Найкраще відновлюються після інсульту за перші пів року
Двічі пережила інсульт. Перший під час пологів у 19 років. Тоді паралізувало ноги, каже киянка Світлана Скриль, 31 рік. Під час вагітності живіт був такий великий. Багато хто думав, що в мене трійня. Від цього перевантажила спину. А потім ще роди важкі. Це спровокувало інсульт спинного мозку.
Після пологів лежала в лікарні два тижні. Робили масажі й кололи ліки для відновлення функцій ніг.
Мене готували до того, що не встану. Приходив психолог і налаштовував, що життя в інвалідному візку не кінець, продовжує Світлана. Якось мене залишили з доцею саму. Вона сильно плакала. Я впала з ліжка, щоби доповзти до дитини. Тоді відчула ноги.
У тазу було защемлення, а від повзання стався ривок і все минуло. Ноги запрацювали, але боліла спина й кололи литки. Перші кілька місяців ходила з палицею.
Я спускалася з другого поверху годину, бо йшла малими кроками. Розуміла, що потрібно рухатися. Не знала, як правильно розходжуватися, але робила це.
Другі пологи пройшли добре, а за шість місяців жінку паралізувало уві сні. Їй було 23 роки.
Прокинулася від дитячого плачу. Не могла поворухнутися, щоб її погодувати. Пробувала покликати старшу, але губи не слухалися. У лікарні зробили магніторезонансну томографію хребта, виписали корсет для спини та комір для підтримки голови. Три місяці була лежача. Потім потроху сідала, вчилася заново ходити, тримати ложку.
Зараз приймає вітаміни й ліки для відновлення кровообігу судин. Також п’є штучну хрящову тканину, яку не виробляє організм.
Два роки берегла спину й жила майже як овоч, щоб не нашкодити собі. Не навантажувала хребет, не піднімала важкого, мало рухалася. Заборонено було бігати й стрибати. Рік тому почала займатися з тренером, щоб підібрав правильні вправи і мене знову не паралізувало, додає Світлана.
Став ненужною колодою, яка не може себе доглянути. Після інсульту не міг штани підтягнути, розповідає Віктор Шевчук, 56 років, із Бердичева Житомирської області.
Все почалося в автобусі. Раптом заціпило рота, ліву руку й ногу. Не зміг попросити водія зупинитися. Впав на прохід. Якби мене вхопило на зупинці, то так би і вмер. Люди подумали б, що п’яний спить.
Віктора забрала “швидка”. У лікарні після комп’ютерної томографії поставили діагноз інсульт. Місяць пробув у лікарні. Пив препарати. Масажист розробляв тіло, щоб не було пролежнів. Потім почалися заняття з реабілітологом.
Той спочатку сюсюкався зі мною і заспокоював. Потім ганяв мене, як в армії. Я завидував хворим із сусідніх палат. У них були понімаючі реабілітологи. А мій як із цепу зірвався. Тепер йому благодарний. Тіло стало слухняне. А з деким зідзвонююся, то так і осталися паралізовані.
Помилкою є те, що хворі жаліють постраждалу руку й все роблять здоровою. Краще б хвору розробляли.
Ще б чуток і так би й висіла на плечі, як суха гіляка. Рухливість треба одразу відновлювати, бо втратиться час. Після виписки трохи себе жалів. Тому працює, але не завжди слухається. Щось дрібне нею не можу взяти. Пальці дерев’яніють. Не можу їхати на велосипеді, бо втрачаю координацію і падаю. Але на дачу ходжу пішки. Для відновлення мовлення читаю вголос. Для покращення пам’яті пригадую дрібниці. Наприклад, як звали вчителя чи давнього колегу.
Хворим після інсульту на виписці даю завдання хворою рукою підсмикувати штани, застібати ґудзики, каже Марія Крашук, 38 років, столичний терапевт. Робити саме нею улюблену справу. Наприклад, рибалка збирає вудку й готує снасті. Допомагає розгадування кросвордів і вивчення віршів. Запрошуйте рідних додому, щоб спілкувалися. Що раніше почати відновлення, то краще. Найсприятливіший період перші шість місяців.
1 людина з 10, які пережили мозковий інсульт, повністю відновлюється. Реабілітацію слід розпочинати з другого-третього дня після потрапляння в лікарню. В Україні щорічно стається 120140 тис. інсультів. З них третина випадків у людей працездатного віку.
1,9 мільйона клітин головного мозку може втратити хворий при інсульті за годину без медичної допомоги. У 30% пацієнтів виникає ризик повторного крововиливу протягом п’яти років.