Відомий український психіатр, публічний інтелектуал та професор Олександр Фільц представив глибокий аналіз психологічного стану українського та російського суспільств.
Він акцентував увагу на кардинальній різниці у сприйнятті травми, викликаної війною та багаторічною деструктивною політикою. Фільц розкрив небезпеку прихованого впливу на росіян та унікальну стійкість українців.
За словами Олександра Фільца, російське суспільство перебуває у стані масивної, проте здебільшого неусвідомленої травми. Він порівнює її з радіаційним опроміненням: невидимий, постійний та смертоносний вплив, про який більшість не здогадується. Цей токсичний ефект поступово руйнує соціальний “організм” зсередини, не даючи шансів на швидке одужання.
Більшість росіян не розуміють руйнівної дії цієї травми, яка глибоко роз’їдає їхнє суспільство. Коли цей прихований вплив досягне критичної точки, він може призвести до повного знищення системи. Накопичений кумулятивний ефект неминуче спричинить колапс, оскільки травматичний фактор діє латентно та невидимо.
Водночас українське суспільство демонструє зовсім іншу реакцію на пережиті випробування. Ми усвідомлюємо існування травми, не відкидаємо її та відкрито говоримо про її наслідки. Навіть якщо ми намагаємося уникати її проявів, це відбувається свідомо, як частина нашої адаптації.
Наша позиція полягає у прийнятті травми як частини сьогодення, але з непохитною вірою в майбутнє. Ми продовжуємо жити, працювати та сподіватися, що зможемо її подолати. Навіть якщо травма залишиться з нами до кінця життя, ми готові жити з нею, доки нам дано.
Ми віримо, що наші діти, можливо, не відчуватимуть цього тягаря, але ми, дорослі, готові виживати з цією травмою і після закінчення війни. Олександр Фільц підкреслює цю принципову відмінність: росіяни живуть у ситуації неусвідомлюваної, “радіаційної” травми, тоді як українці – у стані усвідомленої боротьби та надії.