Після візиту в Київ та гучного брифінгу 12 серпня американські сенатори республіканець Ліндсі Грем та демократ Річард Блюменталь анонсували підготовку нового законопроєкту на підтримку України та закріплення рішення Вашингтону щодо виділення пакету допомоги Україні на 2025 рік вже до кінця 2024 року.
На перший погляд, така заява могла б вважатися передусім політичним піаром та залишитися поза пильною увагою, якби не кілька нюансів. По-перше, ця подія відбулася в розпал наступу українських військ на Курщині, і вдала наступальна операція точно вплинула на сенаторів у Києві вони назвали її блискучою. По-друге, кандидатка у президенти США від Демократичної партії Камала Гарріс минулого тижня почала випереджати Трампа на президентських перегонах, і саме від неї може залежати успішний розгляд нового законопроєкту.
Результати опитування Cook Political Report Swing State Project свідчили, що вона випереджала Трампа на 1% у таких штатах, як Аризона, Джорджія, Мічиган, Невада, Північна Кароліна, Пенсильванія й Вісконсин.
Тобто, у семи “хистких” штатах Гарріс мала 48% підтримки, а Трамп – 47%.
Курська наступальна операція може змінити ставлення Байдена до перспективи звільнення Криму
Нарешті, існують непрямі ознаки того, що чинному главі Білого дому хоч і не до вподоби український похід в Курську область, але саме Курська наступальна операція може змінити ставлення Байдена до перспективи звільнення Криму.
У середині 2023 року президент США майже відверто не підтримував звільнення окупованого півострову, зокрема, відмовою надати тактичні ракети ATACMS дальністю дії 300 км та іншу подібну зброю. Нині ж забороняє використовувати ці ракети в Курській області. Але у повідомленнях ЗМІ є цікава деталь: за повідомленням CNN, американські чиновники зауважили, що балістичними ракетами краще бити по цілях на Кримському півострові.
адміністрація Байдена розглядає можливість відправлення Україні крилатих ракет великої дальності
Додатковою ознакою змін поглядів Вашингтону стало повідомлення минулого тижня, що адміністрація Байдена розглядає можливість відправлення Україні крилатих ракет великої дальності AGM-158 JASSM для F-16 (у базовій версії дальність ураження 370 км, – Gazeta.ua), які точно призначені не для Курської області або інших об’єктів на території РФ. Але цілком можуть забезпечити перенесення ударів та більш потужних уражень в окупованому Криму.
Деякі демократи йдуть ще далі. 18 серпня член Палати представників США від Демократичної партії Джейк Окінклосс у статті для The Wall Street Journal зажадав від Байдена дозволу на використання американської далекобійної зброї для ударів по цілях у РФ. Йдеться, зокрема, про винищувачі і балістичні ракети американського виробництва, здатні вивести з ладу російські нафтопереробні підприємства.
У світлі цих нових настроїв у Вашингтоні законопроект Грема і Блюменталя може сигналізувати про намір забезпечити Україну достатньою кількістю зброї, щоби далекосяжні плани не залежали від передвиборчої кон’юнктури і післявиборчої колотнечі.
Але наскільки реальним є розгляд та проходження пакету з двопартійною підтримкою впродовж найближчих місяців? Фахівці, що знаються на американській політиці, наголошують на кількох обставинах.
Сумніватися в рішучості представників Демократичної партії зберегти підтримку України не доводиться. Тому увага зосереджена, в основному, на позиції республіканців. Сенатора Грема вважають “кар’єристом з популістичним ухилом та високою здатністю до політичного пристосування”. Він справді може вдатися до неочікуваних маневрів, але напевно демонструватиме високий рівень готовності до боротьби за власне політичне майбутнє. Зростання його активності може бути пропорційним до втрати Трампом шансів на перемогу в президентських перегонах.
у разі виходу Трампа на лідируючі позиції в найближчі місяці законопроєкт може бути взагалі похованим
Оглядачі нагадують, що Трамп проігнорував прохання й застереження Грема стосовно призначення Венса майбутнім віце-президентом США. Тож підтримка Гремом фінансування допомоги Україні може свідчити про бажання збалансувати Трампа, в тому числі, медійно. З цього випливає, що у разі виходу Трампа на лідируючі позиції в найближчі місяці законопроєкт може бути взагалі похованим. Але і за цих умов сенатор Грем, який, серед іншого, є головою сенатського комітету із судової системи, залишиться важливою фігурою американської політики, а отже, ідея двопартійної підтримки України може відродитися вже після виборів.
Виносити двопартійний проєкт на розгляд парламенту планується у вересні. Експерти вважають, що Сенат він пройде без затримки і перешкод. А от щодо Палати Представників є чимало сумнівів.
Розгляд законопроєкту в Конгресі має чіткі часові обмеження. Внести його необхідно до 5 листопада, а голосувати до кінця грудня, оскільки з січня 2025 року розпочне роботу нове скликання законодавчого органу.
Ті, хто говорять про еволюцію позиції спікера Джонсона, скоріш за усе, помиляються
Та найбільше тривожить не процедура, а позиція чинного спікера Майкла Джонсона, який показав, що й надалі рухатиметься чітко в фарватері політики Трампа.
Ті, хто говорять про еволюцію позиції спікера Джонсона, скоріш за усе, помиляються. Варто нагадати, що він свого часу голосував проти підтримки України та упродовж протягом шести місяців на посаді блокував наполегливі спроби винести законопроєкт із підтримкою України на розгляд Палати представників. Але потім “раптом” почав заявляти про необхідність “захистити свободу й не допустити, щоб Володимир Путін марширував Європою” та зрештою підтримав виділення Україні 61 млрд доларів.
До портрету Джонсона можна додати промовистий штрих: у лютому поточного року видання Newsweek після власного розслідування повідомило, що гроші на вибори Майку Джонсону давав “збройовий барон” з РФ і соратник Путіна. Йшлося, зокрема, про те, що спонсором передвиборчої кампанії республіканця був власник патронного заводу в Тулі гроші надійшли через техаську компанію American Ethane. Хоча її співзасновником був американець Джон Хоуталінг, на той час 88% акцій компанії належали трьом росіянам Михайлу Юр’єву, Андрію Кунатбаєву та Костянтину Ніколаєву. Останній якраз є одним з близьких соратників кремлівського диктатора.
Але і в позиції Джонсона не все так однозначно. Усі розуміють, що в разі програшу на виборах Трампа його політична кар’єра добігає фінішу. Тому поведінка політика буде диктуватися перебігом передвиборчої кампанії та співвідношенням сил у змаганні Трампа та Камали Гарріс. Завершувати власну кар’єру разом із Трампом 52-річний Джонсон навряд чи прагне, а отже, йому варто потурбуватися про певні переваги всередині партії у випадку поразки представника Республіканської партії на президентських виборах. За цих умов Джонсон може запропонувати себе у якості переговорника з демократами. І тут двопартійний законопроєкт про підтримку України може виявитися дуже на часі.