Що робитиме далі Володимир Зеленський чи не головне питання, що залишилось у попелі найгучнішого корупційного скандалу в новітній історії України. Коли пристрасті почали влягатись, проявились не лише внутрішньополітичні, а й геополітичні наслідки, причини та хотілки.
Образно кажучи, НАБУ й САП підірвали у контактній близькості біля глави держави надпотужну бомбу. Її вибухова хвиля кілька разів обійшла світ.
Група людей з близького оточення президента встановила повний контроль над найбагатшою енергетичною компанією “Енергоатом” і фактично управляла активами у 200 млрд гривень. А можливо – і над іншими потоками грошей – з державного бюджету й від західних донорів.
У центрі схем – приятель президента, тіньовий “гаманець” політичного бомонду України, мільярдер, медіамагнат, через котрого йшли потоки грошей і впливу, Тимур Міндіч.
Коротко про…
Тож в Україну несподівано прийшов “Мідас”. Не той, якому бездітний цар Фракії Гордій передав свій трон, а той, якого Діоніс наділив здатністю перетворювати все, до чого він торкається, на золото.
Український варіант більше хутірський і швидше очікуваний, аніж неможливий.
Але ж хтось у НАБУ має почуття гумору та знається на грецькій міфології! Бо ж назвали операцію співзвучно з прізвищем головного персонажа корупційної лихоманки минуло тижня Тимура Міндіча .
На жаль наша історія не міфологічна. Це той випадок, коли повторювані, нібито випадковості, стають послідовною і передбачуваною закономірністю. За єдиним, але вагомим винятком: золото бралося з війни з її безкінечного жаху, смерті та людських страждань. З крові сотень тисяч убитих, закатованих і покалічених українців, щоденних страждань ще живих, але без електроенергії й води людей, їхніх дітей, які донатять, купують дрони й амуніцію, годують армію, і для яких під приводом війни постійно підвищують податки, розганяють інфляцію й до яких у будь-який час можуть прийти силовики у масках від імені українських “мідасів”.
Детективи НАБУ провели понад 70 обшуків, а також записали 1000 годин розмов учасників схеми. Серед іншого на так званих “плівках Міндіча” згадуються як чинні, так і колишні міністри.
На деяких записах зафіксовано голоси міністра юстиції, а раніше енергетики Германа Галущенка . Також згадується і щойно звільнена міністерка енерегтики Світлана Гринчук, якій, за словами одного з учасників схеми, платили додаткову “зарплату” з “відкатів”.
Прокурор САП у суді заявив, що Міндіч впливав не лише на міністра енергетики, але й на міністра оборони Рустема Умерова.
Наразі НАБУ оголосило про підозри сімом учасникам схеми зокрема Міндічу (який встиг виїхати за кордон за день до цього), а також колишньому раднику Галущенка й помічнику колишнього нардепа ВРУ та нинішнього депутата російської Держдуми Деркача Ігорю Миронюку.
Галущенко та Гринчук підозри не отримували.
Водночас підозру в цій справі отримав ще один друг родини Зеленських Олексій Чернишов, який ще донедавна очолював міністерство єдності. Чернишов фігурує в четвертій частині “плівок Міндіча” під псевдонімом “Че Гевара”, щоправда в суді відкидає усі звинувачення. НАБУ вдалося зафіксувати, як ексміністр відвідував так звану “пральню” й отримав 1,2 млн дол. США та майже 100 тис. євро готівкою. Йому інкримінують статтю про незаконне збагачення.
Нагадаємо, для Чернишова це вже друга корупційна справа. Цього літа він отримав дві підозри від НАБУ у зловживанні службовим становищем та одержанні хабаря в особливо великому розмірі ще за той період, коли обіймав посаду міністра розвитку громад та територій. Йдеться про корупційну оборудку незаконної передачі землі в Києві під будівництво ЖК.
Цікаво, що на плівках НАБУ є епізод, де колишній перший помічник Зеленського Сергій Шефір (також один зі співвласників “Кварталу 95”) обговорює з Міндічем, де взяти гроші на заставу за Чернишова. За те, щоб ексміністр не опинився в СІЗО, за нього внесли 120 млн грн застави.
Путінські хотілки у списку Трампа
Загалом, це прорив, що про корупцію на такому високому рівні так відкрито заговорили. За всі роки незалежності ще жодного разу ніхто так не оприлюднював усі схеми, потоки, зв’язки, тарифи й загальні суми.
Але не все так однозначно. Бо корупція, на жаль, у нас не сьогоднішній ексклюзив. Вона була завжди. І кожен президент мав свого “міндіча”.
Дещо вирізнялась корупція за Януковича. Тоді, коли комусь з “міндічів” щось подобалось, на відкати вони не надто велися. Облюбований об’єкт найчастіше просто віджимався.
То що ж зараз? Не останнім бажанням Путіна є усуннення від влади Зеленського.
Можна заперечити, що долари пройшли контроль американської системи. І до чого тут Путін? Але це якраз і наводить на протилежні висновки.
