З 18 травня в Україні запрацював новий закон про мобілізацію. Протягом 60 днів усі військовозобов’язані мають оновити дані в ТЦК, ЦНАПах або через мобільний додаток “Резерв +”.
У соціальних мережах люди пишуть, що після початку дії закону – на вулицях міст і сіл поменшало чоловіків. А голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім повідомив, що чоловіки почали звільнятися з робіт.
Як ставляться чоловіки з Києва, Полтави та Тернополя до нового закону – дізнавалися кореспонденти Gazeta.ua.
РОБОТИ НЕ ВОЮВАТИМУТЬ
До Шевченківського районного ТЦК у Києві після обіду сходяться чоловіки. Більшість записалися в електронну чергу, щоб не стояти годинами під військкоматом.
В очікуванні своєї черги кияни ховаються у затінку біля входу. Час від часу ходять на перекури до смітника неподалік. Деякі прийшли з дружинами.
32-річний Олександр востаннє оновлював дані у 2019 році, тоді ж проходив ВЛК, зізнається.
– Я працюю в автобусному парку. Оновив дані в електронному кабінеті й прийшла повістка в цей же час. Так співпало. Але я маю бронь. Зараз після оновлення закону мають її продовжити, – розповідає чоловік.
Олександр розповідає, що на його підприємстві заброньовані майже всі водії.
– Не знаю, чи новий закон допоможе з мобілізацією, – говорить. – Закон правильний і обмеження, які вводять – також. У нас в країні йде війна. Хотілося б, щоб вона якомога швидше закінчилася.
Із військкомату виходить чоловік із пакетом з документами. Зморшки біля очей видають втому.
48-річний Сергій живе на Київщині. На початку повномасштабної війни вступив до місцевої територіальної оборони. Після звільнення регіону від окупантів, місцевих чоловіків відпустили додому й сказали чекати дзвінка.
Краще піти добровільно й попасти в хороший підрозділ
Чоловіку не дзвонили, тому він вирішив після 18 травня піти в ЗСУ добровольцем. Звернувся до рекрутингового центру й зміг обрати підрозділ на власний розсуд, пояснює.
– Для третьої штурмової я вже старий, а туди беруть після складання нормативів. Фізично не потягну цю бригаду, – каже Сергій. – Обрана мною частина співпрацює з цим військкоматом, тому сюди і направили. Усе одно б поймали мене ТЦК. То краще піти добровільно й попасти в хороший підрозділ. Якщо залізти в інтернет, то видно, що між бригадами є різниця – у командирах, озброєнні, забезпеченні. Одним дають і Abrams, і автомати американські M16, і “Бредлі”. А інші – воюють зі зброєю 1960-1970-х років. А на підрозділ – один кулемет.
До вибору частини Сергій підійшов відповідально. Вивчив усю необхідну інформацію в інтернеті, переглянув відео і знайшов відгуки бійців про підрозділи. Чоловіка беруть на фронт водієм, але тільки після лікарської комісії дізнається, чи придатний для служби на передовій.
– На рахунок озброєння в моїй бригаді – пʼять балов, – додає він і жартівливо підморгує. – Але серед моїх знайомих багато тих, хто йти боїться. Я не засуджую, вони не хочуть покидати зону комфорту. Більшість не отріцають, що прийдеться йти воювати всім. Але поки не попались на очі ТЦК, самі йти не спішать. Великий відсоток людей готові воювати, але сидять, бо сидиться.
Війна триває, а роботи за нас воювати не будуть, сміється Сергій.
– Якщо зараз сюди рашка зайде, як у Вовчанськ, то у нас буде те саме. Вони ж там людей просто розстріляли, – каже доброволець. – Або поженуть, як бидло, на Польщу. Пошлють отрядами на міни. Тому краще піти воювати за своїх, щоб цього не сталося.
Новий закон, за словами Сергія, не вплине на проблему з мобілізацією. Усі оновлять дані й далі сидітимуть вдома.
– Я йти не боявся, але поки не знаю, що мене чекає там, – зізнається. – У військкоматі поставились з повагою. Але це ви ще не бачили, як до чоловіків відносяться на ВЛК. Воно тут неподалік. Туди вже звозять тих, кого зловили на вулиці. Забирають чоловіків, які в розшуку чи не прийшли за повісткою – і сразу на комісію. До кожного з них там приставляють поліцейського, щоб не втекли. За три години проходять ВЛК, яке я проходив три дні. По кілька чоловік за день привозять. Але не факт, що їх кудись відправлять на передову, бо таких багато. Іноді привозять алкашів або бомжів, так – для статистики.
