Президент США Дональд Трамп позбувся китайських подарунків ще в аеропорту Пекіна. Російський диктатор Володимир Путін – не посмів. Тому що замість спільних проєктів глобального значення здобув на китайській землі лише чайний сервіз, купу другорядних паперів і багатозначні завуальовані натяки.
Що це означає для майбутнього Кремля, розбиралася Gazeta.ua.
Дипломатія порцеляни: як великий газовий проєкт Кремля знову помножили на нуль
Чинний господар Кремля отримав у Пекіні сервіз від інженера Пен Пая, з яким зустрічався там же 26 років тому. Можливо, російському диктатору було приємно, що по китайському сегменту інтернету розлетівся відеоролик, як він знімає піджак, перш ніж сісти до авто. Тішив його зір і одяг із цитатами на Китайсько-російській виставці ЕКСПО.
Але по стратегічному газопроводу “Сила Сибіру – 2” (далі – “СС-2”) жодних зрушень немає. Про це яскраво свідчить миттєвий обвал акцій Газпрому, щойно стало відомо про відсутність будь-якого зобов’язуючого документа за підсумками саміту Путіна у Пекіні. Це чіткий сигнал: Китай досі не вибачив Кремлю старих образ.
Історія однієї нерівності: чому Пекін десять років ігнорує благання Москви
Трубопровід “СС-2” подається Москвою як взаємовигідна оборудка. Йдеться про побудову газогону від сибірських родовищ через Монголію до Китаю. Росія намагається розблокувати родовище в Ямало-Ненецькому окрузі, звідки доправляти газ до покупців без труби складно. Водночас у Кремля зараз банально немає коштів на самостійне фінансування такого масштабного будівництва.
Тому російська сторона вже десять років поспіль розраховує на фінансове вливання КНР, адже планується врізати “СС-2” до вже функціонуючого на китайській території газогону “Захід-Схід”. Тобто логіка Кремля проста: лідер КНР Сі Цзіньпін забезпечує постійним і дешевим російським паливом промислово розвинений Шанхай, а Путін отримує стабільний ринок збуту. Саме тому російські чиновники до, під час та після візиту без упину повторювали: ми надійні постачальники енергоносіїв.
Китайці не поспішають вкладати гроші
Ціна питання: як PetroChina провчила Газпром
Однак, схвалюючи на словах саму ідею, китайці не поспішають вкладати гроші. Причиною є глибокі розбіжності, які тягнуться ще з 2004 року. Тоді компанія PetroChina оголосила, що не змогла дійти згоди з учасниками проєкту щодо розподілу акцій. Серед гігантів, котрі претендували на пакети від 5 до 15%, були американська ExxonMobil, британська Royal Dutch Shell та російський Газпром.
Вихід російського монополіста з проєкту тоді виявився особливо показовим. Китай зажадав колосальної знижки на російський газ. Газпром висував зустрічні умови: інвестування у першу “Силу Сибіру” та у газогін через Казахстан. У Пекіні тоді жорстко відмовилися.
Обхідний маневр нафтогазової еліти та “ніж у спину” від Казахстану
Відтоді Китай самостійно побудував три гілки газогону і завершує четверту, котра тягнеться до кордону з Киргизстаном. І ось тут криється палкий інтерес нафтогазової еліти РФ: теоретично можна закачувати газ нібито у Киргизстан і далі продавати його на світовому ринку, цинічно оминаючи міжнародні санкції. Після саміту з Трампом, який завершився з недостатнім для Китаю економічним результатом (Сі пообіцяв інвестувати щорічно кілька мільярдів доларів в американську економіку. – Gazeta.ua), у Кремлі наївно сподівалися дотиснути Сі Цзіньпіна до угоди по “СС-2”.
Прогрес є, запевняв прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков, переконуючи, що є навіть розуміння деталей і угода буде скоро. Проте щодо цього є величезні сумніви. Поки Путін перебував у КНР, 21 травня Казахстан дозволив за позовом України заарештувати активи Газпрому, які перебувають в країні, на $1,4 млрд. З огляду на стрімке зближення Астани з Пекіном, це може бути дуже красномовний “привіт” навздогін Путіну у спину від самого Сі Цзіньпіна.
Стає зрозумілим, чому господар Кремля навіть не запланував фінальної пресконференції. У спільній заяві для ЗМІ він зміг акцентувати лише на перехресних роках освіти між КНР та РФ, хоча не втримався від хвастощів про “близько 40 угод”, підписаних у Пекіні.
Так елегантно Путіна давно не посилали
Елегантне приниження: що насправді підписали в Пекіні
21 травня Кремль оприлюднив реальний перелік цих документів, і він виявився відверто сміховинним.
“Так елегантно Путіна давно не посилали. Єдина реальна угода на рівні урядів – це будівництво другої лінії залізниці Маньчжоулі-Забайкальськ з шириною колії 1435 міліметрів. Для зручності постачання російських ресурсів”, – зробив висновок незалежний аналітик Ігар Тишкевич.
Окрім цього, у пакеті – 22 ні до чого не зобов’язуючі меморандуми та заяви, один митний протокол про фітосанітарний контроль російських комбікормів, шість угод про співпрацю між пропагандистськими ЗМІ та п’ять угод про партнерство між університетами. Причому якщо від РФ це найбільші та найавторитетніші виші, то від КНР, “скажімо так, четвертий десяток”, зауважив Ігар Тишкевич. Також у пакеті угод – план спільних заходів партійної школи ЦК Компартії Китаю та Російської академії народного господарства та державної служби при президентові РФ.
Путін намагався позиціонувати візит як великий геополітичний прорив
Геополітична ширма: Сі Цзіньпін збирає слухняних васалів
Путін намагався позиціонувати візит як великий геополітичний прорив. Що ж, у Пекіні він у 25-й раз подовжив Договір про дружбу, зробив спільну із Сі заяву про поглиблення партнерства та підписав Декларацію про становлення багатополярного світу. Але цим кроком він лише підіграв особистому глобальному проєкту лідера КНР.
Сі Цзіньпін активно готується конкурувати за прихильність політичних еліт Азії, Африки та Латинської Америки. Їх до Китаю свідомо підштовхнуть американські глобалісти, вважає фінансовий аналітик Олексій Кущ, підкреслюючи, що Сі говорить про неоколоніалізм не просто так. Натомість республіканці в США можуть запропонувати свій жорсткий підхід, котрий здатний “сформувати реальну альтернативу впливу Китаю в Азії, Латинській Америці та Африці”, переконаний експерт.
Путін відіграє роль лише наочного прикладу – такої собі вітрини
Кастинги наступників: чому Герман Греф затьмарив Путіна на чаюванні у Сі
У цій великій комбінації Путін відіграє роль лише наочного прикладу – такої собі вітрини, як Китай нібито допомагає лідеру іншої держави долати міжнародну ізоляцію. Водночас під час закритих розмов за чаєм для очільника Кремля пролунала дуже тривожна мелодія зі знакового для російських еліт “Лебединого озера”.
Головним і дуже промовистим натяком Пекіна стало надання голові правління Сбербанку Герману Грефу, якого в кулуарах давно розглядають як одного з найперспективніших наступників Путіна, елітного професорського статусу (Distinguished Visiting Professor) у престижному китайському університеті Tsinghua. До цього моменту такий ексклюзивний статус (почесного доктора) у цьому закладі мав лише сам Путін, який отримав його у 2019 році. Схоже, Китай відкриває кастинг технократів і починає власну гру на випередження всередині самої Росії.