Щоденна праця за 40 км від лінії фронту під постійним гуркотом безпілотників та вогневою канонадою такі реалії життя медиків Мирнограда на Донеччині.
Незважаючи на зруйновані обстрілами амбулаторії та перебої з електрикою медпрацівники продовжують допомагати не лише жителям міста, а і двом тисячам переселенців, які живуть у Мирнограді.
ДВІ РАКЕТИ
В комунальному підприємстві “Мирноградський центр первинної медикосанітарної допомоги” працює більше ста медиків. Лише четверо евакуювалися в безпечніші регіони. Інші працюють, незважаючи на небезпеку, збільшення навантаження та невизначеність ситуації.
– Щоранку наші лікарі та медичні сестри за будьяких умов поспішають на роботу. Бо ж знають, що на них чекають пацієнти, які розраховують на допомогу, – каже головний лікар закладу Ігор Матвєюк.
Опівдні в лікарні панує звичайний робочий процес. Сходами підіймається військовий, біля одного з кабінетів жінка допомагає бабусі з онукою розібратися з розкладом прийому фахівців.
На кілька хвилин увагу всіх привертає вибух за вікном. Зрозумівши, що він був далеко всі повертаються до звичного ритму життя.
Як тільки до кабінету заходить пацієнт, якому ти потрібен страх минає
Попри це лікарі зізнаються, що іноді буває страшно. Бо поруч літають безпілотники та снаряди, чутно артилерійські постріли.
– Але як тільки до кабінету заходить пацієнт, якому ти потрібен страх минає. Думаєш не про себе, а як допомогти людині, – зізнаються медики.
Ігор Матвєюк пригадує, що до війни в місті було багато зроблено в сфері медицини. Зокрема, дала свої результати реформа галузі, залучення інвестицій, розробка спеціалізованих програм. У Мирноградській громаді з’являлись нові амбулаторії сімейної медицини. Були обладнані сучасною технікою, зручні за розташуванням.
– І от 8 березня цього року о третій ночі стався “приліт” – дві ворожі ракети С-300, – згадує Ігор Матвєюк. – Найбільша амбулаторія, що обслуговувала три густонаселені мікрорайони міста – була зруйнована.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як підрозділи Червоного Хреста рятують постраждалих від атак РФ: спецпроєкт “Близько до нуля”
С300 зруйнували приміщення лікарні та не здолали бажання людей жити та працювати у рідному місті. Тож з самого ранку після ворожої атаки на місці ударів вже працювали лікарі та екстрені служби.
– За кілька днів кожен медик отримав кабінет у будівлі центральної амбулаторії. Відновив прийом пацієнтів, – говорить Матвєюк.
ТРИВОЖНИЙ БЕРЕЗЕНЬ
С-300 тоді знищили лікарню мікрорайону “Молодіжний”. За дві доби ми з колегами вже працювали у амбулаторії “Центральна”, каже завідувачка зруйнованого мед закладу Ольга Бітюк.
- Прийняли нас чудово, маємо все необхідне для роботи, – розповідає Ольга Іванівна. - На щастя, у нас вціліла більшість комп’ютерів та ЕКГ апаратів, медична документація. І головне було бажання працювати. Пацієнтів амбулаторії “Молодіжний” наразі обслуговують три сімейних лікаря й один педіатр. При цьому ми не втратили і наших пацієнтів, які підписали з нами декларації, але виїхали з міста. Підтримуємо з ними зв’язок онлайн, консультуємо, допомагаємо з препаратами за програмою “Доступні ліки”. До наших пацієнтів додались і внутрішньо переміщені особи.
Про тривожний березень в Мирнограді писали не лише українські, а й провідні світові. За кілька днів після удару по “Молодіжному” – черговий “прильот” повибивав шибки в іншій амбулаторії Мирнограда. Але знову вся робота було налагоджена за години.
Розгублені люди йшли до лікарів не лише за рецептом або лікарняним, а й за порадою
З приїздом переселенців навантаження на лікарів відчутно зросло. Кожен щодня приймає 20-25 пацієнтів.
– У кожного з нас своє 24 лютого 2022 року. Працювати тоді було дуже складно. Місто стрімко порожніло, згодом зникли вода та газ. Електроенергія від генератора, – пригадує початок повномасштабної війни Ігор Матвєюк. – Розгублені люди йшли до лікарів не лише за рецептом або лікарняним, а й за порадою. Хотіли збагнути, що відбувається та як жити далі. Тоді ми працювали майже в автономному режимі, але зберегли структурні підрозділи, кадровий ресурс. Коли за кілька днів у місто почали стрімко прибувати мешканці з Очеретиного й Авдіївки – автономний режим перейшов у робочі будні з безліччю питань, які потребували рішення. Персонал робив усе можливе, аби жоден пацієнт не залишився поза увагою. Ми впоралися і я – пишаюся колегами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як українці рятувалися з села, через яке в РФ заходили бійці РДК: спецпроєкт “Близько до нуля”
Під час великої війни збільшується кількість пацієнтів, яким потрібна не лише фізична допомога, але і психологічна. Тому в амбулаторії набирає обертів програма з поліпшення ментального здоров’я.
- Ми успішно працюємо з пацієнтами за цією програмою, – каже Ольга Бітюк. – Знання та навички ми отримали на спеціальних тренінгах і тепер втілюємо їх у життя. Діагностувавши у пацієнтів стан після гострого стресу, я відтепер можу направляти їх на консультацію до лікаряпсихіатра, яка є обов’язковою.
Нещодавно для медпрацівників центру первинної допомоги було організовано зустрічі з психологом. На меті допомогти і самим лікарям справлятися зі стресом, який може виникати унаслідок нервової роботи та через переживання.
Матеріал підготовлено за ініціативи Національної спілки журналістів України для проекту “Близько до “нуля”: життя прифронтових громад” в партнерстві з порталом Gazeta.ua та журналом “Країна” за підтримки Free Press Unlimited. В проєкті беруть участь видання з прифронтових та деокупованих територій: “Рідне місто” (Мирноград, Донецька обл.), “Путивльські відомості” (Путивль, Сумська обл.), “Весть” (Чернігів), “Голос Гуляйпілля” (Гуляйпілля, Запорізька обл.), “Зоря” (Золочів, Харківська обл.).