Щоранку український Генштаб публікує свіжі дані про втрати ворога. В останній час вони значно виросли і вже перевалили за 328 тис. осіб убитими.
Однак кожного дня Україна втрачає і власних воїнів, які стримують росіян. Захищаючи право держави на існування – наші бійці гинуть та отримують поранення. Останніх рятують бойові медики, які цілодобово чергують неподалік нульових позицій. Часто, в буквальному сенсі, вони витягують захисників із того світу. Серед парамедиків – чимало добровольців. Головком ЗСУ Валерій Залужний називає їх “янголами війни”.
Це – розповідь кореспондентки Gazeta.ua та парамедика добровольчого медичного батальйону “Госпітальєри” про те, як проходить чергування бойових медиків на передовій.
Репортаж публікуємо від першої особи. У цілях безпеки не вказуємо місцевість, де відбуваються описані нижче події.
ТІЛА ПЕРЕКЛАДАЮТЬ У ЧОРНИЙ МІШОК
Ми працюємо позмінно. Доба на чергуванні, півтори на відновленні. Такий графік встановлює бригада, яка налагоджує тут евакуацію. І якій ми приїхали допомагати.
Наша L200 (автомобіль. – Gazeta.ua) має розкладки з медициною та розхідниками. У мого побратима з позивним “Дубок” є свій рюкзак, у мене – свій. Поки є час – обговорюємо, як укомплектували наші медичні наплічники. Розбираємося з ношами, тонометрами. Іншими словами – ми приїхали сюди готовими працювати.
Чергуємо у бліндажі серед лісу. Маємо тут імпровізовані ліжка, зв’язок, купу рацій. А ще – мишей. Вони бігають туди-сюди. Як і ми. “Дубочку” 19. Він привіз з собою книжку про Мумі-тролів. Каже, що подобається читати казки. І ось він лежить за метр від мене і дійсно читає історії про пригоди цих звірят. Навколо нас працює артилерія.
По рації час від часу попереджають про повітряні удари
На цій ділянці фронту “спекотно”. Хоча вже і холодна осінь. Справжню погоду на передовій роблять бої. Росіяни тиснуть, накривають артою та авіацією. По рації час від часу нас попереджають про повітряні удари. І майже одразу чуємо гучні вибухи. Для нас вони до з достносяться здалеку. Але складно навіть уявити наскільки у землю в цей час втискаються ті, по кому і працюють ці ворожі ракети…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як створюють унікальні “Джмелі”, що несуть смерть ворогам – фото
Ми прислухаємося до рацій. Нас викликають, коли будуть поранені. Тоді ми їдемо на так звану “точку передачі” (місце, звідки забирають постраждалих та загиблих. – Gazeta.ua). Тут дуже цікаві дороги. Якщо вам подобаються екстремальні поїздки по лісу з перешкодами, то це може бути вам доволі цікаво. Перешкоди на цих ґрунтовках створюються в основному через важку техніку, яка розбиває шляхи. Але поки вона наша, то ці “луганські горки” можна і потерпіти. Зрештою, ми знаємо заради чого треба терпіти.
Є перший виклик цього вечора. Але на нього спішити не треба. Бо двоє хлопців “на щиті”… В одного немає ноги. Поранення іншого не видно, бо завантажуємо тіла вже у сутінках. Далі загиблих перекладають у чорний мішок. І повезуть до моргу. Принаймні, з цими бійцями зможуть попрощатися родини. Принаймні, хлопцям більше не боляче. І це вже щось. Хоча завжди шкода, коли не можеш надати допомогу або вона надходить надто пізно.
СОСНИ СПІВАЮТЬ
Коли повертаємося на наше місце – зустрічаємо на ньому чотирьох контужених бійців, яких привезли. Розпитуємо, що їх турбує: чи нудило, чи болить голова і які інші симптоми. Робимо те, що треба, щоб полегшити їхній стан. Далі – заповнюємо картки поранених. Вони у цей час по черзі ходять на перекури.
