Думки на сайті CNN директора програми “Росія-Євразія” в Chatham House Джеймса Ніксі
Росія програє війну з Україною Ще не переможена. Але рухається у цьому напрямку, а у Путіна залишається дедалі менше карт.
Недавні поразки на полях битв та непохитна рішучість Заходу. Усвідомлення того, що Європа може пережити зиму на своїх резервах, без звичних для Росії обсягів постачання енергоресурсів. Небажання західних політиків розвернутися і визнати поразку в енергетичній війні, і їхня підтримка України завдала Росії кількох болючих ударів.
Гадана військова міць РФ виявилася фейком. Її статус енергетичної наддержави, до якого помилково звикли європейці, теж. Це були найсильніші активи Росії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “В Росії ухилення від мобілізації сягатиме катастрофічних масштабів” Кирило Михайлов
Путін екстреміст, введений у сильну оману своїми боягузливими підлеглими щодо реальних можливостей Росії. Він мусить підвищувати ставки своїми останніми ядерними погрозами. Але робить це вже 15 років. Він розпочав половинчасту, але менш політично-ризиковану, часткову мобілізацію нібито 300 тис. резервістів.
Саме загроза застосування ядерної зброї змушує західних чиновників, які приймають рішення, зупинятися, а в деяких випадках хитатися. Так і має бути. Зрештою, до цього не можна ставитися легковажно до держави, яка повернулася до фашизму і має трохи більше половини світової ядерної зброї.
Але дедалі більше західних, а тепер і незахідних країн усвідомлюють, що ядерному шантажу не можна піддаватися, і що наслідки перемоги Росії у війні вплинуть довгостроково на європейську і глобальну безпеку.
Багато світових лідерів можуть захотіти йти на поступки по головам українських лідерів. Але робити це політично ніяково, коли агресор і жертва так чітко відрізняються один від одного. І коли Росія перебуватиме в бігах.
Дослідження свідчить, що поріг Росії для застосування ядерної зброї надзвичайно високий
Недавнє дослідження, опубліковане Chatham House, свідчить, що поріг Росії для застосування ядерної зброї – надзвичайно високий. Професійні російські військові мають процедури та процеси, а це означає, що існує безліч перевірок та “лежачих поліцейських”, перш ніж розглянуть питання щодо застосування ядерної зброї.
Погрожувати ядерним ударом на випередження, це одне, але серйозні люди, які займають важливі посади в Росії, знають, що наслідки будуть екстремальними. Не в останню чергу розуміють те, що це залучить у війну набагато більше країн з більш потужною зброєю. Розгортання ядерної зброї можливе. Це небезпечна за своєю суттю ситуація, але залишається малоймовірною.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Операція “Відплата” не протверезила Єреван. Продовжують політику провокацій” Акпер Гасанов
Водночас багато західних політиків все ще побоюються закликати Росію до фактичної поразки. Побоюються наслідків дій зневіреного диктатора, або Росії, що розпадається, і її очолить ще більш радикальний лідер. Керівники США, Німеччини та Франції не були настільки сміливими, щоб відкрито закликати до цього, незважаючи на небажаність будь-якого результату на користь Москви чи поступок Росії.
Натомість вони більш розпливчасто говорять про злочини Росії та про підтримку України. “Стільки, скільки буде потрібно”, – підбадьорливо каже канцлер Німеччини Олаф Шольц. Але вони не можуть уявити переможену Росію і ритуально говорять про необхідність не принижувати Путіна. Це не в’яжеться з тим, що успішна допомога Україні у відновленні її територіальної цілісності дуже принизить Кремль.
Справді, політики мають рацію, побоюючись ослабленої та приниженої Росії. Але логіка підказує, що їм слід бути ще більш обережними із сильними та сміливими.
Звернення Путіна в середу мало що змінює точно не українську рішучість
Таким чином, звернення Путіна в середу мало що змінює точно не українську рішучість. Хоча воно ще більше лякає російське населення, яке боїться потерпіти. Багато росіян досі підтримують путінську війну або принаймні ставляться до неї неоднозначно, але більшість також не хочуть воювати.
Так само “референдуми”, які проведуть в окупованих частинах України, також не матимуть великого ефекту. Насправді, ці “голосування” навіть не призначені для того, щоб надати видимості легітимності, як у багатьох інших російських “виборах”. У кращому разі “референдуми” можуть стати приводом для ширшої російської мобілізації, виправдовуючи мобілізацію нових резервістів та їхню неминучу жертву.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Путін нагородив військових, які були в Бучі. Дав сигнал, що злочини мають підтримку Кремля” Евген Чолій
Наступним ймовірним кроком Путіна, який відчайдушно шукає нові способи повернути шальки терезів на свою користь, будуть удари звичайною зброєю по українській інфраструктурі та “традиційна” гібридна війна проти Заходу справжнього ворога в його очах.
Цього слід було чекати. Росія вже впала, але ще не вибула. Червона армія погано боролася проти Фінляндії у 1939 році та була відкинута нацистами у 1941 році. Але перегрупувалася, і сильно побила фінів на останніх етапах війни. Недавно, в Чечні наприкінці 1990-х, Росія змінила ситуацію, частково за рахунок посилення жорстокості, після “поганого” початку. Нині не час для західного самозаспокоєння.
Путінський режим зовні стабільний. В даний час видно лише тонкі тріщини – дивне відступництво середнього рівня, випадковий підтекст незгоди зі сторони його зовнішніх друзів і, звичайно, саме це останнє оголошення про мобілізацію.
Чим більше буде поразок, тим більше воєначальники втрачатимуть до Путіна довіру. Це був би найкращий результат зміна режиму зсередини
Але чим більше буде завдано йому поразок, тим більше його воєначальники втрачатимуть до нього довіру тією мірою, якою вони ще не втратили. Це був би найкращий результат зміна режиму зсередини, а не руками Заходу, і навіть не його політикою. І це не за межами досяжності. Ця війна скине Путіна.
Переклад Gazeta.ua