У розпалі дискусій про історичні постаті та європейські цінності, думки видатних інтелектуалів пропонують нові перспективи. Вони стосуються переоцінки культурної спадщини та розбудови міцної Центральної Європи.
Філософ Олена Стяжкіна висловила радикальний погляд на імперські символи, заявивши про їхній прямий зв’язок з агресивними наративами. Вона провела паралель між Олександром Пушкіним та Володимиром Путіним, стверджуючи, що обидва втілюють ідеї просування «вкраденої величі», страху, несвободи та ненависті.
На думку Стяжкіної, Пушкін з часів Польського повстання підтримував імперську сцену, підтанцьовуючи їй. Це спонукає до глибокого переосмислення ролі культурних діячів в історичному контексті.
Вона також звернула увагу на латинське прислів’я «Вітру не буде. Треба гребти руками», вказуючи на його неправильне тлумачення. Справжній сенс фрази, якою послуговувалися римляни, Леся Українка чи Василь Стус, полягає в тому, що «вітру немає», але він обов’язково повернеться.
Ця метафора підкреслює необхідність самовідданої праці у складні періоди, з незмінною вірою у наближення перемоги. Кінцевою метою України є «Україна – Перемога», – наголосила Стяжкіна.
Історик Базиль Керський зосередився на спадщині Єжи Ґедройця, польського мислителя, чиї ідеї залишаються надзвичайно актуальними. Ґедройць критично осмислив фіаско Другої Речі Посполитої 30-х років, розуміючи, що її загибель була спричинена не лише зовнішніми агресорами, а й внутрішньою відсутністю толерантності.
Він бачив Республіку як мультикультурну спільноту, де політика щодо українців була катастрофічною. Після війни Ґедройць заново винайшов Польщу, покладаючись на вільне слово, етику та міцний внутрішній стрижень.
Його революція полягала у повній зміні перспективи: дивитися на Центральну Європу очима українців та литовців. Такий підхід, за словами Керського, створює справжнє політичне партнерство, смертельно небезпечне для російської імперської ідеї.
Керський підкреслив, що примирення з Німеччиною Ґедройць також розглядав як антирадянську політику для виведення російських військ. Сучасна антизахідна риторика, на його думку, хибно сприймається як зміцнення польсько-українського союзу.
Натомість, справжня міцність союзу полягає в повному порозумінні між усіма народами Центральної Європи. Ґедройць розглядав Європу як ідею, значно більшу за технократичну інтеграцію.
Сьогодні, коли Велика Британія та Норвегія є союзниками Європи, її серцем стала Україна. Бути українцем у сенсі політичної спільноти, зазначив Керський, – це найвища честь для людини в Європі.