4 лютого в київському артклубі “Теплий Ламповий” виступить гурт “Борщ”. 20 років тому його створили Юрій Здоренко й Олександр Піпа, колишні учасники “Воплів Відоплясова”
У той час мої дурнуваті творчі ідеї та пропозиції вже не пасували ВВ, розповідає бас-гітарист “Борщу” 55-річний Олександр Піпа. Довелося шукати нові шляхи музичної самореалізації.
Набридли кулінарні жарти й каламбури довкола назви нашого гурту. Хоча самі нарвалися. Спочатку хотіли назватися “ПіЗдоКор”. Це від перших складів прізвищ учасників. Мого, Юрка Здоренка й барабанщика Вітольда Корженка. Ми сусіди по житломасиву Академмістечко. Часто бачимося не лише на репетиційній базі, а й на вулиці. Я тоді придбав перший комп’ютер, вивчав програми для створення музики. В результаті з’явилося багато треків-напівфабрикатів. Деякі з них вийшли у вигляді електронного мініальбому в жанрі такої собі веселої дурні. Здоренко підбивав робити щось разом у тому ж дусі. Я тоді слухав американський індастріал Ministry та The Jesus Lizard. Юрку подобалася комерційна важка музика Rammstein, The Offspring. У нас завжди були різні смаки й водночас повне музичне взаєморозуміння. На єдності та боротьбі протилежностей наш творчий тандем і базувався.
Перший сингл Borshch ми записали під електронні ударні. Потім випадково зустріли Вітольда й вирішили зробити повноцінну групу.
Назву “Борщ” затвердили, бо класне, містке, драйвове й панківське слово. Якось на одному американському музичному форумі хтось під нашим відео написав, що це одна з найкрутіших назв групи. До речі, “борщ” чи не єдине слово українського походження, що є в англійській мові.
Я в юності фанатів від Queen 1970-х і безуспішно намагався підсадити на них Юру Здоренка. Врешті він на них сам підсів, але вже наприкінці 1980 років. Скінчилося це тим, що в “Борщі” ми записали кавер на їхню Mustapha з альбому Jazz. А на концертах іноді ще паплюжили Death on Two Legs, I Want to Break Free та In the Lap of the Gods.
На нашій репетиційній базі в Академмістечку ми якось познайомилися з гуртом DVS з англійського Лідса. Майже одразу вирішили записати двомовний кавер на Slade. Теж завжди любили цю групу. Колись я летів із ними одним літаком на Таврійські ігри, вдалося поспілкуватися. Щоправда, недовго, бо я на радощах сильно напився.
Це за совка художнє пияцтво було однією з форм культурного протесту. Я, наприклад, ходив із пляшкою горілки в нагрудній кишені до мавзолею Леніна. Як і всіх нормальних людей, мене теж забирали у витверезник, навіть у Польщі. Коли відчув, що бухло вже якось не так діє на мене, почав вживати менше.
Жодної документально-автобіографічної пісні про пияцтво в нас немає. “П’яна свиня” інерційне втілення старих звичок у поєднанні з ностальгічними карикатурами з журналу “Перець”.
Живемо у прекрасний час. Нарешті музиканти позабивали на стилі та грають, що кому заманеться. Єдине, щоб заробляти музикою на життя, треба грати щось всеохопне чи бути генієм. А от 2000-ні в цьому плані були дивні. Сильно чомусь культивували чистоту стилів. Ми нікуди не вписувалися для попсарів були панками, для панків металістами, а для металістів попсарями. Тож мало які фестивалі нас запрошували.
Маємо сім п’ятниць на тижні, тому обіцянок про новий матеріал краще з нас не витягати. Якщо раптом постукають нові пісні запишемо. А як довго не стукатимуть, то буде випуск концертного альбому, бо більшість старих пісень зараз звучать у нашому виконанні радикально краще.
4 лютого
Концерт гурту “Борщ”. Спеціальні гості: Doctor Gomez
19:00, Київ, артклуб “Теплий Ламповий”, вул. Омеляновича-Павленка, 4/6