Думки у виданні Politico колишнього посла США в НАТО, генерального директора Чиказької ради з глобальних справ Іво Даалдер
Оскільки війна Росії проти України триває, жодна з країн навряд чи досягне прориву цього року чи навіть наступного. Але це не означає, що бойові дії скоро закінчаться. Москва і Київ не зацікавлені в переговорах про припинення війни чи навіть у замороженому конфлікті.
Бойові дії триватимуть ще довго.
Замість того, щоб розраховувати на те, що Україна поверне більшу частину території військовим шляхом, фокус має бути на забезпеченні майбутнього України на Заході
Це означає, що реальність нинішнього глухого кута тепер має визначати стратегію Заходу щодо війни. Замість того, щоб розраховувати на те, що Україна поверне більшу частину або всю свою територію військовим шляхом, фокус має бути на забезпеченні майбутнього України на Заході.
За останні 11 місяців, протягом яких і Росія, і Україна розпочали масштабні наступальні дії, трохи більше 1300 кв км території перейшло з рук в руки це менше однієї п’ятої від 1% території України.
Зараз точаться дискусії, чому так сталося і хто винен. Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний припускає, що нинішня техніка сприяє обороні: “Так само, як у Першій світовій війні, ми досягли рівня технологій, який ставить нас у глухий кут”, – сказав він нещодавно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Сусідка сказала, що діти померли. А вони порубані в бочці лежать” – уривки з книги “Червоний голод”
Без великого стрибка в технологіях, “швидше за все, не буде глибокого і красивого прориву”, додав він.
Водночас президент Володимир Зеленський стверджує, що робити такий висновок зарано. Побоюючись нападу фаталізму, український лідер дорікнув своєму головнокомандуючому, а Офіс президента звинуватив Залужного в “послабленні українських позицій і роботі на агресора”.
Деякі з найактивніших прихильників України звинувачують Захід, а особливо адміністрацію президента Джо Байдена в тому, що вони не надали Україні тої номенклатури і кількість зброї, яка необхідна для перемоги, повторюючи часті заяви Зеленського та інших.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще кілька років війни: про що говорять у Пентагоні
Тим часом американські військові чиновники та аналітики, з якими я спілкувався, покладають провину на українську тактику та політичні рішення, які ускладнили досягнення військового прориву.
Вони покладають провину у цьому на два важливі рішення. По-перше, наполягають, що якби Україна зосередила свої бронетехнічні сили ефективніше, то могла б пробитися через напрочуд щільні мінні поля. Навіть незважаючи на те, що початкові втрати були високими, коли сили намагалися їх пробити. Натомість Україна відвела свої сили та вдалася до широкомасштабних артилерійських і ракетних ударів по обороні Росії, досягнувши незначного прогресу на землі та вичерпавши рідкісні запаси боєприпасів.
Не менш проблематичним, стверджують американські критики, було рішення спробувати прорвати оборону Росії в кількох точках, а не зосередити сили для одного вирішального прориву. Наприклад, Зеленський та інші чиновники наполягали на спробі повернути Бахмут, який Росія завоювала після місяців кривавих боїв. Навіть сьогодні Україна розгортає більше сил біля Бахмуту та навколо нього, ніж на будь-якій іншій ділянці уздовж лінії фронту.
Цілком імовірно, у всіх цих поясненнях є частка правди. Вашингтону слід було надіслати більш передової зброї та раніше. Технології, швидше за все, сприяють обороні на цьому полі бою. Військові та політичні лідери України вирішували, де і як воювати, що зменшувало ймовірність успіху. Історія буде остаточним суддею для кожного виправдання.
Здатність України стримувати Росію залежить від постійної і сталої підтримки з боку США та їхніх європейських союзників
Однак наразі важливо визнати, що навіть нинішня безвихідь може призвести до остаточної поразки. Здатність України стримувати Росію надзвичайно залежить від постійної і сталої підтримки з боку США та їхніх європейських союзників. Постійний потік зброї, боєприпасів, розвідувальних даних і навчання є життєво важливими для того, щоб Україна утримувала лінію фронту.
Ось чому помиляються ті, хто стверджує, що безвихідь робить додаткову допомогу марною. Економіка Росії переведена на воєнний стан, а її оборонна промисловість скористалася підтримкою Китаю та інших країн у подоланні західних санкцій. Вона зможе стабільно виробляти зброю та давати живу силу скільки завгодно довго, тоді як Україна сама по собі не зможе зрівнятися з цим.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Залужний б’є на сполох: як змінюється підтримка України
Але навіть за умови подальшої військової підтримки України Заходом у Москви все ще є час на її боці. Вона намагатиметься перечекати і Україну, і тих, хто їй допомагає. Таким чином, США та їхні союзники повинні переконати Росію, що це не так.
Найкращий спосіб зробити це – запропонувати Україні надійні гарантії безпеки, які дадуть Москві зрозуміти, що вона ніколи не зможе підкорити решту країни. Лідери країн НАТО вже підтвердили, що “майбутнє України в НАТО”. Але вони не тільки розходяться в думці про доцільність і терміни пропонування країні членства. Ймовірно, для просування цього процесу знадобляться роки, як показує зараз досвід Швеції.
Вашингтон і ключові європейські союзники повинні дати Україні негайні та обов’язкові двосторонні гарантії безпеки
Тому Вашингтон і ключові європейські союзники повинні розглянути можливість дати Україні або принаймні тій її території, яку вона зараз контролює негайні та обов’язкові двосторонні гарантії безпеки, щоб подолати розрив. Це схоже на крок, який вони зробили після запрошення Фінляндії та Швеції приєднатися до НАТО у 2022 році.
Така гарантія може набувати різних форм. Хоча вона, швидше за все, не відповідатиме чіткій гарантії, закріпленій у статті 5 НАТО щодо розгляду “збройного нападу на одного як збройного нападу на всіх”. Наприклад, у 1950-х США уклали кілька двосторонніх угод з безпеки з країнами Азії, в яких говорилося, що у разі збройного нападу “вони діятимуть, щоб протистояти спільній небезпеці”, але деталі залишалися невизначеними.
Суть такої угоди полягала б у тому, щоб заспокоїти Київ і, що важливо, дати сигнал Москві, що безпека України має довготривале значення для США та їхніх союзників.
Війна в Україні більше стосується політичного майбутнього країни, ніж території. Даючи країні відчутні гарантії безпеки, ми б дали зрозуміти Росії, що вона ніколи не матиме голосу у визначенні майбутнього України.
Переклад Gazeta.ua