Неділя, 22 січня, 14:30
На Різдво потрапила сюди, щоб послухати Епіфанія. Тепер прийшла, бо в Лаврі нарешті лунає українське слово, каже вчителька, 47-річна Людмила Попенко з Києва. У Трапезному храмі Києво-Печерської лаври люди слухають концерт “Дух свободи” гурту “Хорея Козацька”.
Дуже вболіваю, щоб московські попи забиралися до Кіріла й Путіна. Яку вони біду роблять, усвідомила 2014-го. Коли почали гинути наші хлопці, а батюшка в церкві казав, що маємо покаятися і повзти на колінах до Росії. “Хорея Козацька” співають, як янголи. Коли важко на душі, вмикаю їхні канти.
Захисники церкви УПЦ обурюються в коментарях до трансляції. Пишуть, що у храмі має лунати молитва.
Хто молиться, співаючи, молиться двічі, відписує пізніше лідер “Хореї Козацької” Тарас Компаніченко
А в цей час:
Антоніна Марусик гладить великого чорного пса на подвір’ї свого дому в селі Кадубівці Чернівецької області. Це собака її батька військового Руслана Марусика. Знайшов тварину на фронті на Харківщині та взяв під опіку. 8 січня чоловік загинув.
Сьогодні їхня перша зустріч, каже Крістіна, мати Антоніни. Собаку звати Маруся, це дівчинка. Донька попросила забрати її, коли побачила публікацію про пошук нової родини. Я була не проти. Маруся живий спогад про нашого батька. Руслан планував привезти її, коли буде ротація, але не встиг. Маруся приїхала до нас без нього. Вона обнюхувала в будинку речі Руслана й усюди його шукала. На це неможливо було дивитися.
Стій! Що тут забув, москаль клятий? вибігає з двору жінка років 60. Штрикає вилами в бік 25-річному Михайлові Гришку неподалік Херсона.
Свій я. З Києва приїхав, Херсон це Україна, відповідає Гришко, відходячи від жінки. Та опустила вила, але влаштувала допит.
Питала все, де вчився, ким працюю, хто батьки, навіть паспорт просила показати, розповідає. Почула, що говорив російською по телефону. Казав, жду машину й одразу їду. Жінка була впевнена, що я рашист, який ховався, а тепер виліз тікати.
Гришко їхав до Херсона, щоб забрати тітку.
Дорогою стали в якомусь селі. Товариш, який мене віз, хотів провідати знайомого. Він волонтерить, часто підвозить людям речі й харчі. Там мене ледь і не накололи на вила. Мені ж треба було вивезти тітку. Вони має хворе серце. Через часті обстріли стан почав погіршуватися. З матір’ю вирішили, що житиме з нами. Хоча саму тітку ледь умовили.
Україна вже розплачується за допомогу США
Україна робить те, що ніхто не вважав за можливе, перемагає російську армію і тим самим завдає шкоди одному з найнебезпечніших противників Америки. Це насамперед заслуга їхньої сили духу, патріотизму й майстерності. Але це також те, чим американці можуть пишатися. І не лише через нашу вирішальну роль у постачанні зброї та навчання.
Стратегічний аргумент на користь підтримки України вагомий українці борються з американським противником, великою державою, щоб захистити себе та вільний світ від безглуздої агресії, яка зруйнувала б порядок, заради захисту якого й існує НАТО. Як сказав президент Володимир Зеленський у своєму історичному виступі на спільному засіданні Конгресу, підтримання Америкою України “не благодійність, це інвестиції у глобальну безпеку й демократію”.
Українці пережили три мирні революції, які підштовхнули їх до свободи. Це започаткувало реформи. В Україні нині є сильні інституції. Настільки, що працювали під тиском нападу Росії. Український народ створив незалежну демократичну альтернативу васальній державі, якої прагне Путін. Країну, за яку варто боротися.
Деніел ТВІНІНГ, президент Міжнародного республіканського інституту IRI
Путін готовий піднімати ставки
2023 рік розпочався під стягом України. Але світ надалі ділитиметься на два табори. Поранена путінська Росія продовжуватиме відчайдушні спроби розхитати зсередини Європейський Союз і США, розпалювати вогнище конфліктів. По всьому світу шукатиме тимчасових союзників. Уже маючи на своєму боці Іран, Північну Корею та Білорусь, Кремль намагатиметься втягнути у протистояння Китай, який, щоправда, поки що до цього не готовий. Зрештою, офіційний Пекін побачив реальні спроможності Росії у війні проти України та вже не сприймає РФ як рівну собі. Попри це Володимир Путін готовий піднімати ставки, адже надто довго планував свій ганебний злочин. Він давно воліє перекроїти світовий порядок і зацікавлений не у справжніх перемовинах, а лише в знищенні України. Але доки ми тримаємося та даємо гідну відсіч агресору, залишаючись бронежилетом і турнікетом для Заходу, він не втратить інтересу та впевненості в нашій перемозі.