Путін не перестає тиснути на Трампа, пропонуючи йому поступитися Україною.
Кремлівський диктатор обіцяє, що тоді Трамп зможе зосередитись на гасінні тліючої пожежі в Америці та продовжувати місію імператора світу, який справедливо карає за неповагу до Америки, прощає і винагороджує відданих та люблячих “орбанів” та інших добровільно підданих.
Кремль, вплутуючи великого Дональда улесливістю та брехнею, намагається повернути його на Аляску до відомих і невідомих нам обіцянок американського президента кривавому диктатору про капітуляцію України. Мовляв, інакше Росія змушена буде продовжити війну до повної перемоги, використовуючи всі можливості та ресурси. На жаль, це перманентний стан.
І тут днями із барокамери вийшов старий коняка, глава російського МЗС Сергій Лавров, якого передчасно списали конкуренти й вороги. Лавров головна біологічна зброя Путіна та носій отруйних токсинів.
Він реалізовує головне завдання Кремля робить вигляд, що ембарго на “Роснафту” та “Лукойл” і демонстративний експедиційний політ Minuteman III (випробувальний запуск 5 листопада міжконтинентальної балістичної ракети з бази ВПС США “Ванденберг” у штаті Каліфорнія) не мають особливого значення для великого майбутнього взаємин США та Росії. Це все для того, щоб повернути дорогого Дональда до обіцянок в Анкориджі.
Тож Лавров нагадав, що ще до зустрічі Путіна й Трампа на Алясці очільником Кремля виставлялась умова прибрати геть Зеленського. Тоді США, за словами Лаврова, “запевнили російську сторону, що зможуть досягти того, щоб президент України Зеленський не перешкоджав досягненню миру”.
Однак він поскаржився своїм пропагендистам, що “в цьому питанні виникли певні труднощі”. Можливо тому, що Трампу вдавалося час від часу виходити із гіпнотичних трансів Путіна і з підозрою ставитися до перебігу різних російських самітів та заяв про мир.
Але, вочевидь, на цей раз Путіну вдалось у чомусь переконати свого американського колегу.
Та й РФ ще раз спалилась, бо після оприлюднення та виставляння усієї брудної білизни устами НАБУ та САП, агресорка знову дуже жорстоко, з численними руйнуваннями та жертвами вдарила по Україні, зокрема й по столиці – Києву.
Черговий примус до прийняття умов РФ.
Розгойдати човен, повний корупціонерів з найближчого оточення Зеленського та вимагати його відставки – нібито стандартна світова практика.
Але тут у гру вступила Європа. Канцлер Німеччини заявив, що цей скандал не вплине на взаємини з Україною та рівень спілкування з владою. І загалом лідери провідних європейських країн рекомендують Києву понизити інформаційний градус цієї історії. Хто-хто, а вони точно знають більше від нас.
Ніхто нікуди не йде
Та й українські інтелектуали, навіть ті, котрі не голосували за чинного президента, вважають, якщо Зеленського зараз відправити у відставку, ситуація надалі може розвиватись не дуже добре для нас.
Отже якщо пограти зараз на політичній карті та уявити, що Володимир Зеленський подає у відставку й під гарантії недоторканості виїжджає з країни, то “Перед цим він передає владу премʼєр міністру Юлії Свириденко, – розмірковує доктор істичних наук, журналіст Данило Яневський. – Далі Верховну Раду розпускають. Свириденко скликає Раду з керівників: Міністерства оборони, Генерального штабу Сухопутних військ, Військово-морських сил, прикордонників, ППО, ППС, ” Птахів Мадяра”, МГБ (громадські формування правопрядку) , СБУ, Головного управління розвідки і розвідувального управління Міністерства оборони. Заступники прем’єр-міністра будуть керувати відповідними галузями того, що залишиться у нас від народного господарства. І нарешті у нас є легітимні органи влади, міські та обласні ради. Далі скликаються установчі збори, не в Києві, а десь подалі від столиці. Вони впродовж 30 днів мають ухвалити октройовану (подаровану народу керівником держави, а не прийняту парламентом, або проголосовану референдумом – ред.) Конституцію. Все. Гра зіграна. І після цього начальник терористичного російського режиму розповідатиме своєму народу , що вони виконали завдання своєї спецоперації – нацистського режиму в Києві немає і вони значить “побєділі”. Ура!”.
Ми ж натомість отримаємо зруйнованих 20% території, на яких життя буде дуже довго відроджуватись. На це як і на побудову правильної української держави може піти не одне десятиліття.
А що президент Володимир Зеленський? Йому вкотре вже довелось робити вибір і віддавати на людський та юридичний осуд соратників, приятелів, партнерів. Нехай навіть під тиском чужих сценарїів та рекомендаціями Європи, але він позбувається важкого баласту. Чимало вбачають у цьому попередні домовленості та інші змови. Ми не можемо це ні спрстувати, ні заперечити. Однак це наразі не має значення. Бо такі зміни, вочевидь, мали бути, вони – епохальні.