25 жовтня 1993-го у Києві померла акторка Марія Капніст. Жінка прожила 79 років – 20 із них провела в таборах Росії.
Її справжнє ім’я Марієтта Капніст-Сірко, народилая у сім’ї графа Ростислава Капніста та правнучки Івана Сірка Анастасії Байдак. Була найменшою із 5 дітей. Жили в Судаку, де Капністи мали родинний маєток.
1921-го батька Марії розстріляли комуністи за те, що він мав титул. Для сім’ї настали скрутні часи: через голод вони мололи виноградні кісточки, міняли на золото жир дельфіна. Згодом старший брат дівчини потрапив у табір і Марії з матір’ю довелося тікати від влади. Тоді їм допомогли кримські татари, надали притулок, переодягли у національний одяг.
У 16 років Марія знову потрапила до Ленінграду, там вступила до театрального інституту. Проте невдовзі виключили за дворянське походження та заборонили жити в місті. Капніст почала мандрувати: працювала бухгалтером у Києві, потім у Батумі.
1941-го Марію Ростиславівну репресували за антирадянську пропаганду й агітацію, ув’язнили на 8 років. Термін вона відбувала у виправно-трудових таборах Тайшет, Джезказган, Караганда. Щоб зламати графиню, їй не давали їжі, щоночі влаштовували допити: засліпляли яскравою лампою, кидали у крижану ванну, стригли волосся, били об стіл обличчям, змушували до сексуального рабства.
Якось Марія вдарила по обличчю начальника табору. Щоб помститися, її кинули у чоловічий барак до карних злочинців. Красуня Марія різко змінилася: беззуба, з обскубленим волоссям, а у шкіру в’їлася вугільна пилюка.
У таборі жінка познайомилася з польським шляхтичем Яном Волконським. Згодом народила від нього доньку Раду. Дівчинка ходила до дитячого садочка. Капніст уже рахувала дні до звільнення, але побачила, як вихователька б’є Раду і накинулася на неї. За це Марії дали ще 10 років, а Раду відправили до дитячого будинку. Згодом дівчинка відмовилася визнавати Капніст матір’ю, звинуватила її у своїх бідах.
Після звільнення з таборів Марія жила в Києві. Зовсім не мала грошей, на роботу не брали. Жінка жебракувала, спала на вокзалах, у телефонних будках. Якось вона стояла у фуфайці біля кас кінотеатру, до неї підійшов молодий режисер Юрій Лисенко і повів на знімальний майданчик картини “Таврія”. Так почалася кар’єра Марії Капніст, вона знялася у 120 фільмах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шотландську королеву ув’язнили на 20 років за вбивство чоловіка
Жінка згадувала, що допомогти витримати усі випробування в житті їй допомагала сила духу та віра в Бога. Колись у неї стріляли 6 разів і жодна із куль не потрапили у ціль. Це Марія називає справжнім дивом.
У жовтні 1993-го у Києві жінку збила машина. Вона потрапила до лікарні, там дуже застудилася. Через кілька днів померла від ускладнень. Поховали Марію в родовому маєтку графів Капністів у селі Велика Обухівка Миргородського району Полтавської області.
24 квітня 1791-го до Берліна з Полтави прибув поет і драматург Василь Капніст. Він таємно зустрівся з кабінет-міністром графом Герцбергом, повіреним прусського короля Фрідріха Вільгельма II. При зустрічі він розповів про країну козаків, позбавлених своїх привілеїв, про те, що країна ця перетворена на російську провінцію, полки її служать царям, а народ гине від рук тиранів, найлютіший серед яких Потьомкін.