Нині менше людей прибуває з навчальних центрів
У квітні 2014-го поїхав на заробітки у Фінляндію. За кілька місяців зрозумів: треба повертатися додому, бо на Донбасі починалися серйозні заворушення. У кімнаті нас мешкало шість чоловіків. Усі підійшли до роботодавця і сказали: хочемо повернутися раніше. Відпустив без питань. Розрахував і навіть дав грошей зверху. Бо кожен фінн із 1939 року пам’ятає, що таке Росія.
Водій, який забирав нас із Фінляндії та віз до Санкт-Петербурга, говорив: “А що я? Що Вова скаже, те й робитимемо”.
На початку 2014-го троюрідний брат Сергій був старшим помічником на кораблі Чорноморського флоту. Коли почалася війна, родичі запитували: “Саша стрілятиме в Сергія?” Мама відповіла їм жорстко. З того часу не спілкуємося. Росіян для мене не існує. Для мене це не люди.
В АТО потрапив уже тоді, коли фронт стабілізувався, була чітка його лінія. Знали, де стоїть ворог, яка відстань до нього. Не було дронів, сиділи спостерігачі. Працювала виключно артилерія.
В 20152017 роках припускав, що ворог накопичить сили й посуне в Україну так, як це сталося 24 лютого 2022-го. Але з 2018 року такі думки відпустили. Пішла рутина. Приїхали в зону АТО, відбули дев’ять місяців, потім три на злагодженні. Скажу більше: навіть 23 лютого 2022-го, перебуваючи в Олешківських пісках на Херсонщині, не вірив у вторгнення. Наступного ранку прокинувся від вибухів. Мешкали в наметах. Біля мене був побратим. Перевертається на ліжку й каже: “Задовбали ті артилеристи, не дають поспати”. Подумав, що навчання. Виходжу з намету в туалет. Гортаю соцмережі й очі на лоба.
Прийшов командир батальйону й повідомив: “Антонівський міст уже не наш, там закріпився ворог”. Вирішили прориватися боєм. Мені довелося робити це на бойовій розвідувально-дозорній машині. Вдалося. Допомогли танкісти 59 бригади.
Вдалося зберегти державу, й люди зрозуміли, що таке бути справжніми українцями
Сержант зобов’язаний бути фахівцем у спілкуванні. Будь-які моменти, що тривожать бійця, треба обговорювати. Мій принцип: немає проблем, які не можна вирішити. Якщо тобі кажуть: “Не піду, не хочу, не буду” береш і пояснюєш, чому це треба зробити. Почати розмову з віддалених речей, які не мають стосунку до служби.
Раніше було більше мотивованих людей. Нинішні остаточно не розуміють, із яким жорстоким ворогом ми маємо справу. Нині менше людей прибуває з навчальних центрів. Більше з тих, хто самовільно залишив частину. Вони професійніші, бо мають військовий досвід. 59 бригада брала людей не просто в піхоту, а враховуючи їхню спеціалізацію.
Війна асоціюється з хлопцями, які полягли в Зеленому Гаю на Херсонщині. 89 березня 2022 року. Вони розташовувались у школі, в яку російський літак запустив ракету. Я з бронегрупою перебував в іншому місці. Бачив, як літак заходить у пускову зону. Безсилля ти нічого не можеш зробити. Там були три хлопці, на яких покладав великі надії.
На похороні побратима був одного разу. Поїхав, бо відчував провину за його загибель. Я старший бронегрупи. Увечері приїжджаю до пацанів. Бачу: сидять і добре “вечеряють”. Покарав відправив на позицію. Усе зробили добре. Чотири доби і дві відбиті атаки ворога. І вже під час виходу “Бодька” повернувся назад, бо на позиції щось забув. Там його накрили. 27 років. Коли прощалися, мама запитала: “Чому ти його не вберіг?”
Херсон звільнили в листопаді 2022-го. Тоді був на навчаннях у Великій Британії. Так прикро стало історична подія, а я не брав у ній участі.
У Британії перебував півтора місяця. Працювали із шотландцями третій розвідувальний батальйон. Підготовка на найвищому рівні: ретельно все планують. Шотландські солдати говорили: “Ми готові воювати за Україну на передовій”. Але треба наказ, якого не було. Навіть коли російські ракети залетіли на територію Польщі члена НАТО.
10 років на війні. Хочу, щоб усе закінчилося. Але все одно залишуся в армії. 2016-го після закінчення контракту не продовжив його. Вісім місяців сидів удома й не міг себе знайти.
Хочу купити будиночок у Фінляндії
Програш у війні це Буча по всій території України. Проблема в тому, що більшість тиловиків думає: “Піду в армію і помру”. Це хибна позиція. Треба піти й вижити, допомогти державі та не дати ворогу просунутися далі.
На цей момент ми виграємо. Бо вдалося зберегти державу й люди зрозуміли, що таке бути справжніми українцями.
Мене змінила не війна, а дружина й донька. Маленька з’явилася на світ 17 травня 2023 року. Відтоді став обережнішим.
Свідомий, що можу загинути. Мав розмову з дружиною. Попросив про одне: розумію, що рік-два побуде сама, а далі їй все одно треба жити. “Знайди такого, сказав, щоб не ображав Олександрівну”.
Не живу одним днем. Маю плани. Хочу купити будиночок у Фінляндії. Невдовзі доньці має виповнитися 2 роки. Хочу взяти відпустку й поїхати відпочити із сім’єю. Пріоритет Шацькі озера. Далі село Черепашинці на Вінниччині. Кажуть, там гарно. Місцевість називають українськими Мальдивами.