Росія визнала так звані ЛДНР, щоб не втратити лице, бо США, ЄС, НАТО і Україна не пішли на їх шантаж щодо гарантій неприйняття Києва в Альянс чи виконання Мінських угод в московській інтерпретації. Кремль знищив будь-яку перспективу Мінська і зберігає за собою резервну опцію атаки на Донбасі чи в інших місцях, щоб тримати Україну в постійній напрузі. Українській економіці й суспільству слід навчитися жити і розвиватися під постійною загрозою російського вторгнення. А Київ має переконувати Захід надати нам, крім військової і дипломатичної підтримки, також економічну. Про це Gazeta.ua розповів експерт із зовнішньої політики аналітичного центру “Українська призма” Олександр Краєв.
Які найбільші ризики і наслідки визнання так званих ЛДНР?
Росіяни заклали нам ще більшу бомбу сповільненої дії, ніж була. Якщо раніше було зрозуміло, що можуть піти на загострення чи розширення конфлікту. То тепер влаштували нам друге Придністров’я (регіон Молдови, окупований Росією під виглядом невизнаної республіки. Gazeta.ua). Тепер у нас буде невеликий анклав, де будуть постійно російські війська. Проблема, що вони його в потрібний для себе момент можуть перетворити в другу Південну Осетію (грузинський регіон, окупований Росією, і визнаний Москвою як незалежна країна після війни 2008 року. Gazeta.ua). Як ми чули вчора на засіданні Ради національної безпеки Росії від їх глави МВС Володимира Колокольцева вони хочуть повернути “історичні та культурні кордони донецького народу”. Невідомо, що це таке і де вони проходять. Тож можуть цю ситуацію розвернути як привід для нападу на Україну.
Постійна присутність військ Росії в так званих ЛДНР їх можливість постійно тримати нас у напрузі
Наразі наче йдуть розмови про визнання цих “республік” у кордонах фактичної лінії розмежування. Тобто третини Луганської і Донецької областей. Проте в будь-який момент, коли Росія відчує себе в силі та в праві, може запустити знову шарманку “про історичні кордони”. Так мають можливість постійно тримати нас у напрузі.
Посольство США в Україні заявило, що дії Росії щодо України нагадують сценарій, який Москва реалізовувала щодо Грузії у 2008 році. Водночас нагнітання пропаганди, активізація боїв на лінії зіткнення, щоденна загибель одного-двох українських солдатів, евакуація населення в ОРДЛО все це дуже схоже. Але визнання тоді було після війни, а тепер перед?
Фактично, так. Тоді Росія діяла значно агресивніше, а світ звертав менше уваги на їх дії. Між обстрілом і зайняттям Цхінвалі грузинами (столиця так званої Південної Осетії. Gazeta.ua) і масовим вторгненням росіян в Грузію минуло менше доби. Зараз бачимо розмазування на більше, ніж місяць. Нарощування російських військ і приводів до агресії, прискіпливу увагу світу, багатогодинні численні перемовини, відкрите засідання Радбезу Росії “в прямому ефірі”, яке записане й змонтований погано та заздалегідь. Очевидно, росіянам важливіша інформаційна складова, ніж реальна велика агресія.
Визнання для Росії – спосіб виходу з кризи, яку самі створили
Радше погоджуюся з колегами оптимістами, які кажуть, що визнання – це для Росії спосіб виходу з кризи, яку самі створили. Мається на увазі шантаж і вимоги до Заходу не приймати Україну і вивести війська НАТО зі Східної Європи.
Підтвердженням цього є навіть виступ Путіна. Він багато говорив “про історичні землі Росії”, замахнувся ледь не на ядерну війну проти нас із захопленням всієї України, бо ми – “помилка історії”. А в результаті – анексія 30 відсотків двох областей. Очевидно, спроба м’яко провести тактичний відступ. Але це не кінець, а перегрупування перед подальшою агресією.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російські окупанти гатять по всій лінії фронту. Знову маємо поранених
Кордони в межах Донецької і Луганської областей можуть стати постійним приводом для російської агресії?
Так. Це запобіжник від того, щоб Україна далі нормально розвивалася. Постійна наявність російських військ на нашій території, постійна примара війни – в таких умовах важко уявити, що банки, інвестори, авіаперевізники повернуться. А росіяни можуть тримати напруженість так довго, як забажають.
