“Саджала сина у візочок і ходила пропонувати сумки в магазини на реалізацію”

Головна Сторінка » “Саджала сина у візочок і ходила пропонувати сумки в магазини на реалізацію”

На виготовлення одного замовлення йде два-чотири дні

З дитинства мріяла бути дизайнером, але після школи вступила на кафедру хімії педуніверситету. Коли була в декретній відпустці зі старшим сином, зрозуміла, що хочу йти за мрією. Для мене завжди було проблемою знайти для себе сумку. Як і кожній жінці, хочеться, щоб такої не було ні в кого. Стартовим капіталом були 100 євро і бажання створювати ексклюзивні речі. Чоловік підтримав.

Коли я тільки починала, мене ніхто не знав. Робіт було багато, а замовлень не дуже. Грошей не було, тому я саджала синочка у візочок, брала свої сумки й ходила пропонувати їх у магазини на реалізацію. Потім були ярмарки, виставки, базари, продаж просто неба. Мала велике бажання створювати щось прекрасне, тому працювала ще більше. Вірила: в мене все вийде.

Мої перші роботи відрізняються від того, що створюю нині. Ціную цей непростий шлях, бо саме він зробив мене майстром, яким я є сьогодні.

Протягом дев’яти років створюю плетені гачком сумки з атласних стрічок. У світі мало майстрів працює з цим матеріалом. А для мене він ідеальний у роботі. Сумки добре носяться, тримають форму, мають величезну палітру кольорів. Унікальність іще в тому, що використовую простоту форм, естетичний дизайн та високоякісні матеріали, приділяю багато уваги кожній деталі, тому вироби в мене функціональні та довговічні. Люблю експериментувати з кольорами та дизайном.

Також в асортимент додалися сумки із джгута, рафії та поліефірного шнура. Ці матеріали не тільки довговічні та зручні, але й натуральні.

На виготовлення одного замовлення йде два-чотири дні залежно від розміру та складності моделі. Мій найпродуктивніший час це ранок: прокидаюся о 5-й, заварюю каву й у спокої починаю працювати. Діти ще сплять, ніхто не відвертає увагу.

Серед моїх замовників люди різних професій лікарі, вчителі, моделі, політичні діячі, телеведучі, юристи. Нещодавно жінка попросила виготовити дві сумки. Коли записувала деталі, звернула увагу на прі­звище та ім’я, зайшла на її сторінку в соціальній мережі, а то відома українська телеведуча. З дитинства пам’ятаю її у випусках новин. Отримала від неї теплий відгук.

Мої сумки є в 45 країнах світу. Найбільше в Польщі, Канаді, США, Великій Британії, Чехії, Італії, Франції, Німеччині та Швейцарії. Вартість стартує від 1300 гривень. Якщо хочеш отримати гарну річ, що буде довго тішити замовника, то потрібно обирати якісні матеріали. А вони коштують недешево, а ще весь час ростуть у ціні.

Мої сумки не люблять пилу, їх слід зберігати в пакеті чи коробці, уникати дощу та снігу. Не бажано прати в машинці, навіть на делікатному режимі. Бо вироби втратять форму й колір. Перуть вручну в теплій воді, використовують легкий мильний розчин або дитячий порошок. Для свіжого аромату під час полоскання у воду можна додати крапельку ефірної олії. Щодо виробів із рафії, то їх краще чистити м’якою губкою.

Не женуся за модою, бо вона, судячи з останніх фешнпоказів, нині рухається трішки не туди. Легко придумати й виготовити сумку, яка вразить усіх, але не красою і витонченістю, а безглуздістю. Намагаюся створювати моделі сумок, які будуть, як маленька чорна сукня, весь час користуватися попитом.

Перші три тижні повномасштабної війни я плакала й майже не спала. Потім зрозуміла: якщо не почну працювати, з’їду з глузду. Удома були запаси матеріалів. Мене не зупиняло, що оголосили світлове маскування, вночі я зашторювала наглухо вікна і працювала над новими моделями. Саме серія “Жакард” сумки з оберегами народжена на початку війни. Синьо-жовті мотиви стали моєю візитівкою. Ці сумки так сподобалися жінкам, що я почала записувати майстеркласи, а замовлення були з багатьох країн. Поступово налагодилося доставляння матеріалів.

Пригадую замовницю з Канади. Замовила сумку “Маківка”. У Канаду посилка йшла майже місяць. А потім жінка надіслала фото сумки й марок, які вона зняла з посилки, зі словами: “Щойно від вас отримала клаптик українського серця і душі”.

Найбільше мрію, щоб закінчилася війна і настав мир, щоб усі дочекалися рідних живими та цілими. Щодо творчості, то бажаю зареєструвати й розвивати свій бренд, щоб він став упізнаваним у світі. Звісно, хотіла б відкрити шоурум чи творчий хаб. Але, коли ти і плетеш, і підкладки шиєш, і замовлення приймаєш та відправляєш, рахуєш та купуєш матеріали, а ще ти мама двох дітей та дружина, це важко втілити. Проте, коли людина зробила своє захоп­лення професією, тоді і праця в радість.