Їхати з чергування доводиться вже поночі. А це завжди можливі несподіванки на дорогах, яких не видно. Але цього разу обходиться без них.
Після повернення з еваку є час відпочити: поїсти, випити чаю, кави чи енергетик. Після цього – перекурити. “Дубочок” вже підпалив цигарку. У темряві видно тільки червоний вогник. І чутно дивні звуки. Схоже, ніби ірже кінь. Дивуюся. Тут, звісно, розповідають історії про страусів та левів, що тікали з місцевих зоопарків і виходили на позиції. Але все одно дивно.
То сосни співають, говорить “Дубок”. Я спочатку теж почув звук, ніби хтось кричить. А знаєш, на війні на таке звертаєш увагу. Але потім згадав, як жив біля соснового лісу раніше. І що то дерева дійсно видають такий звук.
Хм, дійсно. Десь знову обізвався “кінь”. Сосни дуже високі, і коли згинаються під вітром і розширюються назад видають отакі “пісні”.
Замість пташок – працює арта
Настає новий день, як і в інших місцях і лісах. Але звуки навколо тут не змінюються. Замість пташок, яких тут не чутно – працює арта. Під ці звуки ми висуваємося забрати поранених. Знову кілька бійців з контузіями. Знову забираємо їх і рушаємо назад. У машині записуємо дані, даємо знеболювальні або ліки від нудоти. Трохи говоримо це теж допомагає. Хлопці кажуть, що у них важко. Але це і так добре чутно у раціях та у “прильотах”. Принаймні, цих бійців ми веземо подалі звідси. Поки вони не повернуться назад. Один з контужених бойовий медик на першій лінії. Він точно повернеться одним з перших.
ВИЇХАТИ З “ЧАРІВНОГО” ЛІСУ
Ось приїхав екіпаж на зміну нам. Ми зібрали речі і висуваємося з “чарівного” лісу зі співучими соснами. Але по рації чуємо, що після російського штурму – десятки поранених. І нашим змінщикам потрібна допомога. Тож повертаємося назад. Така вже робота. Треба допомогти побратимам вигрести цю хвилю.
На тій точці, де їдемо чекати, біганина і збори. Бійці збираються у групи, щоб відправитися на позиції. Ми чекаємо тих, кому потрібна допомога.
Снаряди потрапили поруч з машиною. У одного з військових відірваний активний навушник
Сьогодні “місцеві” не радять ходити далеко гуляти від бліндажа. У бік фронту їде танк. Частина бійців виїжджає. За кілька хвилин пару гучних ударів об землю. Стіни з колод трясуться, падає пісок. Двоє військових спішно повертаються снаряди потрапили поруч з машиною. У одного з військових відірваний активний навушник. Після невеликої перерви вони сідають вже на іншу машину та все одно їдуть вперед. Удари трохи віддаляються.
Поранених чекаємо ще хвилин десять. Витягнути бійців з окопів важка і часто дуже тривала робота. І час у цій ситуації, на жаль, не на нашій стороні. Але цього разу обійшлося. Всі приїхали живі. Тому поранених швидко забираємо і їдемо туди, де безпечно зможемо зупинитися і розділити їх між собою. В одного хлопця поранення в шию медики весь час притискають рану. Вона вже оброблена, однак в таких місцях важливо слідкувати, щоб тампонада була ефективною, але не перетискала важливі органи дихання. Його увозять першого.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Якби не ми, то де б ви були зараз?” – бійці ЗСУ розповіли правду про бої на фронті
Ми забираємо трьох бійців уламки, котузії. Поки “Дубочок” у кунзі L-ки робить уколи знеболювального, ставлю катетер військовому, якого зачепив уламок у руку. У іншого відірвало частину пальця. Спокійно довозимо їх. І відправляємося відпочивати. Наші колеги простять нас не їхати далеко і страхувати. Ми і не збиралися від’їжджати. Всі розуміють, наскільки медики тут потрібні.