Нам це образливо, бо ми були бомжами не завжди. Колись ми були такі само, як вони – респектабельні, заможні, з хорошим шмотом і без матеріальних проблем. Але пришли свиноморді й зруйнували наш дім. Залишили натуральними бомжами кілька мільйонів людей. Вбили десятки тисяч. Ґвалтували, катували й продовжують просто зараз. Весь той світ, в якому ми жили, всі книжки, що читали, і фільми, які дивилися, говорять, що це — неправильно. Але ось зараз бомжами стали ми, і раптом виявилося, що до нас нікому немає діла. Що ми тільки псуємо всім свято. Що через наші набридливі оповідки про жахи нашої війни якомусь німцю чи американцю в рот не лізе бутерброд. Читайте також: Кому потрібні такі Олімпійські ігри?Звичайно, нашу війну можна було закінчити, якби разом стати проти варварської війни, яку веде Росія. Але Росія велика і страшна. Тому, їм і жаль Україну, але свій бутерброд, як не крути – важливіший. Тому нас просто прибирають з перших шпальт, щоб ми стали невидимими і вмирали тихо. Наша задача на цьому етапі війни – не вмирати мовчки та комфортно для оточення, а битися за життя і максимально залучати у нашу війну інших. Всіма доступними засобами. Щоб поки Україна воює, ні в кого не було такого бутерброда, як до війни. Щоб всі розуміли, що їхній бутерброд прямо пов’язаний з нашою війною. Тільки тоді, коли у наших сусідів буде розуміння пов’язаності з нами, буде підтримка, достатня для перемоги у цій війні. Українське громадянське суспільство в черговий раз взяло на себе лідерство, і звичайна людина, спортсмен, потягнув величезний пласт, який мали б тягнути відповідні державні органи. Порушив питання України на весь світ, без копійки бюджету, просто тому, що справжня людина і патріот. Тепер пора долучатися державі, з її величезними ресурсами, міністерствами, держслужбовцями, які мали б щось робити й отримують за це грубі гроші. Включайтеся! Пора! Давно пора!*Публікується зі збереженням стилю автораДжерелоПро автора: Сергій Марченко, експерт ринку праці, блогер, військовослужбовецьРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
14/02/202614/02/2026Автор Олександр Ковальчук