Двосторонні переговори Китаю і Росії призвели лише до економічних угод. Та китайці, щоби перестрахуватися, покликали у спілку монголів. Що з цієї схеми викрутив Кремль розбираємося у цьому матеріалі.
У вівторок, 2 вересня, Володимир Путін і Сі Цзіньпін на відкритій зустрічі запевняли один одного у непорушній дружбі. Перед цим був їхній саміт із президентом Монголії Ухнагійном Хурелсухом.
Вартість дружби була визначена негайно: китайське “так” проєкту газогону “Сила Сибіру-2” з Монголією як транзитеркою.
Китай та РФ підписали близько двох десятків угод, переважно економічних. З них юридично зобов’язуючим є меморандум про “Силу Сибіру-2”.
Зміст угоди:
– Китай та РФ спільно будують та експлуатують газогін обсягом до 50 мільярдів кубометрів газу на рік протягом 30 років,
– частина газогону проходить по території Монголії, котра матиме дохід від транспортування палива
Але поки нічого не відомо про фінансування “Сили Сибіру-2”. За оцінками експертів, вартість проєкту сягає 14 мільярдів доларів США.
А глава “Газпрому” Олексій Міллєр повідомив про угоду з “Китайською національною нафтогазовою корпорацією” про збільшення поставок газу до Китаю через “Силу Сибіру-1” і “Далекосхідний маршрут” з 38 до 44 і з 10 до 12 мільярдів кубометрів газу на рік відповідно.
Примари “Північних потоків”
На перший погляд, Росія виграє за рахунок збільшення доходів від нових обсягів поставок газу. Однак у 2024 році Сі Цзіньпін “заморозив” переговори по “Силі Сибіру-2”, бо вимагав від Кремля поставок газу за внутрішньоросійськими цінами. Західні експерти вважають, Сі змінив позицію під тиском конфлікту на Близькому сході.
“Сили Сибіру” нагадують аналогічні проєкти для Європи: “Північний потік-1”, “Північний потік-2”, “Турецький потік”. Нині експлуатується лише останній. “ПП-1” і “ПП-2” були підірвані у вересні 2022 року.
“Дорожче” не значить “краще”
Компанії з Німеччини, Швейцарії, Нідерландів і Франції вклали у будівництво “Північного потоку-1” понад 7 мільярдів доларів США. У другий “Потік…” інвестували російські, данські, німецькі, фінські та шведські структури майже 11 мільярдів доларів США.
Із 2014 року Україна пропонувала Європі дешевший варіант: модернізувати нашу газотранспортну систему. Росіяни заперечували, тож Київ витрачав доходи транзиту газу не на модернізацію ГТС, а на покриття дефіциту держбюджету.
Континентальна афера
Домовленість про “Силу Сибіру-2” є спробою Кремля змінити ролі у “дружбі” з Китаєм з васалітету на взаємозалежність. Проєкт прив’яже КНР до РФ на найближчі 30 років. Монголія міцніше загрузає в орбіту впливу Росії в обмін на доходи від транзиту.
Залучення третьої країни означає недовіру Сі до Путіна
“Сила Сибіру-2” дасть можливість гнати до Китаю газ із західносибірських родовищ, котрі досі підживлювали Європу. Наразі китайці мають російський газ із обмежених покладів у Східному Сибіру. Але “Сила Сибіру-2” у проєкті мала два маршрути: з Монголією та без неї. Через Монголію довжина газогону більша. Залучення третьої країни означає недовіру Сі до Путіна. Адже скільки європейських коштів, інвестованих у “Потоки”, насправді було вкрадено, після їх підриву встановити неможливо. А Європа залишилася і без газу, і без грошей.
Політична обгортка
Як і “Північні потоки”, “Сила Сибіру” є політичними чинниками. В обмін на меморандум (заяву про наміри) Сі зажадав від Путіна підтримки своєї моделі світопорядку. Господар Кремля відповів: наші відносини на безпрецедентно високому рівні. Це еталон, відгукнувся Цзіньпін.
Проте, як і в підсумковій декларації саміту ШОС, відсутні згадки про Україну чи саміт на Алясці.
Обидва керманичі напружено очікували на північнокорейського лідера Кім Чен Ина, у прибутті якого були до останнього не впевнені.
“Ніксон навпаки”
Сі Цзіньпін окреслив новий світоустрій так обтічно, що його без жодного ризику може підтримати будь-хто з політиків. А от військова підкладка залежатиме від КНДР. На Заході заговорили про нову вісь, котра може призвести до Другої Холодної війни.
буде зруйновано зв’язки не лише США з Індією
Путін грає у “Ніксон навпаки”, зіштовхує Китай і США, припускає аналітикиня Бонні Глейзер з “Німецького фонду Маршалла”. У результаті, буде зруйновано зв’язки не лише США з Індією, а також ширшу мережу альянсів Заходу, котрі вибудовувалися від Холодної війни.
У Білому домі загрозу усвідомлюють, про шо свідчать гнівні пости в бік Індії від Трампа та міністра фінансів Скотта Бессента.
Європа на таці
У відповідь США можуть перетворити Європу на проксі, “чиїми руками і, головне, грішми, вирішуватимуть свої глобальні цілі”, звернув увагу український політолог Вадим Денисенко. Україна, на його думку, не готова до змін у геополітиці, хоча це важливо з огляду на єдину нашу підтримку на найближчі роки – європейську.
Але ексміністр соцполітики Андрій Рева вважає малоймовірним, що Індія і Китай, які орієнтовані на європейські та американські ринки, зможуть переорієнтуватися.
“Шантажувати Захід вони спробують, а глобально щось змінити – ні”, – наголосив він.
Трамп готує гамбіт?
Головне зараз відбувається у Венесуелі, звернув увагу політтехнолог Тарас Загородній, “коли США дотиснуть Мадуро, то всі інші і далі можуть говорити скільки завгодно”.
“Сила Сибіру-2” буде під егідою ШОС з прицілом на ринок Європи, зазначив незалежний експерт Ігар Тишкевіч. Росія хоче зацікавити США спільним продажем газу європейцям. Завершення війни в Україні є ключовим для проєкту, і тут Путін шантажуватиме, переконаний він.