СТРАШНО ЙТИ В ТЦК
Увечері 21 травня в центрі Полтави багато людей. Чоловіки розгулюють компаніями у напрямку чи не головної місцевої пам’ятки – “Білої бесідки”, з якої відкривається чарівний краєвид на монастир і більшу частину міста.
Про нові реалії мобілізації люди говорять коротко: оновлюватися будемо, але не зараз і тільки через “Резерв +”. Іти в ТЦК чоловіки побоюються.
– Чи не здається вам, що паніка стосовно військкоматів поширюється країною навмисно? – питаю в полтавця 28-річного Володимира. Із дівчиною Юлією вони п’ють каву навпроти головного універмагу міста – ЦУМу.
– Головою я розумію, що ролики із бусами і побиттями навмисно масштабуються росіянами у соцмережах. І йде панічна ланцюгова реакція, – відказує Володимир та запалює цигарку. – Але піти в ТЦК мені страшнувато. При цьому я готовий оновитися через додаток у телефоні. Не зараз, а коли він нормально запрацює і там можна буде сформувати електронний військовий квиток. Звичайний я десь давно посіяв. Тому цифрова версія буде ідеальним варіантом.
Чоловік широко посміхається на питання, чи готовий пройти після оновлення даних ВЛК та за необхідності поїхати у навчальний центр.
– Не знаю, – відказує. – Штурмовиком точно себе не бачу. Я шарю в комп’ютерах. То в теорії міг би займатися технічними роботами, дронами управляти.
Біля театру ім. Гоголя спиняється 41-річний Ігор. Бере напрокат самокат.
Ніякої агресії ні до мене, ні до моїх знайомих ніколи не було
– Я в Полтаві уже кілька разів з ТЦК стикався. Насправді – звичайні, нормальні люди. Якщо спілкуватися із ним ввічливо, то так само говоритимуть і з тобою. Ніякої агресії ні до мене, ні до моїх знайомих ніколи не було, – починає розмову. – Я маю відстрочку, бо утримую сам дитину. Але після 18 травня все рівно маю оновити дані. Зроблю це через додаток, але не зараз. Бо чув, що там ледь не кожному другому випадає графа “у розшуку”. То хай краще його дороблять і усунуть баги. І якщо людина реально у розшуку, то хай через цей додаток сплатить штраф, оновить дані і зніме з себе отаке клеймо. Не бачу жодної перешкоди аби цього не зробити.
– А в мене немає однозначної мислі щодо нового закону, – доєднується до розмови чоловік років 50, який проходив повз. – З одного боку – воювати комусь треба. А з іншого – репресивні методи не вихід. Ну не подіє таке в Україні. Тільки проти влади настроїть народ. Українців треба мотивувати, а не обмежувати. Тоді і толк буде. Лучше б замість отих марафонів – два роки крутили би інтерв’ю з військовими і просували б ідею служби у ЗСУ. А так наговорили про каву в Криму і кінець війни, а потім їм – люди винні!
ЗАХІД СТРАЖДАЄ
У центр Тернополя їду на таксі. У вихідний день дороги обласного центру майже пусті, невеликі затори є тільки перед світлофорами на вузьких вуличках. Мало і пішоходів. Люди стали боятися ТЦК, пояснює водій Володимир.
– Військкомат регулярно рейди проводить по місту: ходять вулицями, ставлять блокпости, – говорить таксист. Суне голову до лобового скла, щоб не пропустити “зелений”. – Чому захід страждає найбільше від такої мобілізації? Є ж он Київ, де багато людей.
Володимир не оновлював дані. У найближчі дні збирається піти у ЦНАП або зареєструвати електронний кабінет. Хоча у перші дні повномасштабної війни він вистояв довгу чергу у ТЦК – хотів служити у ЗСУ. Але тоді його відправили додому навіть не уточнивши дані та не взявши контакти.
Брата забрали у військо за пів року, згадує тернополянин.
– Зараз він каже мені: “Якби знав, що так буде, то не йшов би”, – веде далі. – Бо наче і війна йде, а кожен думає, як кошельок набити.
Сьогодні йти добровільно на фронт чоловік не збирається. Хіба відправлять примусово, іронічно посміхається.
– Ще почекаємо, – каже. – Є знайомі, що ховаються – із дому не виходять взагалі. У селах біда, пацанів немає. Батьки розповідали, що хлопчину одного забрали прямо серед поля – коли він корову випасав.
У ефективність закону про мобілізацію Володимир не вірить. Переконаний, що в Україні потрібно оголосити війну та залучати до армії абсолютно усіх.
– Зараз же це роблять вибірково, – хитає головою. – А так би пішли усі разом. Та нині виходить, що одні воюють, а іншим – можна не воювати. А тих, хто на “нулі” ще з грошима дурять.
Мобілізаційний закон збільшить кількість людей, які тікатимуть з України, додає Володимир.
