У ролі найвисокопоставленішого викривача за всю історію України виступає в суді колишній віцепрем’єр з відновлення Олександр Кубраков. Справа вже рік у Вищому антикорупційному суді.
Це характеризує її як непересічну. А також і те, що до її розслідування було залучено аж 91 детектива НАБУ і це без урахування співробітників оперативних служб! Майже половина детективного складу НАБУ.
І цими днями вона почала перетворюватися на феєрію.
Тримай хабарника!
У листопаді минулого року країну сколихнула чергова резонансна антикорупційна історія: НАБУ затримало та повідомило про підозру у хабарництві відразу трьом непересічним суб’єктам двом народним депутатам та столичному забудовнику.
Особливу значущість цій події надало те, що неправомірна вигода пропонувалася державним керівникам найвищого рівня віцепрем’єру, міністру з відновлення України міністру розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександру Кубракову та голові Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Мустафі Найєму.
Щодо Кубракова, то це той самий, відставка якого спричинила масову “жалОбу” в посольствах головних українських партнерів, наче не тягнувся за ним довгий шлейф неоднозначних кроків. І це цілком можна зрозуміти, адже фонотеку пана Кубракова практично неможливо переоцінити. Після того, як викривач-ексвисокопосадовець був змушений обрати непростий шлях сприяння правоохоронним органам, злі язики пліткували, що записав він, зокрема, задушевні бесіди мало не понад сотні народних обранців. І навіть якщо так, то це далеко не найцінніший його “кейс”, бо наші парламентарі і самі себе плідно і завзято документують в ефірах майже щодня.
Тож політико-правова пікантність цієї події полягала в тому, що вказані високопосадовці не лише відмовилися від пропонованих хабарів, а й виступили викривачами та активно сприяли антикорупційним органам у документуванні дій осіб, які посягнули на їхню доброчесність.
Водночас до цієї історії відразу виникло чимало запитань, згодом їх ставало ще більше, коли інформаційний бум вщух і почали з’являтися подробиці цих резонансних справ.
Як не дивно, але з часом пріоритетна суспільна увага почала концентруватися не на справах політиків найвищого рівня народних депутатів Сергія Лабазюка та Андрія Одарченка, а на справі підприємця-забудовника Сергія Копистири. Саме йому НАБУ і САП інкримінували пропозицію віцепрем’єру-міністру Кубракову неправомірної вигоди у вигляді нерухомості у новобудовах, зведених на землях очолюваного ним міністерства.
Ішлося про землі Державної агрофірми “Квіти України”, що перебували у віданні Міністерства розвитку громад та територій України. Саме на них, за версією НАБУ та САП, наближені до забудовника Копистири структури планували звести житлово-соціальний комплекс. У грудні 2022 року підпорядковане міністерству ДП “Укркомунобслуговування” уклало із ТОВ “Сітігазсервіс” договір про реконструкцію та будівництво на земельній ділянці площею 11,5 га відповідного житлово-соціального комплексу.
За версією НАБУ та САП, забудовник пропонував Олександру Кубракову хабар за те, щоби у силі залишалася угода щодо будівництва житлового комплексу та за сприяння отриманню необхідних дозвільних документів.
Складалось враження, що НАБУ спеціально докладало зусиль для привернення суспільної уваги саме до цієї справи. Воно не лише періодично видавало інформаційні повідомлення у відповідній конотації, але й поступово розширювало свою процесуальну діяльність у цій справі.
І Фірташ при політичних справах
Саме у пік боротьби за крісло керівника міністерства інфраструктури, коли, за повідомленнями ЗМІ, замість Олександра Кубракова туди мав повернутися Олексій Чернишов, почались ігрища довкола старого-нового міністра.
Зовні це виглядало як намагання НАБУ з використанням процесуальних можливостей не допустити повернення Чернишова на цю посаду, щоби зберегти на вершині політичної влади Кубракова. Подейкують, що до цього процесу підключився “австрійський” газовик-важковаговик Дмитро Фірташ, інтереси якого “зрізались” з діяльністю Чернишова на посаді керівника компанії “Нафтогаз України”.
В унісон НАБУ та САП бурхливу діяльність на цьому напрямку розвинули наближені до антикорупційних структур громадські активісти. Дійшло навіть до серйозного скандалу, пов’язаного з витоком та оприлюдненням конфіденційної інформації щодо проведення обшуку у Чернишова, за наслідками якого НАБУ відкрило ще одне кримінальне провадження.
Підлив олії у це інформаційне полум’я й сам Чернишов. Він відверто повідомив журналістами про одну дуже цікаву і надважливу обставину щодо земельної ділянки, яка фігурує у згаданій справі. Ця обставина проливає світло як на юридичні нюанси цієї справи, так і на мотивацію та спрямованість діяльності антикорупційних органів.
Чернишов заявив, що до нього Мінрегіон втратив майже три чверті землі, на якій була державна агрофірма “Квіти України”. Цю землю поступово “освоювали” великі забудовники. Поки він був на посаді міністра мінрегіону, вдалося повернути у державну власність рештки цієї державної землі і в держави з’явилась можливість використати її у своїх інтересах.
Така заява змінює суть справи. Адже, якщо виходити з державницьких позицій, то увага державних органів (не лише самого міністерства, але й НАБУ та САП) мала б бути спрямована на рейдерів, які по шматках роздерибанили майже сто гектарів столичної землі, унаслідок чого держава зазнала величезних матеріальних збитків. Однак НАБУ та САП воліли не бачити цієї проблеми навіть попри те, що про це їм офіційно та публічно заявляли відповідні учасники кримінального провадження.
Спільна дорожня карта
І от тепер у справі помалу розгортається нова колізія щодо викривачів.
Захист обвинувачених у процесі вказує на підозрілу синхронність дій заявника і колективу НАБУ на чолі з його керівництвом.
Як виявилося у судовому засіданні, заявник завітав до НАБУ і вмудрився блискавично, зі спринтерською швидкістю подати заяву. Бігли всі – і заявник, і НАБУ, – так, що навіть прокурорка, добре обізнана з правилами і звичаями цієї командної роботи, раптом почала плутатися в часі судових засідань з обрання запобіжного заходу. І таку спритність можна було б вітати, але вона викликає підозру, причому не лише у сторони захисту.
Судячи з усього, вони справді діяли злагоджено.
“У вказаному кримінальному провадженні вбачається підозріла синхронність дій заявника Доценка Олександра Аркадійовича, керівництва Національного антикорупційного бюро України та старшого детектива Національного антикорупційного бюро України Догойди Романа Петровича, що може свідчити про умисне вчинення ними дій, спрямованих на провокацію здійснення підкупу Кубракова Олександра Миколайовича, з метою подальшого викриття осіб, щодо яких була здійснена така провокація, ймовірно взагалі під керівництвом та контролем службових осіб НАБУ… Прошу суд звернути увагу на викладені нижче відомості, що на думку сторони захисту, свідчать про високу ймовірність обставин, про які зазначено вище”, – наполягав захист на суді.
І от поки цікаві відомості пана Кубракова чекають свого часу по папках і файлах, окремі з них уже фігурують у судових справах. Саме тому дуже важлива майстерність, з якою правоохоронці вправляються з безцінними відомостями. Адже попереду у ще секретних записів, сподіваємося, є судове майбутнє. Чи все ж спосіб управління певними персонами?
Ну, а тим часом, у “Слузі народу” звинувачують ексміністра інфраструктури Олександра Кубракова разом з його колишнім заступником Мустафою Найємом та формальною керівницею СН Оленою Шуляк у таємному створенні нового політичного проєкту під чинного президента на ресурсі правлячої політсили.