У в’язницях Львова 22 червня 1941-го розпочалися розстріли в’язнів, причетних до ОУН.
У квітні 1941-го в УРСР діяло 62 в’язниці, з них 26 тюрем у Західній Україні. Тюрми були переповнені в’язнями – в них утримували 72 тис. 768 людей. Там сиділи політики, релігійні діячі, представники інтелігенції, колишні чиновники та військові, “куркулі”, активісти національно-визвольного руху, кримінальні злочинці та арештовані за різні побутові злочини.
Нарком державної безпеки Всеволод Меркулов видав наказ, в якому йшлося про терміновий облік усіх в’язнів у тюрмах. Мали провести розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГу і тих, кого необхідно розстріляти.
У багатьох містах Західної України після сильних нацистських бомбардувань місцеві очільники НКВС самостійно почали знищувати в’язнів. Прокурор Львівської області Леонтій Харитонов санкціонував страту політичних в’язнів священиків, членів ОУН, колишніх українських військових.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сталінський терор: смертні вироки виконували таємно
“Ворогів народу” без суду поливали чергами із автоматів просто в камерах через дверцята для передачі їжі, закидали гранатами. Трупи ховали в подвір’ях в’язниць.
22 червня у Львівській в’язниці №1 виконали вироки щодо 108 осіб, які були засуджені до вищої міри покарання. 23 червня місцеві органи НКВС розпочали розстріли ув’язнених в усіх тюрмах Львова. Всього, у в’язницях Львівської області 22-28 червня розстріляно 4 тис. 591 людину.
4 липня 1941 року у Заліщиках на Тернопільщині облили пальним, підпалили і скинули із зруйнованого моста 14 вагонів із в’язнями Чортківської і Коломийської тюрем.
На початку липня зруйнували залізничний міст через Дністер. З обох боків мосту пригнали два ешелони вагонів із в’язнями. Один з цих ешелонів містив арештантів Чортківської в’язниці, інший Коломийської. Вагони облили пальним, підпалили та скинули у річку. Тих, що змогли врятуватися з вагонів добивали у воді і на березі кулями.