Про це пише Variety. Патрік Стюарт, який здобув всесвітню славу завдяки ролям капітана Жана-Люка Пікара в серіалі “Зоряний шлях: Наступне покоління” та професора Чарльза Ксав’єра у фільмах серії “Люди Ікс”, помер 28 жовтня у своєму будинку в Лос-Анджелесі. Йому було 86 років.Згідно з повідомленням на його сторінці в Instagram, перед смертю Стюарт недовго боровся з хворобою Альцгеймера та деменцією.”Зоряний шлях” та “Люди Ікс”Стюарт та його колеги по серіалу “Зоряний шлях: Нове покоління” втілили своїх персонажів на великому екрані у кількох фільмах, перш ніж франшиза “Зоряний шлях” була перезапущена Дж. Дж. Абрамсом із персонажами з оригінального серіалу.У серії фільмів “Люди Ікс” Стюарт зіграв професора Ксав’єра, а його друг Ієн Маккеллен — лиходія Магнето. Він знову зіграв цю роль у фільмі “Месники: Судний день”, що вийде в грудні цього року, разом із Маккелленом.Стюарт грав Пікарда протягом усього періоду показу серіалу “Зоряний шлях: Нове покоління” (1987–1994), а потім у повнометражних фільмах “Зоряний шлях: Покоління”, “Зоряний шлях: Перший контакт”, “Зоряний шлях: Повстання” та “Зоряний шлях: Немезіда”. Він зіграв професора Ксав’єра у фільмах “Люди Ікс” (2000), “Люди Ікс 2”, “Люди Ікс: Останній опір”, “Люди Ікс: Початок. Росомаха”, “Росомаха” та “Люди Ікс: Дні майбутнього минулого”.Театральна кар’єраДо того, як життя Стюарта кардинально змінилося, коли він у 1987 році розпочав зйомки в серіалі “Зоряний шлях: Наступне покоління”, він впродовж двох десятиліть він був опорою Королівської шекспірівської компанії. Він знаходив час для роботи в кіно та на телебаченні, але більшу частину часу був зайнятий у понад двох десятках сценічних постановок RSC, зокрема в ролі Оберона у “Сні в літню ніч” 1977 року, Шейлока у “Венеціанському купці” 1978 року та у головній ролі в “Тіті Андроніку” 1981 року.Стюарт продовжував працювати на сцені навіть під час зйомок серіалу “Зоряний шлях: Нове покоління”, зігравши Джорджа у виставі “Хто боїться Вірджинії Вулф?” у театрі “Янг Вік” у 1987 році, а також неодноразово виступав у сезонних постановках у Лос-Анджелесі та на Бродвеї в одноосібній версії “Різдвяної пісні”, яку він сам адаптував за оригіналом Дікенса.У 1996 році він з’явився на Бродвеї в ролі Просперо у виставі “Буря”, у 1997 році зіграв головну роль у “фотонегативній” постановці “Отелло” у Шекспірівському театрі у Вашингтоні, а у 2000 році повернувся на Бродвей, щоб зіграти головну роль у виставі “Спуск з гори Морган”. “Сімпсони” та “Гріффіни”Також Стюарт озвучував персонажів у серіалах “Сімпсони”, “Гріффіни” та “Американський тато”. Крім цього він зіграв зарозумілого офіціанта у шедеврі Стіва Мартіна 1991 року “Історія в Лос-Анджелесі” та короля Річарда у фільмі Мела Брукса 1993 року “Робін Гуд: Чоловіки в трико”. Нещодавно він озвучив сера Рітчфілда в мультфільмі “Вівці-детективи”.Ранні роки та родинаПатрік Хьюз Стюарт народився в Мірфілді, Йоркшир. У юності він виступав у різних аматорських театральних гуртках регіону і покинув школу у 15 років. Він працював газетним репортером, але зрештою віддав перевагу акторській кар’єрі, а не журналістиці. У віці 18 років він втратив волосся.Стюарт розпочав акторську кар’єру в “Бібліотечному театрі” в Манчестері, після чого у 1966 році став членом Королівської шекспірівської компанії.Він тричі одружувався: вперше — з хореографкою Шейлою Фалконер, вдруге — з Венді Нойс, продюсеркою серіалу “Зоряний шлях: Наступне покоління”.Серед тих, хто його пережив, — третя дружина Санні Озелл, з якою він одружився у 2013 році на церемонії, яку проводив Ієн Маккеллен, а також дочка Софі Стюарт і син, актор Деніел Стюарт, обидва від шлюбу з Фалконер.
Перегляди:
0