Тобто Україні потрібна потужна фінансова підтримка Заходу?
Навіть дуже. Нам треба показати, що наша держава спроможна виживати під таким тиском росіян. Що наша економіка може розвиватися в таких умовах. Що може показувати непогані результати. Окрім військової сили і дипломатичної підтримки, нам дуже важливо уникнути рецесії, сповільнення темпів розвитку. Тоді в нас будуть гарні аргументи, що іноземцям варто повертатися в Україну, повертати сюди свій капітал і бізнеси.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін мавпує Косовську трагедію. Залишилась розв’язка примус Києва до миру
Путін вимагає від Києва припинити бойові дії на Донбасі, а Росія вводить війська в так звані ЛДНР, затвердила угоди про спільну оборону з цими “республіками”, право використовувати їх військову інфраструктуру. Що це означає?
Типова російська виделка. З однієї сторони, якщо відчують себе в силі, то в будь-який момент знайдуть привід для загострення і військових дій. З іншої, нема більше як прикритися “шахтарями і трактористами”. Їх депутати в Думі заявили, що як тільки на лінії розмежування з’явиться російський прапор, то Донбасі настане мир. Тобто прямого вторгнення не надто хочуть.
Бачимо сценарій, що не просто Путін “прийняв епохальне рішення і врятував народ Донбасу”. Але також тільки-но “руські богатирі з’явилися на лінії фронту, як там зразу стало тихо, бо українці злякалися”. Для пропагандистів це ідеальна картинка і феєричне завершення багатомісячної кризи. Така собі “історична перемога” і нове “повернення в рідну гавань”. Якщо вони вже досягли “такого успіху”, то, мабуть, не захочуть перебивати його значними санкціями.
Хоча Велика Британія чи не першою з західних країн назвала це вторгненням і ввела санкції проти п’яти провідних російських банків і трьох російських олігархів. Про це заявив прем’єр Борис Джонсон.
Тобто Путін радше не створює приводів для масштабного наступу на Донбасі чи деінде, але відходить зі збереженням обличчя?
Не бачу причин говорити про масштабний наступ саме зараз, хоча такий розвиток подій завжди можливий
Не бачу причин говорити про масштабний наступ саме зараз. Хоча такий розвиток подій завжди можливий. Росіяни залишають для себе таку можливість як певний козир у рукаві.
Реакція президента Джо Байдена була скромною – заборона американцям вести діяльність в так званих ЛДНР, якої й так немає. Америка чекає на подальші російські кроки, щоб не викладати завчасно карти на стіл?
Саме так, але очікую, що реакція на позицію Байдена буде дуже неоднозначно в американському політикумі. Уже знаємо, що республіканці за це його точно критикуватимуть. Для тих політиків Республіканської партії, які постійно подають законопроекти на підтримку України в Конгресі – це 100% вторгнення. Вони кажуть, що Америка вже має вводити потужні санкції. Що Путіна слід негайно зупиняти. Порівняно з британцями, американці зараз дуже м’яко зреагували.
Сподіваюся, подальша реакція Штатів буде куди більш жорсткою і однозначною. Їх внутрішньополітична ситуація складається так, що Байдена будуть схиляти до жорсткішої реакції. Тим паче, у них в листопаді довибори до Конгресу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Кадирівці” та провокації – СБУ опублікувала розмови бойовиків
ЄС наразі теж не готовий запроваджувати жорсткі санкції. Чому така скромна реакція?
Тут теж приблизно позиція, яку маємо в США неготовність одразу викидати всі карти на стіл. Крім цього, в Євросоюзі різні погляди зібрані в єдино. Маємо країни Балтії і Польщу, які подали резолюції, що це пряме вторгнення та потрібні відповідні санкції. Запровадити усе, що є в арсеналі. Канцлер Німеччини Олаф Шольц навіть заявив про зупинку сертифікації газопроводу “Північний потік-2”. З іншої сторони, маємо Францію, яка головує в Раді ЄС, і яка засудила крок Путіна, проте помірковано. Чи Угорщина, яка взагалі мовчить. Тож все, що робить ЄС, це компроміс між введенням всього арсеналу і нульовою реакцією.
