Культура фінансуватися не буде. Музею Голодомору не буде. Так заявив у одному з недавніх інтерв`ю голова профільного парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв. Знаєте, чим не рядовий “слуга народу” пояснив це? Навіть не заявою не першою, до речі, і не вперше відхиленою міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка про відставку. А тим, що надміру пильні громадські активісти, зі слів пана Потураєва, “висмикнули” із переліку з 53 серіалів, на створення яких Мінкульт виділив 400 млн бюджетних коштів, проєкт “СМТ Інгулець” вартістю 33,6 млн грн.
Повернуся до розбору цього кейсу пізніше. Бо він усе ж таки вирізняється на фоні загальної картини, без перебільшення, щоденних розбазарювань, а фактично розкрадень державних коштів. Ремонт проїжджої частини в центрі Києва, який паралізує рух, уже став притчею во язицех та ідеальним кейсом “закочування мільйонів у асфальт” у часи, коли люди віддають останнє на дрони. Величезні кошти не лише в Києві виділяються на ремонти стадіонів, перекладання каналізаційних труб та загалом проєкти з благоустрою (зазвичай це косметичний ремонт чогось) і навіть пересічний громадянин без належної освіти й повноважень, лише наділений хлопським розумом, прекрасно знає про завищені бюджети. Розкаже все про корупцію. Назве прізвища родичів, сватів та кумів, які розподіляють гроші між собою і збагачуються в той час, коли замість Міноборони потреби ЗСУ й добробатів закривають волонтери ось уже сімнадцять місяців.
Не згадаю іншої країни, в якій би, мов у Середні віки, вояків екіпірували й потім забезпечували всі миром, за позабюджетні кошти
У мирний час така погано прихована корупція обурювала тихо, бо була безальтернативною, вкоріненою й нездоланною. Воєнний час визначає подібні речі вже як мародерство. За що мала би бути відповідна стаття, затримання, розслідування, суд, вирок плюс стовідсоткове відшкодування збитків. Тобто або повернення прилиплих до кишень грошей назад у державну скарбницю, або перенаправлення на потреби ЗСУ. Бо справді, або я не знаю, або немає іншої країни, в якій би, мов у Середні віки, вояків екіпірували й потім забезпечували всі миром, за позабюджетні кошти. Хотів сказати хіба що годують пристойно, але й тут згадуються яйця по 17 грн за штуку.
Тим часом проблема значно глибша, ніж давайте визнаємо це! звичне для будь-якої війни тилове мародерство. Подібні процеси не раз описані в антивоєнній прозі, і з таких творів особливо запам`ятовуються сатиричні. Наприклад, “Пригоди бравого вояка Швейка” Ярослава Гашека, “Життя та неймовірні пригоди солдата Івана Чонкіна” Володимира Войновича чи “Пастка 22” Джозефа Геллера. До речі, один із персонажів останнього, полковий кухар Майло Мендермендер, заробив перший мільйон саме на постачанні яєць за завищеною в чотири рази ціною. Ось і скажіть тепер, що в Міноборони книжок не читають.
Але згадка про “пастку 22” має в контексті нинішнього розкрадання ширший, потворніший смисл. Хто не знає поясню, іншим нагадаю: йдеться про парадоксальну ситуацію, якої людина не може уникнути через суперечливість правил. У нашому випадку мова не про окрему людину, а про цілу воюючу країну.
Якщо в планах створення патріотичного контенту не буде комедій із російською прошивкою зупиниться фінансування всіх 53 проєктів. Серед яких є справді достойні
Повертаємося до слів Микити Потураєва і стежимо за руками. Якщо не буде (виділено мною А.К.) профінансоване створення комедії про двох ухилянтів від армії, одним із героїв якої є тричі судимий фаворит каналу “1+1” Олександр Поворознюк культура фінансуватися не буде. Все. Крапка. Ось коментар продюсера Юрія Горбунова: “Мультимедійна платформа “Іномовлення України” у травні оголосила мистецький конкурс на зйомки фільмів, серіалів, анімаційних фільмів, документальних фільмів з патріотичним напрямом, щоб підтримати дух українців, і серед цих фільмів повинні бути і комедії тому у числі”. Знову “пастка 22”: якщо в планах створення патріотичного контенту не буде комедій із російською прошивкою зупиниться та обнулиться фінансування всіх 53 проєктів. Серед яких є справді достойні й дійсно, без лапок, патріотичні.
Так у добу СРСР продавали потрібні якісні товари, передусім книжки підвищеного попиту, в форматі “з навантаженням”. Краще сказати мовою оригіналу: в нагрузку. Ти або купуєш “Три мушкетери” в комплекті з книжкою члена Спілки письменників про колгосп чи завод або в тебе не буде “Трьох мушкетерів”. За аналогією, або активна частина суспільства дозволяє створювати комедію за російським зразком із сумнівним під час війни змістом або закриють усе і не скоро відкриють вікно можливостей. “СМТ Інгулець”, серіал про матюкливого Поворознюка, пропонується розміняти на музей Голодомору. Або все разом або нічого.
З дорогами, стадіонами, клумбами й фонтанами те саме. Або ці гроші освоюються потрібними людьми або в пересічних громадян не буде роботи взагалі. Так вони із своїх зарплат зможуть виділяти на дрони для ЗСУ, хто скільки зможе, бо того вимагає патріотичний обов`язок а так не буде ані зарплат, ані дронів. Тобто на ЗСУ перенаправити кошти все одно не вийде. Не для того, як кажуть, ці “квіточки” розцвіли.
Нехай студія Юрія Горбунова за 33 млн грн зніме не 24 серії сумнівної комедії, а три чотирисерійні героїчні драми. Але так не буде
Країна опинилася в заручниках у тих, хто завдяки державним посадам сів на грошові потоки. Грамотний менеджер із державницьким мисленням грамотно б ці кошти розподілив. Левова частка на забезпечення ЗСУ. Але разом із тим справді слід не дати померти інфраструктурним проєктам, креативним індустріям та культурним ініціативам. Дороги почекають, якщо треба відбудувати зруйновані школи, дитячі садки, бібліотеки, музеї тощо. Стадіони почекають, натомість нехай студія Юрія Горбунова за 33 млн грн зніме не 24 серії сумнівної комедії, а три чотирисерійні героїчні драми. Але так не буде.
Від державних мільйонів продюсер публічно відмовився. Та від зйомок саме комедії саме про ухилянтів ні. Приватні кошти для цього знайдуться. Бо ефір заплановано на впливовому “1+1”. А отже, приватний канал купить для показу приватний продукт. І просування капітулянства засобами професійного продакшена, який гроші не краде, все одно відбудеться. Й загрожує не крадіжка грошей, а крадіжка перемоги.
Воюючій країні героїзація та позитивна переможна міфологія важливіші за перекладену тротуарну плитку
Воюючій країні героїзація та позитивна переможна міфологія важливіші за перекладену тротуарну плитку та комедію про аграрія-крадія. Замість фонтанів краще закупити книжки для бібліотек, особливо тих, які зараз відновлюються й позбавляються пушкіних із толстоєвськими.
Проте так не є. Суспільство й далі не має вибору. Або громадяни не опираються втіленню сумнівних проектів, від будівничих до культурних або громадяни не матимуть нічого. І хтозна, скільки часу так триватиме. Зате точно відомо: на жаль, ще триватиме, цього поки не зупинити.