Я виконував свій обов’язок. Те, що я робив, я робив без ненависті, сказав поранений у живіт головний редактор газети Le Figaro, 55-річний Гастон Кальметт, опускаючись у крісло у своєму кабінеті в Парижі 16 березня 1914 року.
До кімнати одразу забігли працівники редакції й оточили дружину міністра фінансів, 39-річну Генрієтту Кайо. Жінка з пістолетом у руці не чинила опору. Вона лише добивалася дозволу їхати до поліцейського відділку у власній машині з водієм, який чекав під редакцією. Їй дозволили.
Генрієтта на той час уже три роки була заміжня за Жозефом Кайо (18631944), який у різні роки очолював французький уряд, міністерство внутрішніх справ і вже втретє був міністром фінансів. Їхні стосунки почалися набагато раніше, коли ще перебували у шлюбі з іншими.
10 березня 1914-го Гастон Кальметт анонсував публікацію любовного листування Генрієтти та Жозефа Кайо, яку ті вели до розлучень. Фото листів редактору Le Figaro надала перша дружина урядовця. Тривали виборчі перегони, й таким чином політичні опоненти хотіли підірвати репутацію Жозефа Кайо, який тоді очолював Радикальну партію. Перед тим видання активно критикувало міністра фінансів.
Генрієтта Кайо переживала за політичну кар’єру чоловіка та власну репутацію. Після обіду 16 березня 1914 року вона поїхала зі своїм водієм до продавця зброї і придбала пістолет Browning із набоями. Зарядила, сховала в хутряну муфту й подалася до редакції Le Figaro.
Кальметта не було на місці, але жінка вирішила почекати. За годину редактор з’явився і погодився прийняти гостю. Генрієтта одразу запитала, чи здогадується він про причину її візиту. Шеф видання відповів, що ні. Тоді дружина міністра випустила всі шість куль із пістолета. Редактор помер у лікарні через 6 год.
Після значного розголосу та тривалого розслідування 20 липня 1914-го в Паризькому суді розпочався процес над Генрієттою Кайо. Серед свідків був президент Раймон Пуанкаре. Про цей процес писали більше, ніж про міжнародну кризу, яка розпочалася після вбивства в Сараєво наступника престолу Австро-Угорщини і призвела до початку світової війни. Французи розділилися: одні вважали Генрієтту жертвою цькувань, інші холоднокровною вбивцею, яка запобігла витоку інформації на прохання свого чоловіка.
Мадам Кайо загрожувала довічна каторга чи смертна кара. Підсудна активно заперечувала вину й переконувала, що діяла під впливом сильних емоцій, не контролювала себе. Тодішня громадськість була надзвичайно доброзичлива до жінок, які вбивали через пристрасне кохання.
28 липня 1914 року суд присяжних виправдав Генрієтту Кайо. “Як жінка вона була більш схильна піддаватися ірраціональним, пристрасним почуттям, пояснили засідателі. Вона не несла відповідальності за свої дії, коли стріляла в Кальметта”.
11 березня 2018-го китайський парламент ухвалив поправку до конституції, яка дозволила Сі Цзіньпіну (1953 р. н.) залишатися на посаді голови держави необмежений час. До того діяв ліміт у два п’ятирічні терміни. Лише двоє з 2987 депутатів проголосували проти зміни. Цзіньпін очолив Китай 2013-го, скасував політику реформ і відкритості, закладену Ден Сяопіном (19041997), посилив соціалістичну ідеологізацію країни. Навколо Сі почав розвиватися культ особи.
12 березня 1669 року козацька рада в Корсуні на Черкащині погодила союзний договір з Османською імперією. За Військом Запорозьким на чолі з гетьманом Петром Дорошенком (16271698) визнавали територію від нинішнього польського міста Перемишль до Путивля тепер Конотопський район на Сумщині. Султан Мехмед IV (16421692) надав військо, яке допомагало козакам відстоювати свої володіння перед Московією та Річчю Посполитою.
13 березня 1945-го під час атаки на німецьке місто Білефельд британська авіація вперше застосувала землетрусну бомбу Grand Slam. Вона важила 10 т, і майже половину цієї маси становила вибухова речовина. Після скидання з висоти приблизно 8 км досягала надзвукової швидкості й проникала в землю на глибину до 40 м. Унаслідок підземного вибуху виникала хвиля, що нищила споруди на поверхні. Британці застосували 42 такі бомби. За їх допомогою руйнували мости, віадуки, укриття для підводних човнів та берегові батареї.
186 тижнів від 17 серпня 1987-го до 11 березня 1991 року очолювала світовий рейтинг тенісисток німкеня Штеффі Граф (1969 р. н.). Вона поступилася першим місцем молодшій на чотири роки американці Моніці Селеш. Очолити рейтинг знову Граф змогла лише в червні 1993-го, після поранення Селеш ножем. Під час матчу в Гамбургу на Моніку напав фанат німецької тенісистки. За всю кар’єру (19821999) Граф була №1 світового рейтингу протягом 377 тижнів, що є найкращим показником в історії. Вона здобула перемогу в 900 матчах, виграла олімпійське золото в Сеулі 1988-го та срібло в Барселоні 1992 року, заробила майже $22 млн