Росія розвиває ситуацію миттєво, тому було б добре Євросоюзу мати готові рішення, щоб був один підпис і всі відповідні санкції готові
Також ЄС – велика бюрократична і малоповоротка структура. Хотів би побажати партнерам з Європи, щоб зрозуміли, що Росія розвиває ситуацію миттєво, протягом декількох годин. Тому було б добре мати готові рішення, провести всі процедури заздалегідь, щоб був один підпис і всі відповідні санкції готові.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Угорщина і ще дві країни ЄС не підтримали жорсткіші санкції проти РФ
Зате в Євросоюзі ухвалили рішення про розгортання в Україні небойової військово-тренувальної місії ЄС. Що це змінює?
Над цією ідеєю наше МЗС із партнерами в Європі працювали давно. У минулому році Євросоюз прийняв концепцію “глобальної Європи”, тобто розширення впливу ЄС в третіх країнах. Зокрема, “Східного партнерства”.
ЄС хотів би відігравати більшу роль в світі. Зокрема, в Україні. Тут також велику роль зіграли особисті амбіції президента Франції Еммануеля Макрона і його бажання вдруге обратися на пост президента в квітні.
Що це нам загалом дає? Окрім зрозумілих речей, як то тренування військ і посилення обороноздатності, майже постійна присутність іноземних військ на нашій території запобіжник проти агресії Росії. Для Москви, попри всю її бундючну риторику, іноземні війська – це таки стримуючий фактор. Мало вірогідно, що Росія почне бомбардувати військовий об’єкт, знаючи що там європейські чи американські солдати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бойовики стріляють з “Градів” по Луганській ТЕС
Які зараз найбільш вірогідні наступні кроки Росії?
Поки що їм потрібно проаналізувати усе, що відбулося. Сталося багато нових фактів, настала нова реальність. Тепер у них нові формати залякування, нові варіанти для агресії. Росіяни здобули певні успіхи і їх потрібно закріпити.
Найбільш м’який сценарій заженуть в псевдореспубліки контингент своїх військ. Зобразять “перемир’я” і почнуть вживатися в новій реальності. Як сказав на засіданні заступник голови російського Радбезу Дмитро Медвєдєв “нам буде складно, але це теж забудеться”. Тобто сподіваються, що визнали “республіки”, залишать там війська, закріплять такий статус, і за певний час санкції почнуть потроху спадати. Паралельно буде новий переговорний процес, який буде відволікати увагу від того, що зробили з ЛДНР.
Більш жорсткий варіант, який не можемо відкидати – росіяни будуть на лінії розмежування, вчинять провокацію, щоб захопити всю територію Донецької і Луганської областей. Цієї загрози не слід скидати з рахунків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рада федерацій дозволила Путіну використовувати російську армію у так званих ЛДНР
Визнання псевдореспублік сталося, бо Путін не домігся шантажем від Заходу жодних поступок?
Так, вони бачать, що НАТО не поступиться базовими принципами. Не вдалося залякати Київ, внести паніку і сум’яття в українське суспільство. Захід і українці відреагували не так, як вони очікували.
Також бачать, що затягується питання з Білоруссю, де 27 лютого має відбутися референдум щодо так званої “конституційної реформи” імені Олександра Лукашенка. Вона має наблизити їх до “союзної держави”. Це одна з причин, чому російські війська залишаються там до кінця місяця.
Росія не досягла жодної з бажаних цілей поступок від НАТО, США, Києва
Росія не досягла жодної зі своїх бажаних цілей поступок від НАТО і США, від Києва щодо Мінських угод. Але Путіну треба було пояснити, чому вони зараз послабили свою активність, не виказуючи, що відступили перед непохитністю у Заходу і Києва. Тримати весь “Західний військовий округ” РФ цілу зиму в полі – затратно щодо ресурсів і важко морально для солдат. Знаємо, вони там пиячать, сплять на підлогах. Це не додає їм мотивації. Вони потрохи почати зменшувати напругу, не виказуючи відступу. Також їм слід було показати проміжний успіх, і Путін показав.
Чи адекватна реакція української влади, зокрема Володимира Зеленського?