По 7-8 чоловік ловлять щодня на Закарпатті, витягують із Тиси потопельників
– У мене ще один брат на границі служить. Розказує, що по 7-8 чоловік ловлять щодня на Закарпатті, витягують із Тиси потопельників. Тільки он учора шістьох затримали. Один був з розбитою головою: десь зі скелі упав.
Зупиняє авто на Театральній площі. Це – найпопулярніша локація для відпочинку серед містян. Тут багато ресторанів, кав’ярень, магазинів. Є парк відпочинку з фонтанами. Гармонійно у цю тернопільську картину вписуються балкони старих будинків, прикрашені квітами.
На площі, у порівнянні з іншими районами міста – людно й гамірно. Стоять дитячі ігрові автомати й атракціони. Біля одного з них стоїть високий чоловік, притримуючи однією рукою дитячий візок.
40-річний Ігор 18 травня поїхав оновлювати свої дані у Кременець, що неподалік. Прибув у ТЦК за місцем прописки.
– Враження двоякі, – усміхається й поглядом шукає доньку, яка бігає площею. – Вирішив оновитися у перший день дії нового закону. Боявся. Але до мене ставилися приязно, говорили на “Ви”. Питали, чого довго не приходив і не відновлював військовий квиток, якого в мене не було. Отаке відношення там до тих, хто приходить добровільно. Та бачив і людей, кого доставили силою. От до них ставлення набагато гірше. А вони ж сидять у паніці, лиця пониклі…
У Ігоря троє дітей. Тому має право на відстрочку. Попри це він не має впевненості, що його не заберуть.
– Понаслуховувався багато ж чого різного! Чув, що можуть даже силою запакувати і завезти… Такі ситуації у Тернополі є, – пояснює чоловік. – Моїх колег з роботи так забирали – жорстко. Тепер знайомі бояться виходити на вулиці.
– А як ви особисто ставитеся до закону про мобілізацію? – питаю.
– Не знаю, чого очікувати. Бо вже ж надто багато прав стало у ТЦК, – відказує. – Як наслідок – на цій же площі зараз насправді набагато менше людей, ніж раніше. Колись тут важко було пройти вільно.
Біля фонтану з дружиною та сином прогулюється чоловік у військовій формі. Імені не називає.
– У новому законі все чудово, правильно, – трохи шепелявить чоловік. – Якщо обʼєктивно, то так і повинна чинити держава. До чоловіків, які відкрито ухиляються від служби – ставимося негативно. Бо всі мотивовані закінчилися.
Чоловік воював на різних напрямках з початку великої війни: виконував завдання на Київщині, Харківщині, Херсонщині, Миколаївщині і Донеччині. Зараз проходить лікування. Після виписки – хоче повернутися на передову.
– Якщо знову Росія почне наступати, то буде нова хвиля добровольців, – розмірковує уголос дружина військового.
– Може і так, – відказує воїн. – Але для цього треба, щоб ворог стояв під Києвом. А цього вже не буде.
ГОТОВІ ОНОВИТИ ДАНІ
Вузькими вулицями ходять працівники ТЦК у супроводі поліції. Чоловіків зупиняють рідко. Однак цивільні бачачи патруль – змінюють напрямок руху, розходяться в сторони по дворах.
– Я виїхав з дружиною й донькою із Запорізької області. Тікали з окупації. Там у нас залишилося все. То чому зараз маю йти воювати? Хто тоді буде забезпечувати мою родину? – пояснює свій страх перед ТЦК 38-річний Сергій.
Родина винаймає квартиру в Тернополі. Сергій працює дистанційно, тому старається рідко виходити з дому. До сьогоднішнього дня працівників ТЦК на вулицях майже не бачив.
– А оце вийшов і йдуть, – показує на патруль. – Буду оновлювати дані в електронному кабінеті. Якщо потім викличуть, то доведеться йти… Але справедливості у цій мобілізації немає. Зрештою, якщо у мене не буде рук і ніг, то хто допоможе?
Більшість із наступних співрозмовників єдині в одному: країну захищати потрібно, але йти в ТЦК ніхто не хоче. Утім, люди висловлюють готовність оновити дані в додатку “Резерв +”.
– Буду пробувати через нього оновитися, хоча читав, що в програмі все зависло, – сміється таксист Юрій, який везе увечері по місту. – Маю статус “обмежено придатний” через проблеми зі спиною. Але тепер боюся, що визнають придатним. А якщо піду, то ж уже з кінцями…
Коли у Тернополі темнішає – життя починає вирувати: ресторани наповнюються людьми. Із літніх майданчиків закладів чути сміх та гучну музику. Це все триватиме майже до півночі – поки не почнеться комендантська година.