляла за кордон, два приїхали побиті. Зробила нові й за власний рахунок надіслала їх замовникам. Якщо раптом перестає працювати механізм, його також замінюю. Мені важливо, щоб клієнт залишився задоволеним і поділився схвальним відгуком.
На початку роботи планувала, що матиму багато вихідних, адже сама собі начальник. Тепер відводжу дитину в садок й одразу біжу у студію. Працюю щонайменше до 18:00. Буває, й до 21:00. Вихідні дні не завжди вихідні. Зазвичай це час для групових майстер-класів. Мій графік щільний, але мені це подобається.
Художники можуть мати проблеми зі спиною. Адже це переважно стояча робота. Займаюся спортом, щоб підтримувати себе. Під час роботи зі смолою страждають органи дихання. Тому необхідний якісний респіратор. Маю професійний із вугільними фільтрами. У ньому працюю не більш як 2 години на день. Постійно провітрюю приміщення. Організовую роботу так, щоб заливання були на кінець робочого дня. Те ж стосується майстер-класів. Уранці проводжу захід із роботи з акрилом, який безпечний навіть для вагітних і дітей. Після обіду працюємо зі смолою.
Висока вологість не дає створити ідеальне глянцеве покриття
Одна з проблем творчих людей вигоряння. Не можна себе заганяти в рутину. Потрібно відпочивати, знаходити натхнення, щоб далі творити з новими силами. Це може бути похід у гори, заплив у басейні, фітнес, виставка.
Кожен художник має знайти свій напрямок, а не копіювати чужий стиль. Тільки тоді будете впізнаваним майстром зі своїм почерком. До прикладу, коли говорю про Євгенію Гапчинську, одразу уявляю дітей-янголів.
До останнього часу мала велику мету відкрити студію. Нарешті це сталося. Отримала, що хотіла, креативний простір, знайомство з чудовими людьми, щирі розмови, круті замовлення. Залишається єдине бажання мир та перемога. Не хочу жити за кордоном, хочу творити в Україні, у своєму рідному місті.