Росія атакує Європу. Колонка Віталія Портникова

Home Новини звідусіль Росія атакує Європу. Колонка Віталія Портникова

Головним ‒ і, можливо, дещо несподіваним підсумком переговорного процесу в Абу-Дабі й подальших зустрічей американських посередників із президентами Росії та України стало перенесення головного акценту перемовин зі самої теми завершення російсько-української війни на тему “глобальної архітектури безпеки” у Європі. Так, росіяни ще до початку перемовин погоджувалися обговорювати саме “глобальні питання”, але коли російська делегація, яка прибула до Абу-Дабі, повідомила, що взагалі немає мандату говорити про війну, це виглядало вже відвертим знущанням.І, звісно, причини такого знущання можна пояснити просто. Путін тягне час, щоб, з одного боку, не сваритися з американським колегою і не потрапляти під нові санкції, а з іншого ‒ мати можливість продовжувати війну. Проте перенесення акцентів саме на питання європейської безпеки може мати на меті та інші задачі.У Кремлі могли розраховувати, що після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах 2024 року та серйозного зменшення допомоги Україні Україна невдовзі капітулює або хоча б зʼявиться можливість окупації нових українських земель. Але цього не відбулося насамперед завдяки збільшенню європейської фінансової та військової допомоги. 2026 рік став не роком капітуляції України, а роком, коли розпочалися інтенсивні удари по підприємствах нафтопереробного комплексу Російської Федерації. А це точно не те саме, на що розраховували у Москві.Читайте також: Чому перемовини в Абу-Дабі є заздалегідь безперспективнимиІ тому в Росії вирішили насамперед посилили тиск на Європу ‒ щоб примусити її відмовитися від допомоги Україні. Розмови про архітектуру європейської безпеки ‒ це швидше попередження про небезпеку: якщо ви не будете виконувати наших вимог, ми вас атакуємо. Тож вам варто замислитися не про Україну, а про ваші власні перспективи. Замислитися про те, як довго ви будете жити у мирі.Для того, щоб залякати європейців, Кремль, за звичаєм, використовує найрізноманітніші інструменти. Вже сам факт перемовин з американцями про європейську безпеку без участі самих європейців і дорікання як з боку російських чиновників, так і з боку Джареда Кушнера, що Європа не може висунути свого власного представника на таких перемовинах (хоча росіяни рішуче відмовляють європейцям у місці за столом для перемовин) ‒ демонстрація слабкості європейців. Мовляв, про їхню долю Путін може домовитися із Трампом і без їхньої участі. “Сепаратні” пропозиції європейським країнам ‒ підписуйте з Росією угоди про ненапад ‒ ще один інструмент розколу і, до речі, залякування. Бо коли існує ідея угоди про ненапад, може зʼявитися і перспектива нападу.Читайте також: Яким мав би бути мирний план ЄвропиІ, звичайно ж, робота з правопопулістами та лівопопулістами на континенті. Згадаймо про цілу серію диверсій у східних землях Німеччини якраз напередодні виборів, на яких тріумфувала одіозна “Альтернатива для Німеччини”. Росіяни немов би переконували виборця ‒ голосуйте за тих, хто прагне з нами домовитися, бо ж бачите, як посилюється напруга. І можна уявити собі, з яким нетерпінням у Кремлі очікують на президентські вибори у Франції та можливу перемогу Марін Ле Пен ‒ бо можуть сподіватися, що досвідчена політикиня з ультраправого табору у стосунках з Росією зіграє роль “французького Трампа”.Так що це тільки, на перший погляд, у самому підході до обговорення питань безпекового характеру ще до того, як зʼявляється перспектива завершення російсько-української війни немає логіки. Логіка виникає саме тоді, коли ми усвідомлюємо, що у Кремлі не зацікавлені ані в мирі, ані у безпеці ‒ а зосереджені виключно на продовженні війни.ДжерелоПро автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів

Перегляди: 0