Мені видалася не зовсім адекватною. Доволі оперативно відбулося засідання РНБО. Але виглядає, що не було стратегії. Невже не розглядали можливості, що Путін може визнати так звані ЛДНР? Невже не було планів реакції, варіантів заяв, покрокового плану, підготовки економіки до нових умов. Якщо не було, то погано. Якщо було, чому не було відповідної інформаційної стратегії? Чому секретар РНБО Олексій Данілов виходив і казав, що це скаже президент. А потім виходить президент і каже непогану промову, що ми нічого не віддамо, і не будемо провокувати, але не відповідає на слова Данілова. Президент не вийшов до журналістів, що теж не зовсім те, чого очікує суспільство. Складно оцінювати реакцію, яку вони максимально приховували. А те, що показали, було таке собі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Мінськ вже знищений. Є загроза повноцінної війни” Борислав Береза
Зеленський у зверненні казав, що готовий говорити з Путіним. Що мається на увазі, й про що говорити?
Зеленський постійно каже, що готовий говорити з Путіним
Зеленський постійно каже, що готовий говорити з Путіним. Це стало його зовнішньополітичним паттерном. Ми завжди “за” переговори за будь-яких умов, готові говорити про політико-дипломатичне вирішення.
Усе зрозуміло, але повторювати все те саме під час загострення – не надто хороша стратегія. Варто було б щось додати. Наприклад, “Я готовий говорити з Путіним про виведення російських військ з України”. Або “Я готовий говорити про те, щоб він переглянув рішення про визнання ЛДНР”. Так, усі знають, що це нереально досягти. Але, з точки зору наративів, це було б правильніше.
Чи варто було б вводити воєнний стан в Донецькій і Луганській областях?
Складно сказати, бо є плюси і мінуси. Але те, що чув від військових колег, то з політичної точки зору, правильно не вводити. Бо нам не потрібно зараз робити з себе наполеонів, махати шаблею. Натомість краще показати, що тримаємо оборону, готові до будь-якого розвитку подій, що склалася жахлива ситуація, але знаємо, що слід робити. А воєнний стан – така екстраординарна реакція. Краще продовжувати наратив, який веде Зеленський – показувати стратегічний та виважений підхід.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Білорусь підтримала визнання Росією так званих ЛДНР
Чи має Україна розірвати дипломатичні відносини з Росією?
Путін, російська верхівка, Росія і росіяни не визнають наше право на існування як окремої держави і нації
Багато-хто закликає, врешті-решт, розірвати відносини з Росією та працювати в новій реальності. Із цим важко не погодитися. Тут навіть не питання визнання ЛДНР, хоча воно першочергове. А в тому що, Путін, а отже російська верхівка, а отже Росія, в цілому, і росіяни як народ не визнають наше право на існування як окремої держави і нації. Це те, що колись казала видатна ізраїльська прем’єрка, киянка Голда Маїр “Як можна вести перемовини з тими, хто хоче вас знищити?”.
Як мінімум нам треба це питання про розрив відносин озвучити, обговорити в українському суспільстві. Воно має багато наслідків, плюсів і мінусів. Важливе для нашого сприйняття Росії і його слід чіткого проартикулювати. Хто в нас сторона конфлікту? Хто винуватий? Нам слід чітко вказати на Росію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін заявив, що Росія визнала так звані ЛДНР по кордонах областей
Який у нас має бути план “A”, “Б” на випадок подальших дій Росії?
Очевидно, у військових є план “А” і “Б”. Це мене заспокоює. Вони знають, що робити.
Для мене показовою була ситуація минулого року, коли було розведення військ, і протягом півтора години наші змогли підтягнути резерви з дальньої лінії. Із військової точки зору, у нас є опрацьовані варіанти. Це головне.
Найбільша проблема повітря, авіація. Але в міру можливостей теж починаємо закривати цю прогалину. Навіть тими ж ракетами Stainger, які здатні збивати літаки на невеликій висоті.
Щодо політичної частини, інформаційної політики, то поки що не бачимо такої вдалої і оперативної роботи. Питання вирішують в поточному режимі. Атмосфера, в якій це відбувається, не додає певності. Повідомлення створюють на ходу. Це не те, що нам треба в час загострення війни. Нам потрібна спланована політична й інформаційно стратегії, відповідна спланована дипломатична стратегія. Щоб знати, що робимо ми, чого хочемо від союзників. Наразі це все трохи зависло в повітрі. Але зберігаємо спокій та допомагаємо української армії. Так і переможемо.