Нова коаліція та збільшення військової допомоги не компенсують втрату інтересу США до війни Росії в Україні. Але це може бути тонкою грою Вашингтона, котра на користь нашій країні. У чому інтрига, з’ясовувала Gazeta.ua.
Поточний рік стане рекордним за обсягами військової допомоги Україні, повідомив міністр оборони України Рустем Умєров за підсумками “Рамштайну”, що був 11 квітня. Але – акцент буде зроблено на розвитку українського ВПК, щоб наша країна сама забезпечувала себе усім необхідним для перемоги.
“Сьогодні ми показали колегам, що Україна вкладає достатньо грошей – понад 50 мільярдів доларів щороку. Ми досягли домовленостей і зараз уже будемо переходити в операційну площину, яким чином ці підприємства працюватимуть в Україні,” – пояснив міністр.
Обсяг партнерської допомоги підтвердив міністр оборони Великої Британії Джон Гілі: загальна сума обіцяного складає $23,9 млрд. Британці гарантують £4,5 млрд, що є рекордним рівнем за всю історію. Від Німеччини, за словами Бориса Пісторіуса, Україна отримає цьогоріч 7 млрд, що теж є найбільшою за обсягами допомогою з Берліну від 2022 року.
“Це точно матиме вплив на полі бою вже цього року”, – наголосив виконуючий обов’язки міністра оборони Борис Пісторіус.
Миру не буде?
Водночас Пісторіус заявив: хоч партнери і надалі підтримуватимуть нашу країну, “мир в Україні видається недосяжним і найближчому майбутньому”. На чому ґрунтується такий прогноз – не конкретизував. Натомість повідомив, що від Німеччини українцям слід очікувати системи ППО не варто, бо ФРН очікує поставок, котрі будуть аж у 2027 році.
Така двоїстість стає зрозумілою, якщо звернути увагу на свіжий пост президента США якраз під завісу засідання “Рамштайну”, до котрої, як підтвердив Рустем Умєров, Піт Хегсет усе ж таки долучався онлайн.
Господар Білого дому написав: Росія має “почати діяти” для завершення війни. На його думку, бойові дії на території України не мають сенсу, бо “гинуть тисячі людей”.
Що має сенс
Майже одночасно із засіданням “Рамштайну” у штаб-квартирі НАТО у Брюсселі спецпредставник президента США по Близькому Сходу і глава переговорної групи по Україні Стів Віткофф прибув до Санкт-Петербурга з неоголошеним візитом. Його прийняв спецпредставник президента РФ по інвестиціях Кирило Дмитрієв. Подробиці про цю розмову невідомі, та після неї Віткофф зміг побачитися з Путіним, хоча зі старту, як запевняє речник диктатора Дмитро Пєсков, їхня зустріч не була передбачена.
Він же спростував зв’язок між консультаціями у Стамбулі 10 квітня і візитом Віткоффа до Росії 11 квітня та порадив “не чекати проривів”. Утім, не виключив обговорення зустрічі Трампа і Путіна.
Ще одна коаліція
Залишається відкритим питання, чи включена у цей процес Контактна група “Рамштайн”. Напередодні збиралися представники “Коаліції добровольців” суто по миротворчому контингенту на території України. Бажання надіслати своїх вояків виявили шість країн. Це, звісно, краще, ніж дві. Але сам факт появи дублюючої структури до “Рамштайну” свідчить про зниження ефективності Контактної групи, зав’язаної на глибокій участі США. Якщо Вашингтон втрачає інтерес до “Рамштайну”, то чи є сенс у Контактній групі у такому вигляді?
З “Коаліції добровольців” почалося тестування альтернативних форматів, котрі – що важливо – не передбачають обов’язкової участі США. Як показало засідання 11 квітня, і цього виявилося недостатньо, адже у Брюсселі була створена ще одна коаліція – по радіоелектронній боротьбі (РЕБ).
Про неї оголосив Рустем Умєров. До коаліції увійшли 11 держав, нова структура має на меті централізувати закупівлю обладнання, навчання фахівців і розробку доктрин і політик щодо РЕБ.
Зараз існує ще вісім коаліцій підтримки України. Наприклад, Коаліція дронів, створена у 2024 році, опікується постачанням БпЛА до нашої країни. До слова, 11 квітня до неї приєдналася Норвегія. Тож до дронової коаліції входять вже 18 країн.
Рустем Умєров оголосив про намір провести зустрічі у форматі усіх цих коаліцій, щоб скоординувати зусилля. І це логічно, оскільки у країн ЄС є різні думки, позиції, навіть у дрібних деталях по підтримці України. Тому зручніше діяти у форматі кількох коаліцій без видимого центру управління. Жорстка вертикаль була виправдана за участі США – нині від неї можна відмовитися.
Хто чого бажав
На засіданні “Рамштайну” 11 березня головували міністри оборони Німеччини та Великої Британії. На подив, коментарі головної євродипломатки Каї Каллас про миротворчий контингент викликали роздратування у Джона Гілі. Інститути ЄС і персонально Кая Каллас не беруть участі у процесі планування відправки військ до України, уточнив він. Іншими словами, Британія зробила заявку на лідерство у “Рамштайні”, проти чого Німеччина, здається, на даному етапі не заперечує. До слова, якраз цими днями у Львові перебував принц Гаррі і не виключено, що у контексті підготовки візиту британського монарха до України.
Виступаючи на “Рамштайні”, президент Володимир Зеленський акцентував увагу на засобах та на системах ППО, а також на чітких гарантіях безпеки. “Працюємо над гарантіями”, – повідомив голова Офіса президента України Андрій Єрмак. За його словами, треба також говорити про повне припинення вогню з чітким моніторингом його дотримання а 13 днів цілком достатньо, щоби зрозуміти, чи працює “режим тиші”.
Які мотиви участі у “Рамштайні” США – сказати важко, бо поки невідомо, що саме сказав Піт Хегсет. Рустем Умєров повідомив, що зауваження були конкретними, факт участі та виступу Хегсета свідчить про продовження американської підтримки України.
Хитрі ходи
У підсумку, засідання “Рамштайну” нагадує ковдру із клаптиків: щось домовилися там – щось проговорили тут. Але є цікава деталь: партнери обмінялися думками про спільні дії у разі нападу Росії на інші країни. Оскільки саміт “Рамштайну” символічно проходив у штаб-квартирі НАТО, а генсек Альянсу Марк Рютте раніше назвав РФ однією із загроз, можна очікувати, що “Рамштайн”, вісім коаліцій і НАТО утворять рухливу і водночас масштабну структуру, котра зможе оперативно реагувати на безпекові виклики. І Україна у цій структурі відіграватиме важливу роль, бо наша країна уже безумовно включена у систему спільної євробезпеки.
Тому тьмяне, на перший погляд, засідання “Рамштайну” цілком може бути точкою розгортання нової багатоскладової структури. Причому – під безпосереднім управлінням США. Вашингтону вигідно, якщо Європа озброїться, і не лише через замовлення для американських заводів ВПК. Дональду Трампу треба чимось “бити” аргументи Путіна на зустрічі, якщо така відбудеться.
З одного боку – можна приспати пильність чинного господаря Кремля: мовляв, ми вмиваємо руки, розбирайтеся з Україною у Європі як хочете.
З іншого можна мати міцну оборону ЄС та Британії, здатну у будь-який момент дати відсіч Росії. Навряд чи без міцного європейського “тилу” чинний президент США почав би переговори з Путіним. На користь цього – вимоги Трампа до країн НАТО швидко збільшити видатки на оборону.