Максим КИЯК,
експерт міжнародного напрямку мережі ANTS
“Крим це ключ до перемоги. Це вирішальна територія. Якщо ми не допоможемо Україні повернути її суверенну територію, то за кілька років гарантовано отримаємо наступну фазу конфлікту. Переконаний, Збройні сили України звільнять Крим від окупації до кінця прийдешнього літа. Якби вони мали далекобійні ракети, то вже тепер розбомбили б кожен російський штаб, кожен транспортний вузол чи склад боєприпасів на півострові”,
Бен ГОДЖЕС, відставний генерал армії Сполучених Штатів Америки
Батько десятки років брехав мамі. Говорив, що він бізнесмен. Має логістичну компанію за кордоном. Керує нею з України й отримує гроші. Жили заможно. Раптом батька посадили у в’язницю. Виявилося, брав мікропозики та кредити, підроблював документи. Завинив банкам майже мільйон. Мама мусила наймати адвоката. Два роки відбивалася від цього боргу.
Аліна Терещенко
Коли почалася війна, компанія, в якій працювала менеджером, закрилася, мене звільнили. Кілька місяців шукала роботу. То пропонували надто малу зарплату, то умови жахливі, то інше. У серпні влаштувалася на чудову роботу. Компанія співпрацювала з іноземними партнерами, заробіток обіцяли стабільний, адже навіть через війну не мали проблем. Через два місяці іноземці сказали, що ми ненадійні, бо в Україні часті тривалі блекаути. Знову без роботи.
Тетяна Ретушак
Міняю будинок на 10 позашляховиків для передової. Дім особливий. Напередодні попросив харківських митців розмалювати його. На стінах зображені козаки, вторгнення 24 лютого, боротьба народу та майбутня перемога. Малюнок присвятив 13 побратимам, із якими воював у взводі гранатометників. Над ним працювали місяць. Така робота мала б коштувати 350 тис. грн, але художники грошей не взяли.
Володимир Магайський
В Україні почали карати за мобінґ цькування і приниження працівників на роботі. За перше правопорушення доведеться заплатити до 2,5 тис. грн або відпрацювати 2040 год. на громадських роботах. Якщо інцидент протягом року повториться, штраф зросте до 5 тис. грн, а час громадських робіт до 60 год.
Звільненим із російського полону військовим перерахують грошове забезпечення і 100 тис. грн додаткової винагороди. Основні виплати становитимуть ту суму, яку воїни отримували на попередній своїй посаді. Відповідне доручення дав міністр оборони Олексій Резніков наприкінці грудня.
Створили банківську мережу, що працюватиме в блекаут. До неї доєдналися всі системно важливі банки. Частину відділень обладнали альтернативними джерелами енергії й резервними каналами зв’язку. Також мають посилену інкасацію готівки та додатковий персонал. Роботи не припинятимуть навіть у критичній ситуації.
У Київській області встановлять акустичні датчики, які попереджатимуть про атаку на критичну інфраструктуру. Прилади фіксуватимуть ракети та дрони на низьких частотах і відразу передаватимуть дані підрозділам протиповітряної оборони. Радіолокаційні установки, що є тепер, такі атаки не можуть помітити. Більшість інформації військові отримують від очевидців.
140 000 нових підприємств зареєстрували українці в додатку “Дія” протягом 2022 року. Із них 114 тис. засновано в період повномасштабної війни, повідомив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров
86 відсотків українців підтримують вступ країни до НАТО найбільше за всю історію. Такі дані оприлюднила
група “Рейтинг”
50 мільйонів LED-ламп у січні доставить в Україну Єврокомісія. Їх роздаватимуть усім охочим у відділеннях Укрпошти в обмін на старі лампочки
Маю власну кав’ярню. На роботу приходжу двічі на тиждень. Свій заклад довірила відповідальним за зміну. До цього був жах. Працювала щодня, бо колектив постійно підводив. Інколи доводилося самостійно перераховувати касу, прибирати кухню, зал. Про вихідні тільки мріяла. Потім усіх звільнила й набрала нову команду.
Олеся Забура, 30 років, Київ
На зупинці почула розмову двох підлітків. Обговорювали війну зі словами “какая разніца, ми внє політікі”. Не витримала й підійшла. Показала фото, відео наслідків російських обстрілів. Розказала, як воює мій брат, в яких умовах доводиться жити. Дівчата попросили вибачення, визнали, що неправі. Надіюся, що хоч двом, але пояснила, “какая разніца”.
Аліна Ковенко, 41 рік, Суми
Коли жили під окупацією, місяць просиділи в підвалі. Цим часом російські війська розікрали подвір’я й будинок, нас не чіпали. Коли прийшли наші воїни, ще кілька місяців сиділи вдома, боялися виходити, бо лишилося багато мін і розтяжок. Бачила, як людина підірвалася. Вибухівку знаходять досі.
Алла Ніколенко, 50 років, Ріпки, Чернігівська область